УКРАЇНА

УКООПСПІЛКА

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ КООПЕРАТИВНИЙ ТЕХНІКУМ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

З НОРМАТИВНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«ОСНОВИ ФІЛОСОФСЬКИХ ЗНАНЬ»

для спеціальності

5.03040101 Правознавство

Укладач: Гринь Н.Д

Розглянуто на засіданні циклової комісії загальноосвітніх та соціально- гуманітарних дисциплін

Протокол №____ від ____________

Голова циклової комісії

__________________ Гринь Н.Д

ТЕМА: Практичний спосіб людського буття.

1. Практика і творчість.

Практика (від грецького - praktikos - діяння, активність, діяльність) - матеріальна, чуттєво-предметна, свідомо-цілеспрямована діяльність людини, направлена на освоєння та перетворення природних та соціальних об'єктів, що складає основу розвитку суспільства та пізнання.

Під практикою, перш за все, розуміється сукупна діяльність людства, весь його досвід у процесі історичного розвитку. Сучасний рівень практичної діяльності - це результат всесвітньої історії, який відображає різноманітні взаємовідношення людей з природою та один з одним в процесі суспільного виробництва та відтворення свого життя.

Через матеріальний, предметний характер практики існує можливість сфери обмеження її застосування. Так, до неї не належать пізнавальна діяльність, діяльність митця, ідеолога, тобто будь-яка діяльність, безпосередньо не спрямована на перетворення предметного світу.

Таким чином, до сфери застосування поняття практики входять предметні, цілеспрямовані дії щодо перетворення матеріальних об'єктів. Основою цих дій є необхідність регулювати взаємостосунки між людьми і природою та соціальною дійсністю, між самими людьми з метою задоволення потреб, що виникають. Основою практики є праця, матеріальне виробництво, в процесі якого людина змінює себе, а також у відповідності зі своїми цілями та інтересами природну та соціальну реальність. Але зміст практики включає в себе і соціально-політичну діяльність людей, яка регулює взаємостосунки між державами, націями, народами і націлена на постійну зміну та оновлення суспільного життя. Важливе значення має організаційна і управлінська діяльність, у науковому пізнанні - науковий експеримент. Це розмежування ґрунтується на різноманітних формах життєдіяльності людини.

У понятті "форма практики" втілюється міра освоєння предмета.

Форми практики на основі взаємозв'язку теорії і практики.

1. зовнішня діяльність людини, що збігається з її соціальною поведінкою, з орієнтацією на певні соціально визначені норми.

2. предметно-перетворююча діяльність, що ґрунтується на емпірично-практичному досвіді.

3. практика у поєднанні з науковим знанням. Вона ґрунтується на теоретичному осягненні предмета, виступає як цілісність діяльних операцій, визначених в теорії..

Практика є взаємодія та взаємообумовлена зміна суб'єкта та об'єкта. З одного боку, має місце освоєння природи людьми, з іншого - матеріальних людських відносин.

Перший вид практичної діяльності прийнять називати виробничим, другий - суспільно-історичним.

Виробнича практика - це активна предметна діяльність не тільки людини, але і соціальних груп, суспільства, яка призводить до зміни засобів та предметів праці, перетворенню зовнішнього світу та розвитку самої людини.

Суспільно-історична практика - це матеріальна, предметно-чуттєва взаємодія суб'єкта та об'єкта. Активною стороною цієї взаємодії виступає суб'єкт, тобто людина або група людей, які мають свідомість, здатність до пізнавальної, оцінюючої та перетворюючої діяльності.

Діяльність за відомим алгоритмом , повтор відомої програми – це просто діяльність.

Діяльність по створенню чогось суттєво нового - це творчість .

Види творчості:

- наукова творчість

- технічна творчість

- соціальна творчість

- художня творчість .