1.2. Поняття, суб’єкти і методи мікроекономіки, типи ринків

Мікроекономіка

галузь економічної науки, що вивчає як індивіди і фірми приймають рішення щодо розподілу обмежених ресурсів на ринках, де купуються і продаються товари або послуги

Сфери застосування мікроекономіки

1. Поведінка споживачів (як обирати, що купити).

2. Поведінка фірм (як визначити, скільки виробляти, ціноутворення).

3. Ринки (взаємодія споживачів і виробників, конкурентні й неконкурентні ринки, формування цін).

Суб’єкти мікроекономіки та їх цілі

1) споживачі – максимізація корисності;

2) фірми – максимізація прибутку;

3) держава – максимізація суспільного добробуту.

Принципи мікроекономіки

Принцип оптимізації – суб’єкти обирають найкращий рівень споживання з-поміж можливих.

Принцип рівноваги – ціни, обсяги продаж змінюються доти, доки величина попиту не зрівняється з величиною пропозиції.

Ринок

місце взаємодії попиту і пропозиції, де відбувається ціноутворення й обмін.

Види ринків

1) товарні ринки (продукти харчування, послуги, одяг…);

2) ринки факторів виробництва (праця, земля, капітал).

Ринок

Покупці

Продавці

Товарні ринки

Індивіди

фірми

Ринки факторів виробництва

Фірми

індивіди

Тип ринку

Продукція

Продавці

Покупці

Конкурентний

однорідна

багато

багато

Монополістично конкурентний

диференційована

багато

багато

Олігополія

однорідна/ диференційована

декілька

багато

Монополія

однорідна/ диференційована

один

багато

Олігопсонія

однорідна/ диференційована

багато

декілька

Монопсонія

однорідна/ диференційована

багато

один

Зауваження. Досконала конкуренція означає неможливість фірми випливати на ринкову ціну, тоді як недосконала конкуренція свідчить про наявність у фірми можливості впливати на ринкову ціну у певних межах.

Ринкові ціни

інформаційні сигнали, що впливають на зміну попиту і пропозиції, а також їх обсяги.

Модель

спрощений образ реального об’єкта (процесу), який створюється задля повнішого дослідження реальної дійсності

Структура моделі

а) цільова функція (функція корисності, функція прибутку, функція витрат);

б) обмеження (доход у індивіда, бюджет у фірми);

в) прийняття рішення (вибір з-поміж можливих альтернатив).

Екзогенні змінні – відомі, ендогенні змінні – невідомі, одержуються у процесі розв’язку моделі. Модель – система рівнянь, нерівностей, графіків тощо.

Екзогенні змінні  Модель  Ендогенні змінні

Методи перевірки економічних моделей

1. Прямий підхід – перевірка достовірності припущень моделі.

2. Непрямий підхід – перевірка достовірності прогнозів моделі реальній дійсності.

Зауваження. Перевірка кожної теорії – її можливість прогнозувати події реального світу.

Припущення моделей

1) за інших рівних умов (ceteris paribus);

2) оптимізаційні припущення - раціональна поведінка індивідів (максимізація корисності, максимізація прибутків, мінімізація витрат).

Види помилок у висновках

1. помилки композиції – поширення висновків, отриманих для одного суб’єкта, на всіх суб’єктів;

2. логічні помилки (post hoc)- помилки причинно-наслідкового типу.

Методи мікроекономіки

▪ спостереження;

▪ експеримент;

▪ економічний аналіз;

▪ статистичний аналіз;

▪ економетричний аналіз;

▪ граничний аналіз;

▪ економіко-математичне моделювання.

Мікроекономічний аналіз

Позитивний – вивчає взаємозв’язок причин і наслідків вибору (як є), визначає поточний стан явищ і процесів в економіці й описує взаємозв’язки між ними; не дає оцінок стану економіки згідно певних критеріїв.

Нормативний – досліджує питання як має бути у відповідності до певних критеріїв або поглядів дослідника, після чого пропонуються рекомендації для поліпшення вихідного стану.

Зауваження. Результати позивного аналізу сприяють формулюванню нормативних цілей.