об'єктів, служб, технологій. Найбільш поширена практика кооперації торговельних підприємств зі створення товарних складів, сховищ, транспортних підрозділів, мар­кетингових служб, інформаційних центрів, кредитних спілок.

Особливо широке розповсюдження отримує кооперація на аграрному ринку. Тут виникають збутові, маркетингові, постачальницькі та інші види кооперативів.

Життєдіяльність і соціально-економічну ефективність довела споживча коопе­рація, яка широкомасштабно функціонує на сільському ринку.

Диверсифікація — багатопланове явище. Її суть полягає у вторгненні торгове­льних суб'єктів у нові галузі і сфери діяльності. На практиці диверсифікація вияв­ляється переважно у двох формах:

• перша —і- універсалізація асортименту товарів, упровадження принципово нових методів обслуговування, різке розширення переліку послуг у власній галузі та ін.;

• друга -уг проникнення у нові суміжні або більш віддалені галузі діяльності че­рез поглинання об'єктів нової галузі, злиття або створення. Ідеться про комбіну­вання торговельної і виробничої, банківської, страхової, інвестиційної діяльності, поєднання торгівлі з громадським харчуванням, готельним господарством, ігровим бізнесом і т. п. Диверсифікація потребує значних витрат, при цьому практика дово­дить, що вони виправдовуються і виявляться в численних вигодах і конкурентних перевагах.

Перелік механізмів і способів одержання синергічного ефекту можна продовжи­ти за рахунок таких організаційних дій, як спеціалізація, комбінаторика, децентра­лізація, конверсія, перехрестний продаж та ін. Головне, що всі вони мають органі­заційний характері і спрямовані на досягнення кумулятивного позитивного ефекту, тобто синергічного.

2.4. Закони організації

Теоретичними підвалинами організації є закони, які характеризують стійкі зв'язки і суттєву взаємообумовленість організаційних систем як об'єктивних явищ. Теорія організації базується на групі специфічних законів: самозбереження, впоря­дкування, синергії, композиції і пропорційності розвитку. Крім того, важлива роль відводиться загальновідомому закону єдності аналізу і синтезу відносно організації. Розглянемо суть і роль основних законів.

Закон самозбереження закладає теоретичну базу для аналізу і характеристики загального стану організації. Річ у тім, що організація постійно відчуває внутрішні і зовнішні збурення, що призводить до зростання ентропії і міри безладу. Відповідно до закону самозбереження організація повинна зберегти стан динамічної рівноваги. Отже, сутність закону самозбереження полягає в тому, що організаційна сис­тема намагається зберегти себе як цілісне формування, використовуючи для цього весь свій потенціал.

Механізм дії закону самозбереження виявляється через стійкість та адаптивність організації.

Стійкість — це спроможність систем ефективно функціонувати під впливом не­гативних факторів. Ідеться про спроможність системи підтримати функціональну, елементну і структурну стійкість. Але така спроможність небезпечна, тому стій­кість має свої порогові значення, за межами яких система деградує.