2. Робота насосно-фільтрувальної станції міста.

Найбільшим джерелом питної води для населених пунктів є поверхневі води та артезіанська вода, яка подається з підземних водоносних шарів. За ступенем чистоти артезіанська вода наба­гато чистіша і не потребує очищення, за винятком випадків, коли її хімічний склад не є збалансованим. Таке трапляється, коли водоносні шари проходять через породи, багаті на певні хімічні елементи. Поверхневі води потребують обов'язкової очистки. Найбільш поширеним способом очистки поверхневих вод є фільтрація, яка включає різні етапи. На кожному із етапів фільтрації проводять контрольні заміри як бактеріологічних, так і фізико-хімічних показників якості води.

Перший етап -хлорування. Під час хлорування ведеться контроль за бактеріологічними параметрами води, що поступає на насосно-фільтрувальну станцію. Відповідно до цих показ­ників розраховують кількість хлору, необхідного для досяг­нення потрібних параметрів. Хлорування на даний час зали­шається найбільш надійним способом дезінфекції води від патогенних бактерій. Серед інших методів дезінфекції можна застосовувати озонування, пастеризацію, опромінення ультра­фіолетом.

Другий етап -фільтрація. Під час фільтрації вода прохо­дить стадію коагуляції та власне фільтрації. Коагуляція - хімічний процес, який використовують для дестабілізації ко­лоїдних частинок. Для коагуляції застосовують коагулянт - сульфат алюмінію. Для досягнення необхідної чистоти води після коагуляції застосовують фільтрацію - процес, коли вода проходить через фільтруючий шар. Як фільтруючий компо­нент використовують пісок, гравій, активоване вугілля, цеоліт. Швидкість проходження води через фільтри не повинна пере­вищувати 3-4 л/хв^хм². У зв'язку з періодичним зниженням якості роботи фільтруючого елементу його періодично необхід­но заміняти. Після проходження води через фільтри та насосні установки воду подають населенню.

3. Способи очищення стічних вод.

Усі природні водойми мають здатність до самоочищення. Само­очищення води — це нейтралізація стічних вод, випадіння в оса­док твердих забруднювачів, хімічні, біохімічні та інші природні процеси, що призводять до видалення з водойми забруднювачів й повернення води до її первісного стану. Проте здатність водойми до самоочищення має свої межі. Нині у водойми стало надходити так багато стічних вод, а самі ці води настільки забруднені різни­ми токсичними (отруйними) для мешканців водойм забруднюва­чами, що багато з водойм почали деградувати. Тому людство, якщо воно хоче мати майбутнє, повинне вдатися до спеціальних досить дорогих і трудомістких заходів для очищення забруднених вод і повернення джерел водопостачання до стану, коли б вони стали придатними для використання. До заходів, що мають забез­печити нормальний стан водних об'єктів, можна віднести:

нормування якості води, тобто розробку критеріїв щодо її придатності для різних видів водокористування;

скорочення обсягів скидів забруднень у водойми шляхом вдо­сконалення технологічних процесів;

очищення стічних вод.

Очищення стічних вод — це руйнування або видалення з них забруднювачів і знищення в них хвороботворних мікробів (стери­лізація). Сьогодні застосовується два методи очищення стічних вод: в штучних умовах (на спеціально створених спорудах) і в природних (на полях зрошення, в біологічних ставках тощо). Забруднені стічні води послідовно піддають механічному, хіміч­ному і біологічному очищенню.

Механічне очищення полягає у видаленні зі стічних вод не­розчинних речовин (піску, глини, намулу), а також жирів і смол. Для цього використовуються відстійники, сита, фільтри, центри­фуги тощо. Сучасні передові методи на кращих зарубіжних уста­новках дозволяють виділяти до 95 % твердих нерозчинних за­бруднювачів зі стічних вод.

Хімічне очищення стічних вод проводиться після їх механічно­го очищення. При цьому в забруднену різними сполуками воду додають спеціальні речовини-реагенти, які, вступаючи в реакцію з забруднювачами, утворюють нешкідливі або нерозчинні речови­ни, що випадають в осадок і видаляються.

Біологічне очищення полягає у використанні природних або штучних водойм, де в стічні води (вже очищені механічним і хі­мічним способами) додають спеціальні мікроорганізми, що хар­чуються органічними домішками, наявними в стічних водах (ор­ганічними кислотами, білками, фенолами тощо), розкладаючи їх до простих нешкідливих сполук (води, вуглекислого газу, міне­ральних солей).