12. Біологічні процеси, що протікають в озерах

Біологічні породи, що розвиваються в озерах безпосередньо зумовлюють хімічним складом озерної води, її прозорості, розміром озера та його термічним режимом.

Великий вплив на розвиток рослинності (гідрофлори) і тваринних організмів (гідрофауна) озера здійснюються також фізико - географічні умови району розташування озера.

Розрізняють такі основні групи організмів озер:

1) планктон - найдрібніші організми, що знаходяться в завислому стані і пасивно переміщуються разом з водою;

2) нектон – організми, що активно переміщуються в воді;

3) бентос - організми, що живуть на дні озера.

За вмістом солей та поживних речовин озера діліться на мінеральні, евтофні, оліготрофні та дистрофні.

До мінеральних відносяться озера з великим вмістом солей. Озера з великим вмістом поживних речовин називаються евтофними. Це озера, що добре прогріваються з невеликою прозорістю води.

Оліготрофне озеро - глибоке озеро, бідне на рослинний планктон та поживні елементи для нього з малою мінералізацією (кальцію). Ці озера характеризуються звичайно великими або середніми глибинами, великою прозорістю води.

Дистрофні озера бідні на поживні речовини. Вони поширені у заболочених районах, тому ця вода в них насичена органічними речовинами болотного походження. Уповільнене відновлення біогенних речовин і цих озерах затримує розвиток бактеріопланктону знижує біологічну продуктивність озер.

Вивчення біологічних процесів важливо не тільки для загальної оцінки комплексу процесів, що протікають в озерах, але й має велике практичне значення в зв’язку з господарськими використанням озер.

Відмерши живі організми, разом з неорганічними частинками, що приносяться впадаючими в озеро протоками, утворюють озерні відклади, шар яких досягає нерідко значної товщиною

Серед озерних відкладів особливо потрібно відмітити сопрапелі, що являють собою ущільнені відклади переважно органічно походження. Сопрапелі широко використовуються в сільськогосподарському виробництві як органічне добриво.

13. Гідробіологія озер

Умови існування водних організмів в озерах дуже різноманітні. Крім зональних особливостей, у кожному озері створюються специфічні умови, зумовлені розміром і формою озерних улоговин, характером дна, вітровою діяльністю, освітленістю, кількістю розчинених та завислих речовин тощо. Водні організми пристосовуються, живуть, відмирають і цим самим значною мірою змінюють середовище в озері. Певним типам фізико - хімічних та гідрологічних умов, геологічної історії і стадії розвитку водойми, а також її географічному положенню відповідає певний комплекс рослинних і тваринних організмів. Місце знаходження організмів називається біотопом. У водоймах суші можна виділити два біотопи — дно (бенталі) і водну товщу (пелагіаль). Специфічні умови для життя організмів створюються на межі поверхні води й атмосфери.

У складі водного населення за пристосуванням до умов існування в певних біотопах розрізняють чотири основні екологічні групи: нейстон, планктон, нектон і бентос. До нейстону належать організми, які знаходяться на межі атмосфери і води. Це мікроорганізми, які живуть в плівці поверхневого натягу, та організми, що частково виходять за межу поверхневої плівки в повітря і воду (подібно рясці). Нейстон має значний вилив на хід обміну газами між атмосферою і водою. Планктон — це організми, які не здатні самостійно рухатися в товщі води (бактерії, водорості, мікроскопічно малі істоти). Вони пасивно пересуваються турбулентним потоком. Нектон - це істоти, що населяють водну товщу і здатні самостійно рухатися. Представниками нектону є риби. Бентос — це населення дна озера, яке пристосувалося до життя на дні або на незначній від дна глибині. Прикладом таких організмів є рослини прибережних заростей, хробаки, молюски.

Представники всіх екологічних груп розміщуються у водній товщі залежно від вимог до освітлення, умов прогрівання, кисневого режиму тощо.

Специфічні умови існування утворюються в прибережній зоні (літоралі) і глибоководній зоні (пелагіалі). Для літоралі характерне майже повне перемішування вод під впливом вітру й течій, що спричиняється до вирівнювання температур і вмісту кисню. В цій зоні достатнє освітлення. Внаслідок цього населення літоралі відрізняється від населення пелагіалі великою різноманітністю. Для літоралі характерна наявність вищої рослинності (очерет, хвощ, осока та ін.). Від рослинності залежить і склад фауни.

В пелагіалі кількості світла замало для фотосинтезу. Донна рослинність у цій зоні відсутня. Основним джерелом живлення організмів є 300 - та фітопланктон. Хвилі не досягають цієї зони, дно вкрите в основному мулами, багатими на органічні рештки. За рахунок цих мулів розвиваються бактерії та грибки. Тваринний світ дна може бути рясним, але складатися з представників небагатьох видів (хробаків, невеличких молюсків тощо).

Розвиток бентосу залежить від забезпеченості киснем, а від розвитку бентосу і планктону залежить кількість представників нектону.

Життєдіяльність донного населення супроводжується активним поглинанням кисню, а іноді виділенням метану, сірководню та водню, що не сприяє розвитку флори і фауни в озері.

Загальна кількість органічних речовин у живих організмах, яка припадає на одиницю поверхні дна або об'єму води в озері, виражена у вагових одиницях, називається біомасою. Збільшення біомаси пов'язане з ростом і розмноженням організмів, зменшення — з відмиранням їх.

Властивість водойми відтворювати органічну речовину у вигляді живих організмів називається біологічною продуктивністю.

Нагромадження органічної речовини зумовлює зміну кількості кисню, яка, у свою чергу, впливає на зміну складу та кількість флори і фауни.