
- •1 Розрахунок теплового споживання
- •2 Визначення річної витрати теплоти споживачами
- •З Вибір джерела теплопостачання, теплоносія і типу системи теплопостачання
- •4 Регулювання відпуску теплоти споживачам
- •4.1 Регулювання відпуску теплоти споживачам
- •4.2 Побудова температурних графіків
- •5 Побудова графіка тривалості теплових навантажень
- •6 Визначення витрат теплоносія
- •7 Тепловий розрахунок ділянки теплової мережі
- •8 Прокладання теплової мережі
- •9 Теплові пункти. Схеми приєднання споживачів до теплової мережі
- •10 Вибір основного обладнання джерела теплопостачання
- •11 Охорона навколишнього середовища. Впровадження енергозберігаючих технологій
- •Висновки
- •Перелік посилань на джерела.
9 Теплові пункти. Схеми приєднання споживачів до теплової мережі
Головне призначення теплового пункту полягає у встановленні і підтримуванні параметрів теплоносія на рівні, який забезпечує надійну і економічну роботу теплоспоживаючих установок.
Перевагою схеми приєднання через тепловий пункт є те, що тепловий пункт обслуговує одразу групу будівель, тому дозволяє обходитись без індивідуальних регуляторів. При цьому в якості імпульсу для регулювання опалення можуть бути використані або температура повітря в приміщенні, що опалюється, або температура повітря в пристрої. Що моделює температурний режим в приміщеннях.
На центральних теплових пунктах, як правило, розміщені центральні водяні підігрівачі для опалення і гарячого водопостачання, центральна змішувальна насосна установка мережевої води, підкачуючі насоси холодної водопровідної і мережевої води, прилади для вимірювань і автоматики. Кількість вузлів обслуговування при використанні центральних теплових пунктів зменшується, що спрощує експлуатацію. Зменшуються капіталовкладення на підігрівачі гарячого водопостачання, насосні установки, регулюючі пристрої. Однак збільшуються капіталовкладення на спорудження розподільчої мережі, оскільки замість двохтрубної мережі на цих ділянках необхідно споруджувати чотирьохтрубні розподільні мережі. Степінь централізації теплових пунктів визначається техніко-економічними розрахунками з врахуванням густини теплового споживання, планування району забудови і режимів теплового споживання.
Вода з подаючого трубопроводу тепломережі частково проходить через регулятор РО безпосередньо до елеваторів абонентів, а в іншій частині проходить через підігрівач ПВ, де охолоджується за рахунок нагріву водопровідної води і далі змішується з водою, яка пройшла через РО. Частина води, яка віддала теплоту в опалювальних пунктах, повертається у зворотній трубопровід
З водопроводу
Рисунок 9.1 – Схема теплового пункту
тепломережі, а друга частина захоплюється насосом НО і знову повертається в опалювальні прилади в суміші з водою, яка надійшла з падаючої магістральної мережі через РО і ПВ. Водопровідна вода нагрівається спочатку в ПВ за рахунок енергії зворотної мереженої води, а потім у ПВ з водою падаючої магістралі і далі направляється до водозбірних кранів Н. Невикористана в кранах вода ре циркулює в цьому контурі, для чого подається в лінію водопровідної води між ПН і ПВ.
Перевагою схеми приєднання через тепловий пункт є те, що він обслуговує зразу групу будівель, тому дозволяє обходитись без індивідуальних регуляторів. При цьому в якості імпульсу для регулювання опалення можуть бути використані або температура повітря в опалювальному приміщенні, або температура повітря в пристрої, який моделює температурний режим в опалювальних приміщеннях.
10 Вибір основного обладнання джерела теплопостачання
Визначаємо кількість котлів:
(10.1)
де Qн – теплопродуктивність котла.
Вибираємо котли типу КВ-ІМ-180.
Визначаємо дійсну сумарну теплопродуктивність котлів:
МВт.
Перевірка: визначаємо на скільки відсотків фактична теплопродуктивність вибраних котлів перевищує розрахункову:
(10.2)
.
Сумарна теплопродуктивність котлів повинна бути рівна або не повинна перевищувати на 1015% сумарну витрату теплоспоживачами. Дана умова вибору котлів виконується.
Вибір живильних насосів здійснюється по сумарних витратах з урахуванням коефіцієнта запасу по подачі, який приймається в межах 1,05...1,1 і напорі, який рекомендується в роботі приймати 100400 кПа.
Подача насосу:
(10.3)
де V – сумарні об’ємні витрати (подача) насосів, м3/с;
густина теплоносія при нормальних фізичних умовах, с/м3.
м3/с.
Вибираємо насос СЭ 5000-160 З подачею 5000 м3/год. і напором 160 МПа.
Зводимо дані вибраного типу котла і насосу в таблиці 10.1 і 10.2.
Таблиця 10.1 – Основні технічні дані котла типу КВ-ІМ-180.
Теплопродуктивність, МВт |
Площа поверхні нагрівання, м3 |
Аеродинаміч- ний опір, Па |
Габаритні розміри, мм |
|||
Нрод |
Нконв |
довжина l |
ширина b |
висота h |
||
209 |
568 |
5320 |
1520 |
7300 |
14400 |
29380 |
Таблиця 10.2 – Технічна характеристика насосу СЭ 5000-160.
Витрата води, м3/год |
5000 |
Напір, |
160 |
Допустимий кавітаційний запас (не менше), м |
40 |
Робочий тиск на вході (не більше), кгс/см2 |
10 |
Температура перегрітої води (не більше), С |
120 |
ККД (не менше), % |
87 |
Потужність (при t=20С, =1000 кг/м3), кВт |
2505 |
Витрата води на охолодження ущільнювачів і підшипників (р<3,5 кгс/см2, t=33С), м3/г |
2 |
Електродвигун, тип |
2АЗМ-2500 |
Потужність, кВт |
2500 |
Напруга, В |
6000 |
Частота обертання (синхроння) хв-1 |
3000 |
Рисунок 10.1 – Схема приєднання споживачів до теплової мережі.
1 Повітряний кран.
2 – Водорозбірний кран.
3 – Нагрівальний пристрій.
4– Зворотній клапан.
5 – Насос мережі.
6 – Теплофікаційний підігрівач.
7 – Піновий котел.
8 – Регулятор.
9 – Опалювальний підігрівач.
10 – Регулятор витрат.
11 – Насос.