Тема 4. Грошовий ринок.

Суть і структура грошового ринку.

Як відомо, ринок у найпростішому розумінні – це система економічних відносин з приводу купівлі-продажу товарів. Він представляє сукупність товарного і грошового обігу.

Грошовий ринок – це сукупність усіх грошових ресурсів країни, що постійно переміщуються, розподіляються та перерозподіляються під впливом попиту та пропозиції зі сторони різних суб’єктів економіки. Грошовий ринок складається з багатьох потоків, за якими грошові кошти переміщаються від власників заощаджень до позичальників та інвесторів.

ПОТОКИ ГРОШОВИХ КОШТІВ

В умовах ринкової економіки виникає дві протилежні ситуації:

1. Домашні господарства витрачають щорічно менше, ніж отримують доходів, тобто з’являються заощадження.

Заощадження – це частина доходів домашніх господарств, яка не використовується на купівлю товарів і послуг, сплату податків та інших боргових зобов’язань. Форми заощаджень: нагромадження у вигляді готівки, вклади в банки або придбання цінних паперів.

2. Фірми позичають гроші, що пов’язано з необхідністю здійснення прямих інвестицій.

Інвестиції – всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Канали фінансового (грошового) ринку, якими грошові кошти рухаються від власників заощаджень до позичальників, поділяються на дві групи: канали прямого та непрямого фінансування.

Пряме фінансування здійснюється двома способами:

1) коли кошти передаються позичальнику (фірмі) для здійснення інвестицій в обмін на право участі у власності на цю фірму (капітальне фінансування). Приклад такого фінансування – продаж фірмами акцій.

2) коли кошти передаються фірмі для здійснення інвестицій в обмін на зобов’язання повернути ці кошти в майбутньому з процентом (фінансування шляхом отримання позик). Приклад – продаж облігацій.

Канали непрямого фінансування – грошові кошти рухаються від власників заощаджень до позичальників через фінансових посередників. Фінансові посередники: кредитно-фінансові установи (банки, інвестиційні, страхові компанії, пенсійні фонди та інші).

Структура грошового ринку. Грошовий ринок має складний механізм функціонування. На ньому застосовуються різноманітні інструменти та методи управління грошовими потоками.

За видами інструментів:

1. Ринок позичкових капіталів: охоплює відносини, що виникають з приводу акумуляції кредитними установами грошових коштів фізичних та юридичних осіб і їх надання у вигляді позик на умовах поворотності, строковості та платності. Об’єкт оперування – не власне гроші, а лише право на тимчасове користування грошовими коштами.

2. Ринок цінних паперів: охоплює як кредитні відносини, так і відносини співволодіння, які оформлюються цінними паперами, що можуть продаватися, купуватися та погашатися.

Залежно від призначення та ліквідності фінансових активів:

1. Ринок грошей: продаються і купуються грошові кошти у вигляді короткострокових позик та фінансових активів.

Ринок грошей (монетарний ринок) – мережа спеціальних інститутів, що забезпечує взаємодію попиту й пропозиції на гроші як специфічний товар.

2. Ринок капіталів: грошові кошти у вигляді середньо- довгострокових кредитів, фінансових активів та акції.

За функціональними ознаками:

1. Міжбанківський ринок: обслуговує угоди з приводу короткострокових (незабезпечених) кредитів, за допомогою яких комерційні банки можуть балансувати поточну ліквідність. Операції на цьому дають змогу банкам отримувати додатковий прибуток, управляти відсотками та банківськими ризиками.

2. Відкритий ринок: ринок, на якому відбувається купівля-продаж цінних паперів центральним банком.

Суб’єкти грошового ринку: банки, держава, спеціалізовані фінансово-кредитні установи та інші посередницькі організації, які продають та купують, як правило, короткострокові боргові зобов’язання.

Інструменти ринку грошей: скарбничі (казначейські) та комерційні векселі, облігації, депозитні сертифікати, банківські акцепти тощо.