Для отримання шкали кольоровості

Розчин І, см3	0	1	2	3	4	5	6	8	10	12	14	16
Розчин ІІ, см3	100	99	98	97	96	95	94	92	90	88	86	84
Градуси кольоровості	0	5	10	15	20	25	30	40	50	60	70	80

Для визначення кольоровості наливають 100 см³ води, що досліджується, у пробірку, однотипну з тими, в яких знаходиться шкала кольоровості. Потім порівнюють колір води із зразками, які становлять шкалу кольоровості на білому фоні, дивлячись на пробірки зверху і відшукують ту пробірку зі шкали кольоровості, з якою забарвлення води є тотожним.

Каламутна вода, прозорість якої менша ніж 20 см за методом Снеллана, перед визначенням фільтрується.

Одиниці виміру кольоровості – градуси. Якщо вода має кольоровість вищу за 80 градусів, то визначення проводиться після розбавлення її водою, і величина кольоровості виходить множенням результату визначення на кратність розбавлення.

2.4 Визначення завислих речовин

Завислі речовини у природних водах визначаються гравіметричним методом, сутність якого полягає у вимірі маси завислих речовин. Зважування є початковою і кінцевою стадією аналізу.

обладнання

Лійки лабораторні скляні

Ексикатор

Колби конічні ємкістю 250 см³

Стаканчики для зважування (бюкси) СВ

Фільтри паперові щільні «синя стрічка»

Циліндр мірний ємкістю 100 см³

Терези аналітичні типу ВЛР-200

Шафа сушильна

Перед виконанням аналізу необхідно довести до постійної маси фільтри і бюкси. Це робиться таким чином. Паперові фільтри «синя стрічка» і бюкси висушують протягом 1 години при температурі 105^oС в шафі сушильній. Потім їх охолоджують в ексикаторі протягом 20-40 хвилин (до кімнатної температури), зважують на аналітичних терезах з точністю не менше ніж до четвертого знаку після коми, знову ставлять в сушильну шафу на 1 годину при 105^o С, охолоджують і зважують.

Якщо результати зважування співпадають або різниця між ними не перевищує 0,0002 г, можна вважати, що постійність маси досягнуто. Якщо ж різниця між результатами зважування більша ніж 0,0002 г, то бюкси або фільтри необхідно ще раз висушити, охолодити і зважити, і так до досягнення постійної маси.

Невеликі предмети, наприклад, паперові фільтри, набувають постійної маси вже після першого висушування, але для підтвердження даних їх необхідно ще раз висушити і зважити.

Об’єм води, необхідний для визначення, залежить від очікуваного вмісту зависі (див. табл. 3).

Таблиця 3 – Залежність об’єму води для визначення завислих речовин від

Очікуваного вмісту зависі

Очікуваний вміст зависі, мг/дм3	менше ніж 10	10 – 50	50 – 100	100 – 500	понад 500
Об’єм води, дм3	1,5 – 2,0	1,0	0,5	0,25	0,1

Воду для аналізу ретельно збовтують і швидко, щоб не встигли осісти зависі, відбирають циліндром необхідний об’єм води і фільтрують через, попередньо доведений до постійної маси, паперовий фільтр «синя стрічка», розташований на лійці, яка знаходиться в конічній колбі ємкістю 250 см³. Якщо фільтрат каламутний, його необхідно знову профільтрувати через той самий фільтр. Завислі речовини на фільтрі промивають кілька разів невеликою кількістю дистильованої води. Потім фільтр переносять у, доведений до постійної маси , бюкс і висушують при температурі 105^oС до постійної маси.

Вміст завислих речовин визначають за формулою:

, мг/дм³, (1)

де m₂ – маса бюкса з фільтром і завислими речовинами, г;

m₁ – маси води з фільтром без завислих речовин, г;

V – об’єм води, взятої для аналізу, см³;

1000 – коефіцієнт перерахунку г в мг.

2.5 Визначення каламутності

Каламутність води зумовлена наявністю в ній дрібнодисперсних та колоїдних речовин неорганічного і органічного походження. Причиною каламутності поверхневих вод є, насамперед, луги, силіцієва кислота, гідроксиди заліза і алюмінію, органічні колоїдні речовини і різноманітні мікроорганізми та планктон.

Каламутність води визначається фотометричним методом. Сутність методу полягає у вимірюванні оптичної густини води у світлі, що проходить, із зеленим світлофільтром на фотоколориметрі. Каламутність води визначається у мг/дм³ за градуювальним графіком, який побудовано із стандартної суспензії каоліну.

