© Смульська А.В.

Лекція 1: Правнича лінгвістика як наука і навчальна дисципліна (продовження)

План:

2. Предмет і основні завдання правничої лінгвістики.

3. Короткий нарис розвитку правничої лінгвістики в Україні.

4. Місце правничої лінгвістики в системі наук.

5. Значення юридичної лінгвістики для підготовки фахівців-правознавців.

2. Предмет і основні завдання правничої лінгвістики

Кілька слів про предмет та завдання юридичної лінгвістики. Визначення предмета наук, що виникають і розвиваються на стику з іншими науками, неможливе без урахування предметів цих наук. Тому при визначенні предмета юридичної лінгвістики необхідно брати до уваги, крім предмета лінгвістики, і предмет юриспруденції. Якщо предметом лінгвістики є вчення про мову, її сутність, будову, функціонування та розвиток, предметом юриспруденції - вчення про державу та право, то предметом юридичної лінгвістики, на наш погляд, - вивчення ролі та функцій мови і мовлення в юрисдикційному процесі як у синхронному, так і в діахронному плані.

Так, предметом вивчення юрислінгвістики, на думку Барнаульських лінгвістів, є юридичний аспект мови, а об'єктом юрислінгвістики і лінгвоюристики є взаємовідношення мови і закону: відношення мови до закону вивчає юрислінгвістика, а закону до мови – лінгвоюристика. Отже, вони виділяють дві наукові дисципліни: юрислінгвістику та лінгвоюристику і переконують, що юридичний аспект мови – предмет юрислінгвістики, мовні аспекти права - лінгвоюристики. Тобто юрислінгвістика – це мовні норми юридизованої природної мови, а лінгвоюристика - навпаки -питання захисту норми закону від порушення.

Визначивши предмет юридичної лінгвістики, потрібно чітко окреслити і її завдання, що дуже важливо для визначення напрямків досліджень.

Серед найважливіших завдань юридичної лінгвістики як науки, думаємо, слід назвати такі: 1) опрацювання методологічних засад юридичної лінгвістики як окремої галузі знань;

2) адаптування і трансформування для юридичної лінгвістики методів, розроблених іншими юридичними й лінгвістичними науками;

3) вивчення правових питань мови в історичному аспекті;

4) розробку лінгвістичних засад проведення фоноскопічних досліджень;

5) удосконалення методики проведення лінгвістичної експертизи проектів законів, указів, постанов тощо;

6) унормування термінології мови юридичної науки та ін.

Треба зауважити, що поряд із завданнями постійними, пов'язаними з загальними закономірностями розвитку юридичної лінгвістики як науки, можуть ставитися тимчасові завдання, зумовлені якимось конкретними обставинами (наприклад, замовленням юридичної

практики на проведення експертизи мовлення особи, що підозрюється у вчи­ненні злочину і под.).

Як відомо, жодна галузь науки не може обійтися без методології, яка обґрунтовує теоретичні засади наукових досліджень, основи основ будь-якої науки. Оскільки в нау- ковій літературі відсутня на сьогодні єдина точка зору на визначення понять та тлумачен­ня значень термінів метод, методологія, методика, то пропонуємо під методом розум­іти спосіб пізнання явищ і процесів природи та суспільства, методологією - вчення про методи наукового пізнання світу, методикою - практичне використання методів, прийомів та засобів для розв'язання якогось конкретного завдання.

Тепер детальніше про методи дослідження, сукупність яких є методологічною осно­вою юридичної лінгвістики. Спільними для суспільних наук, у т. ч. і для юридичної лінгвістики, є діалектичний (державно-правові та мовні явища вивчаються у динаміці), історичний (державно-правові та мовні явища відтворюються у всій багатогранності) та логічний (у розвитку державно-правових та мовних явищ вирізняється найсуттєвіше, за­кономірне) методи, які тісно взаємозв'язані між собою.

Поряд із загальнонауковими юридична лінгвістика користується також спеціальни­ми методами наукового пізнання. Оскільки юридична лінгвістика - це наука, яка виникла на стику лінгвістики та юриспруденції, то й, зрозуміло, вона найперше використовує ме­тоди, вироблені й апробовані цими науками, такими як системний (державно-правові та мовні явища вивчаються як цілісні структури, елементи яких пов'язані між собою стро­гою системою відношень і зв'язків), статистичний (передбачає вивчення статистич­них характеристик державно-правових та мовних явищ), соціологічний (проводиться аналіз і відбір необхідної достовірної інформації про важливі сторони юридичної та мов­ної практики з метою проведення теоретичних узагальнень і прийняття відповідних практичних рішень), порівняльний (передбачає порівняння державно-правових та мо­вних явищ із метою вирізнення в них спільних та відмінних рис), моделювання (між певними державно-правовими та мовними явищами вирізняються якісь спільні риси, а вже потім за цією моделлю можна судити про властивості та якості інших суміжних явищ) та деяких інших.

