Р ОЗДІЛ 2. Порядок укладення та ведення страхової угоди

Розділ 2

Порядок укладення та ведення страхової угоди

1. Визначення страхової угоди і принципи її укладення

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договір страхування повинен містити: назву документа; назву та адресу страховика, прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження; прізвище, ім'я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу; зазначення об'єкта страхування; розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя; розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя; перелік страхових випадків; розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати; страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума); строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; умови здійснення страхової виплати; причини відмови у страховій виплаті; права та обов’язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін.

Страхувальники згідно з укладеними договорами страхування мають право вносити платежі лише у грошовій одиниці України, а страхувальник-нерезидент - у іноземній вільно конвертованій валюті або у грошовій одиниці України у випадках, передбачених чинним законодавством України: Законом України «Про страхування» та Постановою НБУ «Положення про застосування іноземної валюти в страховій діяльності». Якщо дія договору страхування поширюється на іноземну територію відповідно до укладених угод з іноземними партнерами, то порядок валютних розрахунків регулюється відповідно до вимог законодавства України про валютне регулювання. Страхова виплата здійснюється тією валютою, яка передбачена договором страхування, якщо інше не передбачено законодавством України. Грошові зобов'язання сторін за договорами страхування життя, за їх згодою, можуть бути визначені як у національній валюті України, так і у вільноконвертованій валюті або розрахункових величинах, що визначають фактичний розмір зобов'язань страховика на дату виникнення або виконання цих зобов'язань [2].

Принципи укладення договору страхування є наступними:

1.Надання повної інформації страховиком страхувальнику про усі суттєві умови договору.

2.Надання страхувальником усієї суттєвої інформації страховику про об’єкт страхування.

3.Відповідність страхової угоди діючому законодавству (наприклад, коли тарифи по обов’язковому страхуванню є вищими, ніж це прописано у відповідних постановах, коли укладено договір на майно, яке фактично не належить страхувальнику, коли договір укладено після страхового випадку, коли компанію, яка здійснює страхування призначено органами влади, коли порушено встановлені законом граничні тарифи і є підозра щодо схемного характеру операції страхування і таке інше)

Отже, усі суттєві моменти щодо договору страхування закріплені в другому розділі Закону України «Про страхування», але фахівці вважають, що необхідно прийняття окремого законодавчого акту, який би деталізував процес проходження страхової угоди. В програмі подальшого розвитку страхового ринку України передбачено прийняття Закону «Про договір страхування».