- •Лекція Висловлення. Прості і складені висловлення. Основні операції над висловленнями: кон’юнкція, диз’юнкція, заперечення, імплікація, еквіваленція.
- •1. Вступ
- •2. Висловлення. Прості і складені висловлення
- •3. Розглянемо операції, за допомогою яких із двох або більше простих висловлень можна будувати складені, та правила встановлення їх значень істинності.
3. Розглянемо операції, за допомогою яких із двох або більше простих висловлень можна будувати складені, та правила встановлення їх значень істинності.
Кон’юнкцією двох висловлень А і В називається складене висловлення (читається А і В), яке істинне тоді і тільки тоді, коли істинні обидва висловлення А і В, що його утворюють, і хибне в усіх інших випадках.
Кон’юнкцію двох висловлень дістають з двох простих, об’єднавши їх словом «і». Наприклад: «Середня лінія трикутника паралельна його основі і дорівнює її половині»; «24 - парне число і ділиться на 6».
Кон’юнкцію у математичній логіці називають логічним добутком. Значення істинності кон’юнкції висловлень можна подати за допомогою таблиці :
А |
В |
|
І |
І |
І |
І |
X |
X |
X |
І |
X |
X |
X |
X |
Диз’юнкцією двох висловлень називається складене висловлення (читається А або В), яке хибне тоді і тільки тоді, коли хибні обидва висловлення А і В, і істинне, якщо хоч би одне із них істинне.
Диз’юнкцію двох висловлень дістають, об’єднавши їх словом «або». Наприклад: «Рівняння х2-4=0 має корінь 2 або -2»; «Я поїду до Києва автобусом або поїздом».
Значення істинності операції диз’юнкції двох висловлень можна подати за допомогою таблиці:
А |
в |
|
І |
І |
І |
І |
X |
І |
X |
І |
І |
X |
X |
X |
Наприклад: висловлення «5 > 2» має логічну структуру , що є диз’юнкцією двох висловлень; А: «5 більше 2», В: «5 дорівнює 2»; значення істинності його – І, бо А – X, В – І, а тому за означенням диз’юнкції –І.
Заперечення висловлення А є таке висловлення , яке істинне тоді і тільки тоді, коли А - хибне, і хибне, якщо А - істинне.
Наприклад, дано висловлення: А – «Десна - притока Дніпра», тоді висловлення – «Десна не є притокою Дніпра» або «Неправильно, що Десна є притокою Дніпра» - є запереченням даного висловлення.
Таблиця істинності для заперечення висловлення А має вигляд:
А |
|
І |
X |
X |
І |
Наприклад:
А – «Число 3 є дільником числа 39» - істинне висловлення, тобто А = І, тоді його заперечення – «Число 3 не є дільником числа 39» за означенням – хибне висловлення : – X.
Імплікацією висловлень А і В називається висловлення «якщо А, то В», позначається так: А=> В, яке хибне тоді і тільки тоді, коли А - істинне, а В - хибне.
Наприклад, висловлення: «Якщо два кути вертикальні, то вони рівні»; «Якщо 25 < 42. то 42 > 25» є імплікаціями. Вони мають логічну структуру «А => В». Знак " =>" - це знак відношення слідування.
У шкільному курсі математики доводиться дуже часто мати справу з імплікаціями. Так, наприклад, кожна теорема є імплікацією висловлень. В імплікації: «А => В», висловлення А називається умовою або посилкою, а висловлення В - висновком або наслідком. Таким чином, імплікація буде хибним висловленням лише тоді, коли з правильної посилки дістанемо неправильний висновок.
Таблиця істинності для імплікації має такий вигляд :
А |
В |
А=> В |
І |
І |
І |
І |
X |
X |
X |
І |
І |
X |
X |
І |
Запис А => В читають по-різному: «з А слідує В»; «В слідує з А»; «якщо А, то В», «є А, отже, є і В».Наприклад, висловлення «Якщо число а ділиться на 9, то воно ділиться на 3» можна прочитати і так: «3 того, що число а ділиться на 9, слідує, що воно ділиться і на 3» або «Число а ділиться на 3 слідує з того, що воно ділиться на 9», «Число а ділиться на 9, отже, воно ділиться і на 3».
Якщо з висловлення А слідує висловлення В, то кажуть, що В - необхідна умова для А, А- достатня умова для В.
А => В
В - необхідна умова для А
А - достатня умова для В
Якщо з висловлення А слідує висловлення В, а із висловлення В слідує висловлення А, то кажуть, що висловлення А і В рівносильні.
Висловлення «А рівносильне В» записують за допомогою знаку "<=>". Запис «А <=> В» читають так: «А рівносильне В», «А тоді і тільки тоді, коли В». Якщо висловлення А і В рівносильні, то кажуть, що А необхідна і достатня умова для В і навпаки. Таку операцію називають еквіваленцією.
Еквіваленцією двох висловлень А і В називається таке висловлення А<=>В, яке істинне тоді і тільки тоді, коли обидва висловлення А і В мають однакові значення істинності.
А |
В |
|
І |
І |
І |
І |
Х |
Х |
Х |
І |
Х |
Х |
Х |
І |
Наприклад: висловлення – «Число х ділиться на 3 тоді і тільки тоді, коли сума цифр цього числа ділиться на 3» - є еквіваленцією. Воно має логічну структуру А <=> В, де А - це висловлення : «Число х ділиться на 3», а В - це висловлення: «Сума цифр числа х ділиться на 3». Істинність цього твердження доводиться.
Висновок: у множині речень є особливі речення, які відіграють важливу роль у науці, це – висловлення, які розрізняються на прості і складені; складені утворюються з простих різними зв’язками; існують закони логіки, які дозволяють встановлювати істинність або хибність висловлень.