11.3. Стратегія економічного управління прибутком підприємств

Стратегія управління прибутком підприємства пов'язана з ви­значенням головної мети його діяльності. Найчастіше ця головна мета формулюється як досягнення певного рівня рентабельності на вкладений капітал і одержання бажаної маси чистого прибутку.

Послідовність етапів обґрунтування стратегії економічного управління прибутком підприємства представлена на рис. 11.3.

На першому етапі визначається цільова сума прибутку підпри­ємства, величина якої залежить від стадії життєвого циклу підприєм­ства, стратегічних завдань і тактики їхнього вирішення. При визначенні обсягу цільового прибутку виходять з того, що він повинен за­безпечити заплановане самофінансування розвитку підприємства.

На другому етапі для туроператора визначаються обсяги реа­лізації турпродукту і послуг, а для турагента - обсяги агентської винагороди, які забезпечать одержання цільового прибутку при за­даних розмірах витрат.

Розрахований обсяг реалізації турпродукту (послуг) узгод­жують з ринковим попитом на основі результатів маркетингових досліджень і розробляють асортиментну структуру турпродукту (послуг). Маркетинговий підхід до вивчення ринкового попиту охоп­лює і систему цін (тарифів), яка використовується як основа розроб­ки цінової політики. Метою цінової політики є визначення опти­мальних цін реалізації турпродукту і послуг на основі маркетингу. На цих етапах розробки стратегії головна увага приділяється марке­тингу, оскільки величина прибутку залежить від:

- правильності вибору напрямів маршрутів і комплектування пакетів туристичних послуг;

- створення конкурентоздатних умов продажу своїх туристич­них послуг (ціна, якість обслуговування);

- системи надання знижок та ін.

Особливе місце в обґрунтуванні стратегії економічного управління прибутком посідає пошук резервів збільшення обсягів реалізації і зниження собівартості турпродукту. Це потребує враху­вання та прогнозування всіх факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, що впливають на доход і витрати.

Формування ресурсної політики передбачає вибір ефектив­них джерел залучення всіх видів ресурсів для здійснення туристич­ної діяльності.

Управління доходом і поточними витратами здійснюється відповідними методами. Стратегічний план досягнення цільового прибутку приймається на основі оцінки можливостей його одер­жання з урахуванням доходу і поточних витрат, особливо змінних.

11.4. Економічне управління формуванням і розподілом прибутку підприємств

Планування прибутку - це найбільш відповідальний етап управління господарською діяльністю будь-якої підприємницької структури.

Прибуток від реалізації планується різ­ними методами.

Перший метод грунтується на використанні двох уже розро­блених планів: плану доходів від реалізації турпродукту (послуг) і плану витрат, пов'язаних з його комплектуванням і реалізацією. Для розрахунків цим методом плану прибутку для туроператора можна використовувати таку формулу:

П^пл_оп = V^пл – ПДВ - В^пл (11.16)

де П^пл_оп - планова сума прибутку туроператора від реалізації;

V^пл - планова сума виручки (доходу) від реалізації турпро­дукту (послуг) туроператора;

В^пл - витрати на комплектування та реалізацію планового обсягу турпродукту (послуг).

При плануванні прибутку турагента необхідно враховувати специфіку утворення його доходу і витрат за формулою

П^пл_аг = КВ^пл – ПДВ - В^пл (11.17)

де П^пл_аг - планова сума прибутку від реалізації турпродукту та послуг турагента;

КВ^пл - планова сума комісійної винагороди;

В^пл - витрати турагента на просування на ринок і реаліза­цію турпродукту (послуг).

Другий метод полягає у використанні середнього рівня рен­табельності діяльності підприємства, установленого на плановий період. При розрахунках плану прибутку цим методом використо­вуються такі формули:

- для туроператора –

Д^пл_ч х Р_вир

П^пл_оп = ----------------- (11.18)

100

- для турагента -

КВ^пл_ч х Р_кв

П^пл_аг = ----------------- (11.19)

100

де Д^пл_ч - чистий доход туроператора на плановий період;

Р_вир - плановий рівень рентабельності виручки туропера­тора;

КВ^пл_ч - чиста комісійна винагорода турагента на плановий період;

Р_кв - плановий рівень рентабельності комісійної винаго­роди турагента.

Плановий рівень рентабельності діяльності туристичних під­приємств визначається коригуванням фактичного рівня рентабель­ності на можливі зміни доходу і витрат.

Третій метод передбачає прямі розрахунки цільового прибут­ку. Основою такого планування є визначення потреби в прибутку для кожного напряму його використання:

1) інвестування виробничого й соціального розвитку підпри­ємства;

2) виплата доходів і дивідендів власникам капіталу не нижче процентної ставки за депозитними внесками;

3) додаткове матеріальне стимулювання працівників;

4) створення фінансових резервів і фондів ризику;

5) сплата податків та інших обов'язкових платежів із прибутку.

Перераховані види потреб формують загальну потребу в чис­тому прибутку. Для розрахунків оподатковуваного прибутку, що забезпечить одержання планового чистого прибутку, використову­ється формула

П^пл_ч х 100

П^пл_оп = ----------------- (11.20)

100 - С_под

де П^пл_оп - оподатковувана сума планового цільового прибутку;

П^пл_оп - планова сума чистого прибутку;

С_под - ставка податку на прибуток, %.

Розрахований таким методом оподатковуваний прибуток є вихідним моментом програмно-цільового методу планування дохо­ду та інших показників господарської діяльності.

Планування прибутку з інших джерелах здійснюється мето­дом прямих розрахунків.

Завершальним етапом планування фінансово-господарської діяльності є складання прогнозу прибутку (збитку) за формою, на­веденою в табл. 11.1.

Як показано на рисунку, метою розподілу прибутку виступає її капіталізація і споживання. Капіталізований прибуток використо­вується для реінвестування, тобто для розвитку діяльності підпри­ємства, для формування резервного фонду та для інших цілей роз­витку. Важливу роль у діяльності суб'єктів підприємництва відіграє резервний фонд.

Прибуток, що використовується на споживання, виходить зі сфери діяльності підприємства, він «проїдається», а з розвитком діяльності підприємства пов'язаний через стимулювання праці й капіталу. Прибуток, спрямований на соціальні потреби, витрачаєть­ся на утримання та експлуатацію соціально-побутових об'єктів, що знаходяться на балансі підприємства, на фінансування будівництва об'єктів оздоровчого та культурно-масового характеру. Зі спожива­ної частини прибутку виплачуються премії за досягнення в праці, надається матеріальна допомога, одноразові виплати ветеранам праці, пенсіонерам і т.п. Особливе значення при плануванні розпо­ділу прибутку акціонерних товариств має дивідендна політика, ос­новними варіантами якої можуть бути такі:

- незмінність рівня дивідендів протягом декількох років; - неухильне збільшення рівня дивідендів, що виплачуються акціонерам;

- виділення на виплату дивідендів установленої (норматив­ної) частини прибутку;

- гнучка система виплати дивідендів із залишку прибутку пі­сля капіталізації;

- виплата дивідендів додатково випущеними акціями.

Для оцінювання ефективності розподілу чистого прибутку ви­користовується коефіцієнт капіталізації, що розраховується за фор­мулою

П_кап х 100

К_кп = ----------------- (11.21)

П_ч

де К_кп - коефіцієнт капіталізації чистого прибутку;

П_кап - прибуток, що капіталізується;

П_ч - чистий прибуток.

Розподіл чистого прибутку вважається раціональним, якщо коефіцієнт його капіталізації становить не менше ніж 25% (К_кп > 25%).