Завдання для перевірки знань

1. Назвіть природоохоронні території України. 2. Як організована робота по охороні навколишнього середовища на території України. 3. Поясніть роль Червоної книги України в збереженні видового розмаїття флори і фауни.

Тема 13 : Правовий захист природного середовища

1. Принципи охорони навколишнього природного середовища.

До основних принципів охорони навколишнього середовища належать такі:

• Пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов’язковість додержання

екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності.

• Гарантування екологічно безпечного середовища для життя та здоров’я

людей.

• Превентивний (запобіжний) характер заходів з охорони навколишнього

природного середовища.

• Екологізація матеріального виробництва на засаді комплексності рішень з

питань охорони навколишнього середовища, використання та відтворення

відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх

технологій.

• Збереження просторової та видової різноманітності й цілісності природних

об’єктів і комплексів.

• Науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних

інтересів суспільства на підставі поєднання міждисциплінарних знань

екологічних і технічних наук та прогнозування стану навколишнього

природного середовища.

• Обов’язковість екологічної експертизи.

• Гласність і демократизм у прийнятті рішень, реалізація яких впливає на

стан навколишнього природного середовища, формування в населення

екологічного світогляду.

• Науково обґрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності

на навколишнє природне середовище.

• Вирішення питань охорони навколишнього природного середовища та

використання природних ресурсів з урахуванням міри антропогенної

змінності території, сукупної дії факторів, що негативно впливають на

екологічну обстановку.

• Поєднання заходів щодо стимулювання охорони й відповідальності за

псування навколишнього середовища.

• Вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища на засаді широкого міжнародного співробітництва. 2. Охорона рослинного світу.

Охорона рослинності в Україні здійснюється у відповідності з Законом України "Про рослинний світ", Законом України "Про Червону книгу України" (для рідкісних та зникаючих видів) та Лісовим кодексом України. У відповідності з цими законодавчими актами, під час здійснення будь-якої діяльності, яка впливає на стан охорони, використання та відтворення рослинного світу, необхідно дотримуватись таких основних вимог:

• збереження природної просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності об'єктів рослинного світу;

• збереження умов місцезростання дикорослих рослин і природних рослинних угруповань;

• науково обґрунтованого, невиснажливого використання природних рослинних ресурсів;

• здійснення заходів щодо запобігання негативного впливу господарської діяльності на рослинний світ;

• охорони об'єктів рослинного світу від пожеж, захист від шкідників і хвороб;

• регулювання поширення та чисельності дикорослих рослин і використання їх запасів з врахуванням інтересів охорони здоров'я населення;

• здійснення заходів щодо відтворення рослинного світу.

Використання ресурсів природного рослинного світу може бути загальним або спеціальним, наприклад, збирання лікарських рослин, заготівля деревини, заготівля живиці, кори, лубу, деревної зелені, деревних соків, збирання квітів, ягід, плодів, горіхів, насіння, грибів, лісової підстилки, очерету, заготівля сіна, випасання худоби, причому проводиться лімітування спеціального використання природних рослинних ресурсів. Раціональне використання ресурсів рослинного світу вимагає дотримання вищезазначених вимог при організації господарської діяльності.

Відтворення природних рослинних ресурсів забезпечується різними шляхами, зокрема - сприяння природному відновленню рослинного покриву, штучним поновленням природних рослинних ресурсів, запобіганням небажаним змінам природних рослинних угруповань та негативному впливу на них господарської діяльності, в тому числі зупинка господарської діяльності з метою створення умов для відновлення деградованих природних рослинних угруповань.

Охорона рослинного світу передбачає реалізацію комплексу заходів, спрямованих на збереження просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності і цілісності об'єктів рослинного світу, охорону умов їх місцезнаходження, збереження від знищення, захист від шкідників та хвороб тощо. Це забезпечується:

- встановленням правил і норм охорони, використання та відтворення об'єктів рослинного світу;

- забороною та обмеженням використання природних рослинних ресурсів у разі необхідності;

- проведенням екологічної експертизи та інших заходів з метою запобігання загибелі об'єктів рослинного світу в результаті господарської діяльності;

- захистом земель, зайнятих об'єктами рослинного світу, від ерозії, селей, підтоплення, затоплення, заболочення, засолення, висушення, ущільнення, засмічення, забруднення промисловими та побутовими відходами і стоками та від іншого несприятливого впливу;

- створенням та оголошенням територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

• організацією наукових досліджень, спрямованих на забезпечення здійснення заходів щодо охорони та відтворення об'єктів рослинного світу;

- розвитком системи інформування про об'єкти рослинного світу та вихованням у громадян дбайливого ставлення до них;

- створенням системи державного обліку (кадастру рослин) та здійснення державного контролю за охороною, використанням та відтворенням рослинного світу;

- занесення рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослин до Червоної книги України, та рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань - до Зеленої книги України;

- встановленням юридичної відповідальності за порушення порядку охорони та використання природних рослинних ресурсів.