Які ж основні завдання юридичної лінгвістики як навчальної дисципліни? Серед найважливіших, думаємо, слід назвати такі:

1) опанування методикою складання та редагування правничих текстів;

2) вивчення методики проведення лінгвістичної експертизи законопроектів;

3) оволодіння основами законодавчої техніки;

4) опанування методикою проведення фоноскопічних досліджень;

5) вивчення особливостей ора­торського мистецтва суддів, прокурорів, адвокатів та інших працівників правничих інституцій;

6) робота над підвищенням культури усного та писемного мовлення пра­цівників правничих інституцій та ін.

На відміну від правничої лінгвістики, основні проблеми лінгвоюристики (Алтайська школа) перебувають, вважається, в такій площині, як:

1. Мова закону (законодавчих актів і ін.). Основні вимоги до мови закону (як різновиди офіційно-ділового стилю і як "мови в собі").

2. Риторика юриспруденції.

3. Типові порушення лінгвоюридичних норм мови закону (мовні помилки в оформленні законодавчих актів тощо, смислова розмитість визначень, неточність і двозначність формулювань тощо). Підходи та розуміння формули "Страчувати не можна помилувати" і мови Конституції.

4. Двозначність тлумачень закону в поточній юридичній і судовій практиці.

5. Актуальна необхідність системного введення лінгвоюридич-ної експертизи всіх видів законодавчих актів на таких етапах: при їх складанні, при їх ухваленні відповідними органами законодавчої або виконавчої влади, при їх реалізації, зокрема у разі виникнення конфліктів між суб'єктами й об'єктами права і розгляду подібних випадків у судах різних інстанцій.

Окремі вчені йдуть ще далі і пропонують новий термін "лінгвіст'юристика" - дисципліна, що вивчає основи юрислінгвістики і лінгвоюристики - передумови їх виникнення Та не всі вчені поділяють викладену позицію, оскільки такий поділ (юрислінгвістика, лінгвоюристики та лінгвіст'юристика) вважають штучним, а пропонують ці питання розглядати в межах правничої лінгвістики - в окремих її розділах.

Деякі науковці, як і автори пропонованого посібника, вбачають найбільш слушним і виваженим визначення предмета аналізованої наукової галузі знань та навчальної дисципліни, надане Ю. Ф. Прадідом:

Правнича лінгвістика вивчає функціонування мови як у процесі правотворчості, так і процесі правозастосування, а саме у таких сферах:

• законодавства і правозастосування;

• судочинства і нотаріату;

• юридичної документації;

• правничої науки й освіти;

• правової інформації та правової публіцистики. Правнича лінгвістика розглядає мову як найважливіший засіб правової комунікації, правового пізнання та передачі правової інформації у суспільстві

З огляду на зазначене можна виокремити такі напрями (складові) правничої лінгвістики, які наразі інтенсивно розвиваються:

• юридична соціолінгвістика - досліджує проблеми, пов'язані із соціальною природою мови, її суспільними функціями, механізмом впливу соціальних чинників на мову і роллю мови у житті суспільства;

• лінгвістична експертологія - розроблення науково-методо­логічних засад проведення лінгвістичних експертиз, зокрема, експертизи законодавчого тексту, почеркознавчої, авторознавчої, об'єктів інтелектуальної власності;

• юридична психолінгвістика - вивчає засвоєння і викори­стання структури мови, яка функціонує в юридичній діяльності, вплив ситуацій спілкування на правове повідомлення тощо;

• юридична лексикографія - досліджує різноманітні словники у галузі права і на стику права (юриспруденції) та суміжних наук, а також механізми створення й упорядкування відповідних словників, енциклопедій, довідників;

• юридичне термінознавство - вивчає сукупність термінів і термінологічних зворотів, що є знаковим відображенням правових понять, правила відображення понять у термінах, класифікацію термінологічних одиниць за різними параметрами, вимоги до них, термінотворення;

• мова права - має об'єктом вивчення правничу мову, її специфічні риси та функції, систему функціональних стилів, жанрів, закономірності функціонування мовних одиниць, особливості мовних засобів;

