10.5 Ґрунти.

Запорізька область за характером ґрунтового покриву поділяється на дві підзони: північну і південну.

Північна підзона вкрита чорноземами, які в межах області неоднорідні і змінюються в залежності від рельєфу, кліматичних умов і рослинності. На півночі поширені звичайні чорноземи. Це найбільш родючі ґрунти (таблиця 10.2).

Тип ґрунту	Вміст гумусу (в %)	Глибина залягання горизонтів (в см)		Структура	Забарвлення верхнього гумусового горизонту
		Гумусовий	Гумусовий перехідний
Чорноземи звичайні	5,0 – 7,0	35 – 40	40 – 70	зерниста або дрібно - грудкувата	темно-сіре
Південні чорноземи	3,0 – 5,0	20 – 30	30 – 52	зерниста	темно-сіре
Темно– каштанові	2,5 – 4,2	20 – 25	25 – 45	пилувата, грудковато – пилувата	темно-сіре, з каштановим відтінком
Каштанові	1,7 – 3,5	20 – 23	23 – 50	пилувато – зерниста	темно-сіре, з буруватим відтінком

Таблиця 10.2 Ґрунти Запорізької області

Висока їх родючість зумовлена специфікою ґрунтоутворюючого процесу. Трав‘янисті рослини степу, відмираючи щороку, утворюють багато органічної речовини, яка розкладається мікроорганізмами. Невелика кількість опадів не сприяє вимиванню поживних речовин ґрунту в нижні, недоступні для рослин горизонти.

Південні чорноземи сформувалися в більш сухих умовах і під більш розрідженою степовою рослинністю, ніж звичайні чорноземи. Кількість гумусу в південних чорноземах зменшується у напрямку з півночі на південь, однак в глинистих ґрунтах його більше (до 5,8%), а в супіщаних – менше (до 1,8%).

На межі з південною підзоною розміщена порівняно вузька смуга південних солонцюватих чорноземів.

Південні чорноземи містять достатню кількість поживних речовин, але в них постійно, за винятком ранньої весни, відчувається нестача вологи.

В південній підзоні розташовані каштанові ґрунти. Причому, на межі з південними чорноземами, темно-каштанові ґрунти утворюють суцільну смугу, а південніше залягають комплексно серед каштанових ґрунтів. Всі каштанові ґрунти несуть ознаки солонцюватості. Вони, як і південні чорноземи, достатньо забезпечені поживними речовинами, але поступаються їм родючістю. (таблиця 2).

В долинах рік, вздовж берегів лиманів та на піщаних косах Азовського моря, поширені солончаки, утворення яких генетично пов‘язане з неглибоким заляганням дуже мінералізованих ґрунтових вод, а в заплавах річок – лучні ґрунти.

Досить значну площу в області (біля 80 тис. га) займають піски. Вони поширені вздовж лівого берега Дніпра, в долинах рік Кінської, Молочної, Берди, на Азовських косах.

10.6 Рослинність.

Рослинний покрив Запорізької області формується за умов недостатньої зволоженості і має специфічні риси, які виявляються в переважанні на межиріччях трав’янистої посухостійкої степової рослинності. Її утворюють головним чином багаторічні ксерофітні дернинні злаки із родів ковили, вівсяниця, житняк, келерія. В утворенні травостою помітну участь бере різнотрав’я, роль якого дуже зменшується на південь у зв’язку із зменшенням вологозабезпеченості. До складу різнотрав’я входять види родів: гвоздика, волошка, вероніка, підмаренник, полин.

Деревна рослинність представлена байрачними та заплавними лісами, в яких, крім дуба звичайного, ростуть в‘яз, ясен, липа, клен, глід. Серед кущів часто трапляються мигдаль степовий, терен, степова вишня, шипшина, карагача чагарникова (дереза).

Сьогодні на місці колишньої степової рослинності розкинулися безкраї лани пшениці, соняшнику, кукурудзи та інших сільськогосподарських культур. Природна рослинність у Запорізькій області займає близько 3 – 4% всієї території і представлена невеликими ділянками в місцях, непридатних для оранки: на схилах балок, кам‘янистих відслоненнях, заболочених ділянках річкових долин, а також у заповідниках і заказниках.

Степи області діляться в напрямку з півночі на південь на три смуги:

різнотравно – типчаково – ковилові;

типчаково – ковилові;

полиново – злакові;

Для північної частини, де випадає більша кількість опадів і багато чорноземів, характерні різнотравно - типчаково – ковилові степи. Їх південна межа проходить приблизно вздовж південної частини Великобілозерського, Василівського, Михайлівського районів, далі вздовж долини річки Молочної і, огинаючи з заходу і півдня Приазовську височину, доходить до села Новопетрівка Бердянського району. Типові представники цих степів: ковила волосиста (тирса), ковила найкрасивіша, ковила пухнастолиста, ковила Лессінга, типчак овечий, тонконіг, житняк гребінчастий, мятлик вузьколистий, тимофіївка степова.

З різнотрав’я ростуть: півонія тонколиста, або воронець, горицвіт весняний, катран татарський, шавлія лучна та поникла, залізняк бульбистий тощо.

Значні площі займають лучні та лучно-болотні рослинні формації, що простягаються вздовж берегів рік. В долині Дніпра збереглися залишки заплавних лісів.

Південніше різнотравно – типчаково - ковилових степів розташовуються типчаково - ковилові степи. До їх розорювання тут переважали ковила Лессінга, ковила українська, ковила волосиста, тонконіг.

Різнотрав‘я бідне: тюльпан Шренка, кермек, вероніка степова, безсмертки однорічні, гвоздика плямиста, полин австрійський.

Далі на південь знаходяться полиново - злакові степи, які на території Запорізької області суцільної смуги не утворюють. Це азово - присиваські степи з розрідженим травостоєм, основу якого утворюють ковила волосиста, ковила Лессінга, типчак, житняк гребінчастий із значною участю ксерофітних напівчагарників, серед яких полини (кримський, приморський, австрійський, а на більш засолених ґрунтах – полин Бошняка) та солянки (курай содовий, курай російський). Звичними видами травостою є також гвоздика польова, коров‘як фіолетовий, пижмо тисячолистне, кермек опушений, кермек Мейера.

В смугах різнотравно – ковилових та типчаково – ковилових степів розповсюджені зниження, відомі під загальною назвою “поди”. Більшість із них має невеликі розміри, але зустрічаються і поди більші за 1 тис. га при глибині 5 – 8 метрів. В подах збираються талі води, в результаті чого в них формується лучна рослинність, яка змінюється степовою у вузькій периферійній смузі поду (пирій несправжньо-сизий, лисохвіст лучний, осоки рання та чорноколоса, мятлик вузьколистий, молочай прутоподібний тощо).

Значну площу в Запорізькій області займають полезахисні лісосмуги. Вони послаблюють посушливі південні вітри, гасять пилові бурі, затримують і накопичують вологу, впливають на ґрунтоутворюючі процеси та, разом із штучними лісами, служать пристановищем для багатьох трав‘янистих і чагарникових дикорослих рослин.