2.4. Складання топографічного плану
Завдання: за даними таблиць 1, 2, 3, 4, 5 та абрису знімання (рисунок 3) скласти топографічний план ділянки у масштабі 1:1000 з висотою перерізу рельєфу 0,5 м.
Рисунок 3 – Абрис знімання
План складають на креслярському папері в такій послідовності: побудова сітки координат; нанесення на план пунктів теодолітних ходів за їхніми координатами; нанесення на план ситуації місцевості; проведення горизонталей; оформлення плану.
Координатну сітку можна накреслити геометричним способом (рисунок 4), суть якого полягає в наступному. На аркуші проводять діагоналі і від центру їх перетину відкладають однакової довжини відрізки. З’єднавши крайні точки відрізків прямими лініями, одержують
прямокутник. Відкладають від вершин прямокутника по його сторонах
відрізки по 10 см і через відповідні точки протилежних сторін проводять тонкі лінії, на перетині яких одержують квадрати.
13
Лінії сітки оцифровують у відповідності із значеннями координат пунктів теодолітного ходу і масштабом плану. Цифри ліній мають бути кратні величині, що виражається в масштабі плану відрізком 10 см. Наприклад, для плану в масштабі 1:1000 лінії сітки можуть бути підписані цифрами в метрах 100, 200, ... або в кілометрах 0,1, 0,2 і т. д.
Рисунок 4 – Схема побудови сітки координат
Нанесення пунктів на план виконують за допомогою циркуля- вимірника і масштабної лінійки. Спочатку визначають квадрат, в якому буде розміщуватись пункт. Потім розраховують різниці координат пункту і відповідних ліній координатної сітки. Далі відкладають розраховані величини по осях абсцис і ординат. З’єднують протилежні точки лініями, на перетині яких буде шуканий пункт (рисунок 5).
Контролюють положення пунктів на плані, порівнюючи довжини ліній між пунктами, виміряними на плані із значеннями відповідних довжин ліній, записаними у відомості обчислення координат. Допустима розбіжність має не перевищувати 0,2 мм в масштабі плану.
Рисунок 5 – Нанесення пунктів на план за координатами
14
Ситуацію місцевості наносять на план за допомогою креслярських приладів згідно з абрисом. Побудова точок на плані відповідає способу зйомки ситуації на місцевості. При цьому довжини ліній відкладають циркулем – вимірником і масштабною лінійкою, кути – транспортиром або тахеографом, прямі кути – трикутником. З’єднуючи точки у відповідності
з абрисом, викреслюють контури об’єктів і угідь, місцеві предмети.
Для нанесення горизонталей на план застосовують аналітичний або графічний способи інтерполяції.
При аналітичному способі, обчислюють відстань l1 від точки з відомою висотою до горизонталі за пропорцією
,
,
де
– молодша і старша висоти точок;
НГ –висота горизонталі;
l – відстань
між точками на плані в мм.
Аналогічно можна визначити відстань l2 від іншої точки
.
Наприклад, щоб визначити положення горизонталі з висотою 45 м (рисунок 6 – а), обчислюють відстані від точок 1 і 2 до горизонталі
мм,
мм.
Розраховану довжину відкладають по лінії 1 – 2 і позначають точку, яка належить горизонталі з висотою 45 м.
Рисунок 6 – Інтерполювання горизонталей способами:
а – аналітичним; б – графічним за допомогою палетки
Суть графічного способу полягає в тому, що горизонталі наносять на план за допомогою палетки (калька з паралельними лініями). Палетку накладають на план так, щоб дві точки розмістились між лініями палетки
15
відповідно значенням своїх висот. Перетини лінії, що проходить через точки, з лініями палетки переколюють на план. Переколоті точки належать горизонталям, висоти яких написані на паралельних лініях. Наприклад, лінія 1 – 2 (рисунок 6 – б), перетинає одну паралельну лінію з цифрою 45. Точка перетину цих ліній визначає положення горизонталі з висотою 45 м.
Аналогічну інтерполяцію виконують по усіх точках плану. Точки з однаковими висотами сполучають плавними лініями, товщиною 0,1мм. Окремі горизонталі, висоти яких кратні цілому числу перерізів, стовщують до 0,2 мм. Складений план оформляють згідно із умовними знаками (рисунок 7).
Рисунок 7 – Топографічний план