Тема 4 Філософська психологія Середніх віків та доби Відродження

Платонічні та аристотелівські мотиви в розвитку. Патрістичні вчення про душу. Особистість і метафізика «душевної глибини» в філософії Августіна Аврелія. Філософська психологія Фоми Аквінського. Гуманістична філософська психологія епохи Ренессансу. Алхімічна та містична психологія. Соціальна психологія Н. Макіавеллі.

План семінарського заняття

1. Впевненість в християнській природі душі.

2. Самопізнання за П. Абеляром.

3. Дискусійне питання про душу Ф. Аквінського

4. Примат душевної активності над споглядальністю Л. Валла

5. Психологія особистості Е. Роттердамського та М. Монтеня

Джерела:

Августин Аврелий. Исповедь. Абеляр П. История моих бедствий. М., 1992.

Макиавелли Н. Государь. М., 1990.

Монтень М. Опыты: В 3-х кн. М., 1979–1980.

Фома Аквинский. Учение о душе. СПб., 2004.

Экхарт М. Духовные проповеди и рассуждения. Бёме Я. Аврора, или Утренняя заря в восхождении. К., 1998.

Эразм Роттердамский. Похвала глупости. М., 1991.

Corpus Hermeticum // Мид Дж. Р. С. Трижды Величайший Гермес. М., 2000.

Література:

Бандуровский К. В. К публикации 14 вопроса из «Дискуссионных вопросов о душе» // Историко-философский ежегодник’98. М., 2000.

Баткин Л. М. Итальянское Возрождение в поисках индивидуальности. М., 1989.

Кристева Ю. Читая Библию // Интенциональность и интертекстуальность. Томск, 1998.

Рабинович В. Л. Алхимия как феномен средневековой культуры. М., 1979.

Уманская Т. А. Телесность как философская проблема: к постановке вопроса в западной патристике // Философия человека. М., 1988.

Элиаде М. Arcana artis // Теория и символы алхимии. Великое делание. К., 1995.

Юнг К.-Г. Психология и алхимия. М.; К., 1997.

Тема 5 Раціоналістична традиція розуміння душі та її критика

Вплив розвитку анатомічних досліджень на становлення новочасової філософської психології. Роль вчення про душу в філософії Р. Декарта. Головні риси поняття мисляча субстанція та його співвідношення с поняттям душі. Душа як монада в метафізиці Г. Лейбниця. Вчення про афекти Б. Спінози. Душевні пристрасті як підвалина дивертисментів за Б. Паскалем. Соціальна психологія Дж. Віко.

План семінарського заняття

1. Р. Декарт про пристрасті душі.

2. Критика та поглиблення Н. Мальбраншем психосоматичного дуалізму

3. Сприйняття та мислення за Г. Лейбницем

4. Проблема безсмертя душі у вченні про передусталену гармонію

5. Психологія емоцій Б. Спінози

Джерела:

Вико Дж. Основания новой науки об общей природе наций. Л., 1940.

Декарт Р. Правила для руководства ума. Страсти души // Соч.: в 4-х т. М., 1989. Т. І.

Лейбниц Г. Монадология. Новая система природы и общения между субстанциями, а также о связи, существующей между душою и телом // Лейбниц Г. Соч.: в 4-х т. М., 1982. Т. І.

Лейбниц Г. Новые опыты о человеческом разумении автора учения о предустановленной гармонии // Лейбниц Г. Соч.: в 4-х т. М., 1982. Т. ІІ.

Мальбранш Н. Разыскания истины. СПб., 1999.

Паскаль Б. Мысли. М., 2001.

Спиноза Б. Трактат об усовершенствовании разума. Этика // Спиноза Б. Соч.: в 2-х т. М., 1957. Т. І.

Література:

Васильев В. В. Учение о душе в метафизике XVIII века. М., 2000.

Делёз Ж. Спиноза // Делёз Ж. Критическая философия Канта: учение о способностях. Бергсонизм. Спиноза. М., 2000.

Делёз Ж. Складка. Лейбниц и барокко. М., 1998.

Лазарев В. В. Становление философского сознания нового времени. М., 1987.

Серебренников В. С. Лейбниц и его учение о душе человека. СПб., 1908.

Спекторский Е. Проблема социальной физики в XVII столетии. К., 1917.

Шрамм М. «Passions de l’Ame» Декарта и традиция // Бессмертие философских идей Декарта. М., 1997.