-юридична текстологія -досліджує зв'язний юридичний текст як мовну і мовленнєву одиницю особливого рівня, а також будову цього тексту, забезпечує комплексний аналіз тексту на всіх мовних рівнях (лексикологічний, лексикографічний, семасіологічний, фразеологічний, стилістичний тощо), визначає функції мови у ньому, характеристику мовних засобів у юридичному розрізі; -лінгвістичний аналіз юридичних текстів - виявляє на основі комплексного лінгвістичного аналізу внутрішню структуру функціонування усіх мовних одиниць та їх категорій, що беруть участь у створенні системи правових образів у юридичному тексті, чи його стилістичного оформлення;

• мова закону - досліджує лексико-термінологічний склад, структуру, граматико-стилістичні характеристики нормативн'о-правових документів, розробляє пропозиції щодо удосконалення формулювання правової норми;

• законодавча техніка - розробляє засоби і правила нормо-проектування;

• законодавча стилістика - вивчає техніку володіння словом для висловлення правових категорій і понять, використання засобів мови у праві, визначає поняття й ознаки мовленнєвої стилістичної норми законодавства, виробляє рекомендації практичного характеру щодо способу викладу нормативного матеріалу в текстах правових актів;

• синтаксис законодавчого тексту — вивчає синтаксичну структуру юридичного тексту, його складові, функції синтаксич­них одиниць в тексті, їх основні характеристики, визначає особливості синтаксичних одиниць, зумовлені специфічним характером юридичного мовлення;

• юридична герменевтика - науку про розуміння, витлумачення та застосування смислу юридичного тексту; визначає семантич­ні прийоми його формулювання і сприйняття, є вершиною юридичної майстерності, кульмінаційним пунктом юридичної діяльності;

• лінгвістичні основи документознавства - вивчає основні теоретичні і практичні проблеми, пов'язані з функціонуванням текстів службових документів різних жанрів, розробляє методи та прийоми конструювання й аналізу різних моделей означених текстів, виявляє змістовні категорії, які виражаються відповідними правилами;

редагування юридичних текстів - вивчає основи опрацювання тексту щодо виправлення лексичних, граматичних, логічних, стилістичних помилок, усунення повторів, тавтологій і плеоназмів, впорядкування логічно-смислового викладення матеріалу, а також щодо перевірки правильності наведених фактів (фактичного матеріалу) та відповідності вимогам, які ставляться до юридичного тексту;

- юридичне перекладознавство - вивчає питання порівняльного аналізу мов у правовій сфері, методологію та техніку перекладу юридичних текстів;

• науковий стиль правничої мови - досліджує розвиток української наукової мови права, мову і стиль сучасного наукового юридичного тексту, розробляє методики аналізу відпо­відного тексту, визначає функції і специфічні характеристики цього стилю, його основні підстилі, жанри, лексичні засоби, правила;

• правова публіцистика - досліджує розвиток української правової публіцистики, мову і стиль сучасного публіцистичного правового тексту, розробляє методики аналізу відповідного тексту, визначає функції і специфічні характеристики цього стилю, його основні підстилі, жанри, лексичні та емоційно-образні, експресивні, пафосні тощо засоби;

• філософія (логіка і семіотика) мови права - аналізує підходи до вивчення мови права, що мали місце в історії філософсько-правової думки, надає філософське осмислення предмета правничої лінгвістики та ін.

Правнича лінгвістика, на думку українських учених-філологів і юристів, виходячи з системно-функціонального погляду, поділяється на такі види:

- академічна (теоретична)

- прикладна правнича лінгвістика (правова, юридична лінгвістика).

Правову лінгвістику умовно поділяють і за напрямами: "юриспруденція для лінгвістики" цікавиться питанням, що можуть дати юристи лінгвістам; так, гостро стоять питання юридичного захисту мови від деструктивної дії ззовні, захист літературної норми від наступу ненормативної та іншомовної лексики, зокрема; захист прав особи на лінгвістичну свободу і комфортність користування мовою (зокрема юридичною) - право на її природне розуміння, захист від її неправомірної специфікації, питання лінгвоекології тощо.

"Лінгвістика для юриспруденції" - прикладний напрям, що поставляє теоретичний матеріал для юриспруденції (наприклад, "знайомство" юристів з лінгвістичним законом "люди говорять мовою більшості" для розв'язання питання про державну й офіційну мову). Ще "більш прикладний" напрям має участь лінгвістів у вирішенні різних юридичних питань, наприклад, у судочинстві (наприклад, у справах про захист честі і достоїнства).

