4. 3 Озера антропогенного походження

Органогенні озера утворюються на торфових болотах

Озера антропогенного походження — це водосховища і ставки, штучно створені на річках, а також заповнені водою старі вироблені кар'єри, соляні шахти тощо. На відміну від природних озер, водосховища мають режим, проміжний між режимом озера та річкового потоку. В них досить чітко виражені односторонні течії, активний водообмін між її окремими шарами води.

З часу виникнення озера між його водною масою, улоговиною, басейном і організмами, котрі його населяють, відбувається взаємодія у вигляді складних механічних, фізико-хімічних та біологічних процесів, які зумовлюють нормальний цикл розвитку озера. Зовнішній вигляд початкової улоговини змінюється: формується озерне ложе з характерними обрисами. Найбільшою мірою на улоговину впливає водна маса. Хвилі руйнують її береги. Продукти руйнування в значній кількості відкладаються тут же на місці й утворюють підводну берегову терасу. Дрібні фракції переносяться в глиб озера та осідають на дно. До механічного впливу водної маси додається її хімічний вплив і вивітрювання гірських порід. Річки, які впадають в озеро, приносять певну кількість наносів і теж деформують улоговину.

Рисунок 4. 1 Озеро антропогенного походження

4. 4 Тектонічні озера

Вони утворяться в місцях розламів і зрушень земної кори. Як правило, це глибокі вузькі водойми із прямолінійними стрімкими берегами, розташовані в глибоких наскрізних ущелинах. Дно таких, розташованих на Камчатці, озер перебуває нижче рівня океану. До тектонічних озер ставляться Далеке й Курильське. Курильське озеро розташоване на півдні Камчатки в глибокій мальовничій улоговині, оточеної горами. Найбільша глибина озера 306 м. Берега його стрімчасті. З них стікають численні гірські потоки. Озеро стічне, з нього бере початок ріка Озерна. По берегах озера на поверхню виходять гарячі джерела, а на його середині піднімається острівець, що називають Серце - Камінь. Недалеко від озера розташоване унікальне оголення пемз, які називають Кутхині бати. У цей час озеро оголошене заказником і зоологічним пам'ятником природи

Профіль дна тектонічних озер різко обкреслений, має вигляд ламаної кривої. Льодовикові відкладення й процеси акумуляції опадів мало змінили чіткість тектонічних ліній улоговини озера. Вплив льодовика на формування улоговини буває помітно, він залишає сліди свого перебування у вигляді шрамів, баранячих чіл, які добре помітні на скелястих берегах і островах. Берега озер складені переважно із твердокам'яних порід, що слабко піддаються ерозії, що є однією із причин слабкого процесу опадонакопичення. Ці озера ставляться до групи озер нормальної глибини (а = 2 … 4) і глибоких (а = 4 … 10). Глибоководна зона (більше 10 м) від загального обсягу озера становить 60 … 70 %, мілководдя ( 0 … 5 м) 15 … 20 %. Води озер термічно неоднорідні: у період найбільшого прогріву поверхневих вод зберігаються низькі придонні температури, чому сприяють стійкі термічні стратифікації. Водна рослинність зустрічається рідко, лише вузькою смугою по берегах закритих заток. Типовими озерами в басейні р. Суни є більші й середні: Палье, Сундозеро, Сандал, а також дуже малі озера Салвиламби й Рандозеро, розташовані на приватних водозборах озер Палье й Сандалу.

У результаті руху земної кори в деяких місцях згодом утворяться поглиблення. У цих поглибленнях і виникають тектонічні озера. Три самих великих озера Киргизстані: Іссик - Куль, Сон - Лантух і Чатир - Куль утворені тектонічним шляхом.

Багато озер і в лісостеповому Зауралье. Тут такі великі водойми, як Уелги, Шаблиш, Аргаяш, Б. Куяш, Калди, Сугояк, Тишки інш. Глибини озер на Зауральській рівнині помітно зменшуються й не перевищують 8 … 10 м. По походженню ці озера ставляться до ерозійно-тектонічного типу. Тектонічні западини були видозмінені в результаті впливу ерозійних процесів. Багато озер Зауралья присвячені до древніх балок стоку рік (Еткуль, Піщане, Алакуль, Камишное та інш.).