обладнання

Бетелі ємкістю 5 дм³

Колби мірні ємкістю 100, 1000 см³

Піпетки Мора ємкістю 25, 100 см³

Піпетки мірні ємкістю 1,2,5,10 см³

Фарфорові тиглі або чашки

Циліндри мірні ємкістю 100, 1000 см³

Колориметр фотоелектричний концентраційний типу КФК-2

Прибор для фільтрування через мембранні фільтри

із водоструминним насосом

Терези аналітичні типу ВЛР – 200

Фільтри мембранні із діаметром пор 0,5 – 0,8 мкм, підготовлені до аналізу у відповідності до вказівок виробника

Центрифуга

Шафа сушильна

Реактиви

Вода дистильована і бідистильована

Тетракалій дифосфат(V) – вода(1/3) (К₄Р₂О₇* 3Н₂О) або тетранатрій дифосфат(V) – вода(1/3) (Na₄Р₂О₇* 3Н₂О)

Каолін збагачений для парфумерної промисловості або кабельної промисловості

Формалін

Хлороформ

Приготування основної стандартної суспензії із коаліну

Вона готується таким чином: 25 – 30 г каоліну добре збовтують із 3 – 4 дм³ дистильованої води у бетелі ємкістю 5 дм³ і залишають стояти 24 години. Через 24 години сифоном відбирають частину рідини, що не освітлилася у бутель ємкістю 5 дм³. До частини рідини, що залишилися, знову приливають воду, дуже збовтують, знову залишають у спокої 24 години і знову відбирають середню частину, що не освітлилася. Цю операцію повторюють тричі, кожний раз приєднуючи суспензію, що не освітлилася протягом доби, до раніше зібраної. Накопичену суспензію добре збовтують і через три доби зливають рідину над осадом, як таку, що містить надто мілкі частки.

До осаду, що одержали, додають 100 см³ дистильованої води, збовтують і отримають основну стандартну суспензію. Концентрацію основної стандартної суспензії визначають ваговим методом (не менше ніж із двох паралельних проб). Для цього 5 см³ суспензії розміщують у тигель (або чашку), який доведено до постійної маси, висушують у сушильній шафі при температурі 105^oС і зважують. Таким чином тигель (або чашку) із суспензією доводять до постійної маси, після чого розраховують вміст каоліну в 1 дм³ суспензії.

Потім основну стандартну суспензію стабілізують тетракалій дифосфатом(V) або тетранатрій дифосфатом(V) (200 мг на 1 дм³) і консервують формаліном (10 см³ на 1 дм³) або хлороформом (1 см³ на 1 дм³).

Основна стандартна суспензія зберігається протягом 6 місяців і повинна містити близько 4 г/дм³ каоліну.

Приготування робочих стандартних суспензій каламутності із каоліну

Робочі стандартні суспензії каламутності із каоліну готують із проміжної стандартної суспензії, яка містить 100 мг/дм³ каоліну. Проміжну стандартну суспензію готують із основної стандартної суспензії із каоліну таким чином: основну стандартну суспензію із каоліну збовтують, беруть піпеткою Мора і поміщають у мірну колбу ємкістю 1000 см³ або у мірну колбу ємкістю 100 см³ таку її кількість , щоб концентрація каоліну у воді становила 100 мг/дм³. Доводять дистильованою водою до мітки і перемішують.

Робочі стандартні суспензії каламутності із коліну готують на бідистильованій воді таким чином: у сім мірних колб ємкістю 100 см³ наливають піпеткою таку кількість проміжної стандартної суспензії із концентрацією 100 мг/дм³ каоліну, щоб концентрація робочих суспензій у колбах становить 0,5; 1,0; 1,5; 2,0; 3,0; 4,0; 5,0 мг/дм³ і доводять бідистильованою водою до мітки. Розчини перемішують. Проміжна стандартна суспензія і всі робочі стандартні суспензії зберігаються не більше доби.

Побудова градуювального графіка

Виміряють оптичну густину робочих суспензій на КФК-2 у зеленій частині спектру (λ = 530 нм) по відношенню до контрольної рідини.

Якщо кольоровість води, що вимірюється, нижче 10^o за хром – кобальтовою (Cr-Со) шкалою, то контрольною рідиною є двічі дистильована вода. Якщо кольоровість проби, що вимірюється , вище 10^o за цією ж шкалою, то контрольною рідиною є дослідна вода, з якої видалені завислі речовини центрифугуванням (центрифугують 5 хвилин при 3000 обертів за хвилину) або фільтруванням через мембранний фільтр з діаметром пор 0,5 – 0,8 мкм.

За отриманими значеннями оптичних густин і відповідних їм концентрацій робочих стандартних суспензій (мг/дм³) будують градуювальний графік для визначення каламутності води.

Проведення дослідження

В кювету з довжиною l (товщиною шару, що поглинає світло) 50 мм або 100 мм вносять добре збовтану пробу води і виміряють її оптичну густину в зеленій частині спектру (λ= 530 нм) по відношенню до контрольної рідини при чутливості 2. Вміст каламутності у мг/дм³ визначають за градуювальним графіком.