Визначаючи зміст правничої лінгвістики, доцільно виділити такі найбільш важливі сфери перетину мови і права, що досліджуються нею та наділені актуальністю:

1. Вивчення і розроблення мови у сфері законодавства та судочинства за допомогою теорії соціолінгвістики, психолінгвістики і традиційної лінгвістики (стилістики, прагматики тощо).

2. Дослідження юридичної аргументації-способів і можливо­стей виразу юридичних аргументів засобами природної мови з урахуванням її багатозначності, варіантності і невизначеності. Тим самим юридичну логіку розглядають крізь призму можливостей і властивостей мови.

3. Розроблення стародавніх правових текстів – спадкоємність юридичної термінології, джерела правових понять і вплив давнього юридичного стилю на сучасні тексти правових норм.

4. Визначення мовних норм у праві - правові приписи та настанови, зокрема, щодо мови в суді, мови документів, мови криміналістики, мови юридичної науки, а також вимоги до юридичних перекладів, питання мовних позначень тощо.

5. Оформлення системи юридичної термінології - критерії створення системи юридичних термінів, основні вимоги до юридичної термінології, омоніми, синоніми, полісемія в системі юридичної термінології.

6. Вироблення критеріїв трактування текстів як взаємодії власне мовних закономірностей і позамовних критеріїв, що дозволяють уточнити значення тексту (правова культура, комунікативна ситуація, обсяги знань учасників юридичної комунікації тощо).

7. Напрацювання мовних вимог до юридичних формулювань, зокрема у зв'язку з вимогою зрозумілості й однозначності, втілення загальноправового принципу справедливості. Систематичне розроблення мовних критеріїв співвідношення мовної форми юридичного тексту і його зрозумілості й одно­значності.

Серед інших актуальних питань правничої лінгвістики можна виділити й такі блоки, як:

- електронні юридичні словники і лексикографічні системи. Мова не встигає в природному режимі обслуговувати правову, політичну, соціально-економічну сфери суспільного життя. З одного боку, вона "не справляється" з нескінченним варіюванням форм вираження одного змісту, з іншого - в мові відбувається постійний пошук засобів для позначення нового змісту. У зв'язку з цим виникає необхідність кодифікування через гармонійне поєднання описового і приписувального начал;

• співвідношення: лінгвістична експертиза і правнича лінгвістика;

• соціолінгвістика і правнича лінгвістика Інтернету;

• віртуальні системи професійної взаємодії юристів;

• аналіз якості мови і стилю законодавства, що є обов'язковими умовами юридичної культури нормотворчості;

• порівняльна правнича лінгвістика, яка наносить на карту загальну сферу юридичної лінгвістики і стежить за розвитком юридичних мов в Європейських контекстах (основних юридичних мов: латинська, юридична німецька мова, юридична французька мова, юридична англійська мова; ці юридичні мови дедалі впливають на юридичні системи у світі, частково через тривалість впливу колонізації і частково завдяки лінгвістичній гегемонії);

• визначення статусу природної (розмовної") мови в галузі спеціалізованої юридичної комунікації;

• відкриття нової наукової спеціальності ВАК України "юридична лінгвістика" (юридичні і філологічні науки);

• компетенція лінгвістів в юридичних питаннях, а юристів -у лінгвістичних;

• питання про співвідношення двох мов - природної і спеціальної, юридичної зокрема, про взаємодію різних функціональних стилів. Цей аспект також недостатньо актуалізований у металінгвістичному мисленні юристів. В юридичному тексті представлено певну мову-стиль, що відображає певний порядок цінностей і представляє соціальну роль - юриста. "Юрист" – одна з професійних ролей людини. Мовна поведінка юристів визначається професійним мисленням, і відбивається в наочному операційному і метамовному плані в кожному тексті, створеному юристом. Мовна поведінка неюристів базується переважно на їх суб'єктивних уявленнях про право і дію правових приписів, залежно від ситуацій (Т. В. Губарева);

• етико-мовно-юридичні питання;

• як поводиться об'єкт лінгвістики у специфічній сфері соціального буття - в правовому просторі, які сторони і якості мови найбільш "експлуатуються" при цьому, які її аспекти висвітлюються в законодавчій діяльності і судовій практиці, що повинно сприяти значно глибшому проникненню в онтологічну і функціональну сутність об'єкта правничої лінгвістики.

