3. 5 Херсонеська група озер

Озера, що входять у цю групу, перебувають у південно-західній частині Криму, на Гераклейському півострові. Вони дуже малі, утворені невеликими устями коротких балок, відділених від моря піщаними пересипками. Найбільш великі з них: Кругле, Козаче, Камишове. Харчуються переважно морськими водами. Солоність ропи влітку досягає 7 … 10 %.

3. 6 Озера на яйлах

Озера перебувають на Кримський яйлах. Це невеликі й непостійні по площі й глибині озера із прісною водою, що займають на закарстованної поверхні нагір'я округлі западини. До постійних озер можна віднести Ератау - Голота, а в північно-східній частині Караби - Яйли - Великий Когей. У північній частині Чатирдагського нагір'я перебуває витягнуте озеро Тавель - Голота, а на Демерджі - Яйлі - озеро Провальне, пересихаюче влітку.

3. 7 Керченська група соляних озер

Озера морського походження, розташовані на узбережжях Чорного моря (Ащиголь, Узунларське, Кояшське, Качик, Мале Елькинське, Киркояшське), Азовського моря (Чокракське, Акташське) і Керченської протоки (Чурбашське, Тобечикське). Удалині від морського узбережжя, усередині Керченського півострова, перебувають невеликі, пересихаюче влітку озера (Марфовське, Карач - Коль, Ачи, Копти). Головну роль у їхньому живленні грають поверхневі води від сніготанення й злив. Найбільш відоме Чокракське озеро розташоване в улоговині серед гір, в 16 км від Керчі й відділено від Азовського моря пересипкою шириною 320 м. Береги його стрімчасті й перерізані балками, що впадають у нього. Озеро поповнюється стікаючими зі схилів гір водами. У нього виливають також нафтові й сірчисті ключі. Встановлено, що ще в античну пору існували лікарні, розташовані, імовірно, на берегах озер Чокракське, Тобечикське, Чурбашське.

3. 8 Генічеська група озер

Генічеська (Чонгаро - Арабатська, Присівашська) група соляних озер. Ця група включає Східний Сиваш і озера на Арабатській стрілці, у тому числі великі, Зябловське й Генічеське. Східний Сиваш відділяється від Західного Чонгарським протокою між півостровами Чонгар і Тюп - Джанкой.

4. Класифікація типів й видів озер

4. 1. Типи озер

Озеро - це водойма з уповільненим водообміном. Озера класифікують по різних ознаках: у походженню (тектонічні, вулканічні, подпрудні, льодовикові, провальні, карстові та інш.); по солоності (прісні, солонуваті, сольові, ропові та інш.); по трофності (олиготрофні, мезотрофні, евтрофні та інш.); по розташуванню в ландшафті (низинні, заплавні, високогірні та інш.); по глибині (дрібні, глибокі, надглибокі); по морфології (округлі, подовжені, стрічкотворені, серповидні, чіткообразні та інш.); по проточності (безстічні, слабопроточні, періодично проточні, тимчасові, реліктові); по видах користування (рибогосподарські, для водопостачання, для видобутку солі, руди сапропелів, лікувальних брудів та інш.); за екологічним станом (чисті, забруднені, що заростають та інш.).

Розподіл озер на окремі групи проводять в залежності від їх будови, причин утворення та ряду інших ознак.

За характером походження заглибин, які послужили основою для їх утворення, виділяють такі озера: греблеві, котловинні, змішані.

Греблеві озера утворюються в результаті перекриття долин в якому - не будь місці обвалом, льодовиком, наносами тощо. До цієї групи належать і водосховища. В групі греблевих озер виділяють річкові, долині та прибережні. Річкові озера можуть виникати як тимчасові утворення, в результаті різкого зниження стоку окремих річок в посушливі періоди року. Другим типом річкових озер є заплавні озера. Це водойми, розміщені в межах заплави річки, які являють собою відрізані від основного русла рукави і протоки.

Долині озера виникають в горах, коли перекривається вузька долина внаслідок обвалу або виносами селевих потоків. До цього типу відносяться і штучно створені водосховища.

Прибережні озера виникають в тому випадку, коли мілководні заливи, або бухти, відокремлюються від моря наносами піщано - глинистими віялами або косами. Такі озера ще називаються лиманами і являються характерними для Чорноморсько - Азовського узбережжя.