Реалізація всіх цих заходів дозволить зберегти видове різноманіття рослинного світу, генофонд рослинного світу, фітомасу рослинних угруповань та забезпечити рівновагу в екосистемах. 3. Охорона тваринного світу.

Охорона навколишнього середовища – завдання не тільки екологів та географів, це вже загальносвітова проблема. Важливе місце в охороні

навколишнього середовища належить правовій стороні цієї проблеми.

Тваринний світ є одним з компонентів навколишнього природного

середовища, національним багатством України, джерелом духовного та

естетичного збагачення і виховання людей, об'єктом наукових досліджень, а також важливою базою для одержання промислової і лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей.

В інтересах нинішнього і майбутніх поколінь в Україні за участю підприємств, установ, організацій і громадян здійснюються заходи щодо охорони, науково обґрунтованого, невиснажливого використання і відтворення тваринного світу.

Відносини у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, об'єкти якого перебувають у стані природної волі, у напіввільних умовах чи в неволі, на суші, у воді, ґрунті та повітрі, постійно чи тимчасово населяють територію України або належать до природних багатств її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, регулюються Конституцією України, Законом “Про тваринний світ”, законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про мисливське господарство та полювання" та іншими нормативно-правовими актами. Відносини у галузі охорони, використання і відтворення сільськогосподарських, свійських тварин, а також діяльність, пов'язана з охороною і використанням залишків викопних тварин, регулюються відповідним законодавством України.

Охорона тваринного світу забезпечується шляхом:

• встановлення правил та науково обґрунтованих норм охорони,

раціонального використання і відтворення об'єктів тваринного

світу;

• встановлення заборони та обмежень при використанні об'єктів тваринного світу;

• охорони від самовільного використання та інших порушень встановленого законодавством порядку використання об'єктів тваринного світу;

• охорони середовища існування, умов розмноження і шляхів міграції

тварин;

• запобігання загибелі тварин під час здійснення виробничих процесів;

• формування екологічної мережі, створення державних заповідників, заказників і визначення інших природних територій та

• об'єктів, що підлягають особливій охороні;

• встановлення особливого режиму охорони видів тварин, занесених до Червоної книги України і до переліків видів тварин, які підлягають особливій охороні на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя;

• розроблення і впровадження програм (планів дій) щодо збереження та відтворення видів диких тварин, які перебувають під загрозою зникнення;

• розведення в неволі рідкісних і таких, що перебувають під загрозою

зникнення, видів тварин, створення центрів та "банків" для зберігання

генетичного матеріалу;

• встановлення науково обґрунтованих нормативів і лімітів використання об'єктів тваринного світу та вимог щодо засобів їх добування;

• регулювання вилучення тварин із природного середовища для зоологічних колекцій;

• надання допомоги тваринам у разі захворювання, загрози їх загибелі під час стихійного лиха і внаслідок надзвичайних екологічних ситуацій;

• організації наукових досліджень, спрямованих на обґрунтування заходів щодо охорони тваринного світу;

• виховання громадян у дусі гуманного ставлення до тварин;

• пропаганди важливості охорони тваринного світу;

• здійснення контролю у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу;

• проведення заходів екологічної безпеки;

• запобігання проникненню в природне середовище України чужорідних видів диких тварин та здійснення заходів щодо недопущення негативних наслідків у разі їх випадкового проникнення;

• створення системи державного обліку, кадастру та моніторингу тваринного

світу;

• урахування питань охорони тваринного світу під час встановлення екологічних нормативів та здійснення господарської діяльності;

• регулювання вивезення за митний кордон України об'єктів тваринного світу;

• стимулювання діяльності, спрямованої на охорону, раціональне використання і відтворення тваринного світу;

• проведення відповідно до законодавства інших заходів і встановлення інших вимог щодо охорони об'єктів тваринного світу. 4. Червоні книги в системі охорони біологічного різноманіття.

Охорона біологічного різноманіття починається зі збереження генофонду живих організмів планети. Збереження повинно стосуватися усіх живих істот планети. В охороні загального біологічного різноманіття ключову роль відіграє збереження рослинного покриву, який проводить первинний синтез органічних речовин та є їжею для тварин. Без збереження рослин та рослинності неможливо зберегти види тварин.

Перелік видів рослин та тварин, що потребують охорони, наводять в так званих Червоних книгах. Перша Червона книга була видана у 1966 році за ініціативою Міжнародного союзу охорони природи та природних ресурсів (МСОП). Крім того, наукове узагальнення інформації в галузі охорони окремих видів рослин, грибів, тварин, відображено в Європейському Червоному списку тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі (1991), Червоних книгах окремих країн.

Червона книга України - основний державний документ, в якому узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних рослин і тварин у країні, на підставі якого розробляються наукові і практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворення і раціональне використання.

Мета заснування Червоної книги - поліпшення охорони рідкісних та таких, що знаходяться під загрозою зникнення видів рослинного і тваринного світу; є основою для розробки подальших дій, спрямованих на охорону занесених до неї видів тварин і рослин.