До них уже традиційно додаються (або з них виокремлюються) такі основні завдання правничої лінгвістики, як:

-дослідження юридичного аспекту мови в науковій літературі;

- встановлення особливостей функціонування української мови в юридичному аспекті;

- вивчення конфліктних текстів, що функціонують у сфері законодавства та юридичної практики;

• напрацювання методів, прийомів, способів і особливостей мовно-правничих досліджень;

• гармонізація лінгвістичних і юридичних презумпцій;

• системний розгляд юридичного аспекту мови;

• описання юридичного функціонування мови;

• розроблення єдиних правил, загальних методологічних принципів, що гармонізують лінгвістичні і юридичні детермінанти;

- вивчення мовної політики і мовної ситуації в Україні;

-лінгвістичне забезпечення законодавчої діяльності;

- забезпечення юридичної практики спеціальними лінгвістичними знаннями;

- дослідження мовних і мовленнєвих конфліктів, їх юридичне урегулювання;

- визначення репертуару засобів мовного вираження правових явищ, понять і категорій на різних рівнях (лексичному, лексико-семантичному, граматичному, синтаксичному);

- забезпечення процесу укладання словників, довідників, енциклопедій у галузі права і на стику права (юриспруденції) та суміжних наук;

-розроблення механізмів створення та інтерпретації, редагування правових текстів;

• дослідження особливостей тлумачення юридичних текстів, а також неюридичних текстів, залучених в правову сферу, з метою правової оцінки;

• забезпечення проведення лінгвістичної експертизи проектів законів, указів, постанов тощо;

• розв'язання численних мовно-термінологічних проблем у сучасному писемному та усному юридичному мовленні;

• забезпечення автентичності перекладу юридичних текстів;

• розроблення предмета правничої лінгвістики у філософ­ському розрізі;

- підвищення культури мовлення працівників правничих інституцій тощо.

Питання змісту правничої лінгвістики, а звідси - і пов'язаних із ним наукових проблем, є найбільш широким і, зрозуміло, не вичерпується переліченими напрямами.

Правнича лінгвістика як молода наука має значне коло малодосліджених і недосліджених актуальних питань і активно визначається з напрямами подальших досліджень.

Так, актуальність звернення до проблем лінгвістичного дослідження юридичних текстів зумовлена значущістю юридичного функціонування мови і необхідністю його опису з лінгвістичних позицій. Актуальність опису юридичного аспекту мови зумовлена не лише лінгвістичними, але й екстралінгві­стичними чинниками, не лише проблемою взаємовідносин мови і права, теоретичних і практичних аспектів правничої лінгвістики та лінгвоюристики, але й правового впливу текстів ЗМІ, реклами, законодавчих актів тощо, їх відповідності мовним і правовим нормам. Екстралінгвістичний аспект, наприклад, пов'язаний зі становленням специфічного розділу соціолінгвістики, що системно аналізує юридичне функціонування мови, започаткуванням суміжних спеціалізацій: "Лінгвокриміналістика", "Філологічне забезпечення професійної комунікації юристів" тощо.

Соціальна значущість юридичного функціонування мови зумовлює необхідність розроблення теоретичних основ і практичних моделей юридизації мовних явищ Комплексний системний підхід до дослідження юридичного функціонування мови дозволяє розглядати юридизацію мови як онтологічний процес, специфіка якого сприяє формуванню особливих дослідницьких презумпцій.

Правнича лінгвістика, відокремлена від юридичної риторики (оскільки остання є засобом захисників та інших учасників судового процесу переконувати) в межах свого предмета цікавиться і окремими питаннями останньої.

Це лише окремі актуальні питання правничої лінгвістики, які включаються до її змісту.

Загальновідомо, що будь-яка галузь людського пізнання має власні об'єкт і предмет вивчення, а також певні дослідницькі методи.

Методологія дослідження функціонування мови у юрисдикційному процесі грунтується на синтезі загальнонаукових підходів і передусім методів правових і мовознавчих наук, а також усіх тих галузей знань, які охоплює цей міждисциплінарний напрям дослідження, а саме: психологія, політологія, філософія тощо.

Методолічні засади правничої лінгвістики ґрунтовно розроблені Ю. Ф. Прадідом⁴, ці питання привертають увагу і багатьох інших вчених, зокрема таких, як Н. Артикуца, О. Юрчук, Г. Онуфрієнко.

Серед значної кількості методів, якими послуговується правнича лінгвістика, такі, як діалектичний, історичний, логічний, аналізу та синтезу, системний і статистичний, моделювання, соціологічний і порівняльний.