Форми поверхні суші

Внаслідок тектонічних рухів на суші утворюються великі форми рельєфу: гірські системи, гірські хребти, плоскогір'я, височини і низовини.

Горбом називають невелику височину звичайно округлої або овальної форми з переважно пологими схилами та іноді слабко вираженою підошвою. Відносна висота горба (над навколишньою місцевістю) не більше 200 м.

Горою називають різко виявлене підняття, відносна висота якого не менш як 200 м.

Гірські хребти — це лінійно витягнуті підняття, обмежені з двох боків схилами. Крутизна схилів буває різною: пологі схили звичайно мають похил від 5 до 10°, круті досягають 50 — 60°, а нерідко хребти переходять у прямовисні скелі. Найвищу частину гірського хребта називають гребенем. Часто гребені бувають дуже нерівними: хвилястими, зубчастими. Найбільш різкі підвищення на гребені називають вершинами, а знижені місця — перевалами. Широкі перевали називають сідловинами. Гірські хребти, витягнуті на велику відстань, утворюють гірські ланцюги. Вони простягаються на сотні і тисячі кілометрів прямолінійно або у вигляді величезних дуг. З гірських хребтів і ланцюгів утворюються обширі гірські системи.

Гори на Землі за часом утворення поділяють на молоді й старі. Старі гори (Урал, Скандинавські та ін.) звичайно значно нижчі від молодих. Вони дуже зруйновані, вершини в них округлі, згладжені. Вершини молодих гір нерідко вкриті снігами і льодовиками. До молодих гір відносять Кордильєри, Альпи, Гімалаї, Кавказ.

Величезні високо підняті ділянки (до 600 м над рівнем моря), у яких хвиляста або рівна поверхня, називають плоскогір'ям, наприклад Середньосибірське плоскогір'я. Гірські країни, які складаються з гірських хребтів і високо розміщені над рівнем моря, називають нагір'ями (Тибетське нагір'я).

Височина на рівнинних ділянках — це поверхня, яка піднімається над рівнем моря від 200 до 500 м. Низовини — це такі ділянки суші, які не перевищують 200 м над рівнем моря і мають в основному рівну поверхню, наприклад, Причорноморська. В окремих місцях низовини можуть бути почленовані досить глибокими річковими долинами, ярами і балками При характеристиці форм рельєфу або поверхні суші часто користуються поняттям «рівнина». Під рівнинами розуміють обширі плоскі або слабо хвилясті ділянки земної поверхні. Частіше рівнини бувають горбистими.