10. 4 Водні ресурси.

Водні ресурси Запорізької області – це ріки, водосховища, озера, підземні води, моря. Головне місце серед поверхневих вод займають ріки. Річкова сітка розподілена по території області нерівномірно, її густота невелика, в середньому на 1 кв. км території припадає 0,047 км рік. Найбільш бідна ріками південно-західна частина приазовських степів.

Головна водна артерія – Дніпро, його протяжність у межах Запорізької області 138 км. Найбільша притока Дніпра – ріка Кінська. Вона бере початок на Приазовській височині у вигляді двох струмків – Мокрої і Сухої Конки, що зливаються біля села Кінські Роздори.

До басейну Дніпра належить цілий ряд малих річок області: Гайчур, Верхня Терса, Мокра Московка, Вільнянка, Осокорівка.

Поверхня південної частини області розчленована річками, які несуть свої води в Азовське море. Найдовша річка області – р. Молочна, її протяжність від витоку до впадіння в Молочний лиман – 197 км. Молочна бере початок на західних схилах Приазовської височини під назвою Токмак. Назву Молочна річка має після впадіння в неї ріки Чингул. Найбільші притоки Молочної – Юшанли, Курушан. Річка протікає рівниною, течія її повільна, русло звивисте, в окремих місцях заболочене. Молочна – маловодна річка, влітку міліє.

Ріка Берда – типова степова річка Приазов‘я, її витік знаходиться на південному схилі Приазовської височини, довжина – 125 км.

Більша частина рік області належить до малих (Обитічна – 96 км, Лозоватка – 72 км, Малий Утлюк – 67 км, Домузла – 28 км).

За характером своїх витоків ріки області можна розподілити на 2 групи:

Перша – ріки, які беруть початок на відмітках, вищих за 200 м над рівнем моря і які живляться в своїх верхів’ях джерельною водою (Конка, Берда, Обитічна, Лозоватка, Корсак, Молочна тощо);

Друга – ріки, які беруть початок на відмітках 40 – 55 м над рівнем моря і живляться виключно за рахунок атмосферних опадів (Домузла, Тащенак, Джекельня, Малий і Великий Утлюк, Атманай тощо).

В режимі рік добре виражений весняний паводок, низька літня межень і дещо підвищений рівень восени внаслідок дощів, а взимку – через потепління. Тривалість льодостою в середньому 2 – 3 місяці, в теплі зими лід на річках може утримуватися декілька днів.

В жаркий літній період більшість малих річок пересихає.

Південна окраїна Запорізької області омивається водами Азовського моря. Азовське море являє собою внутрішнє море Атлантичного океану: Керченською протокою сполучається з Чорним морем. Характерною особливістю північних берегів є наявність довгих вузьких піщано-черепашникових кіс. Найбільші за протяжністю коси Федотова, Обитічна, Бердянська.

Глибини Азовського моря незначні. Середня глибина – 8 – 10 м, максимальна - 13,5 м. Солоність води в Азовському морі порівняно невелика – близько 12 %, у східній частині моря – 4,4%. Його води добре прогріваються і досягають улітку температури + 27 - + 32С. Взимку Азовське море біля берегів замерзає майже на 3 місяці, в центральній частині воно вкривається пливучим льодом.

На узбережжі Азовського моря розміщено кілька десятків лагунних озер.

Найбільші з них озера – Лікувальне і Солоне на косі Обитічній, озеро Червоне, Велике та Мале – на Бердянській косі. Їх площа – від 0,4 до 1,5 кв. км. Солоні лагунні озера є цінною грязевою базою Приазовських курортів.

До водойм озерного типу належать також лимани, що частково або повністю втратили зв‘язок з морем (відокремлені від моря піщаними косами). Молочний лиман утворився внаслідок затоплення долини річки Молочної. Його площина 168 кв. км, довжина – 35 м, ширина – 4 – 9 м, максимальна глибина – 3 м.

Лиман Тубальський знаходиться в нижній течії р. Домузла. Він не має постійних розмірів: обриси його змінюються в залежності від надходження води (прісної - з річки та солоної - з моря).

Чималі запаси прісної води зосереджені в штучних водосховищах. Найбільші водосховища створено на Дніпрі. Це Дніпровське (410 кв. м) та Каховське (2155 кв. м) водосховища.

23 невеликих за площею водосховища побудовано на малих ріках. В області створено також понад 700 ставків (у північних та північно-східних районах на 100 кв. км водозбірної площі їх припадає 5 – 10, в південних – до 1).

Особливе місце належить підземним водам. Вони найбільш чисті, і тому переважно використовуються для задоволення потреб населення.

На Запоріжжі поширені як артезіанські, так і ненапірні підземні води. Останні більш чутливі до поверхневого забруднення. Однак в місцях, де

відсутні якісні артезіанські води, вони відіграють важливу роль у водопостачанні населення (наприклад, на морському узбережжі, в межах Приазовського кристалічного масиву).

В останні роки спостерігається повсюдне підвищення рівня ґрунтових вод, яке супроводжується підтопленням будівель, комунікацій, заболоченням балок і низин. В південних районах області відчувається гострий дефіцит води.