Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
default.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
11.11.2019
Размер:
422.91 Кб
Скачать

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ національНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В. Н. Каразіна

ФІЛОСОФСЬКИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Загурська Н. В.

Історія філософської психології

Комплекс навчально-методичних матеріалів

ДЛЯ СТУДЕНТІВ Філософського ФАКУЛЬТЕТу

Харків

2005

Затверджено на засіданні кафедри

теоретичної і практичної філософії

Протокол № 14 від 9 червня 2005 р.

Затверджено та рекомендовано до друку на засіданні

вченої ради філософського факультету

Протокол № 10 від 22 червня 2005 р.

РОЗДІЛ І

Цілі та задачі курсу

Поглиблене вивчення спеціальних аспектів філософії людини, пов’язаних з психологічними особливостями її душевного буття, функціонування її психіки та свідомості, а також специфікою розуміння цих особливостей у певних історико-філософських напрямках є актуальним завданням при підготовці філософів-фахівців. Курс становить один з аспектів цілісної історико-філософської підготовки майбутніх фахівців. Також при вивченні курсу має важливе значення встановлення мінливих меж між філософією та психологією.

З часів виділення психології з лона філософії відносини між ними залишалися вельми драматичними, але й плідними та творчими. І якщо у кінці XIX – на початку ХХ сторіччя сепаратистські тенденції в психології набувають критичного масштабу, що призводить до її демонстративного звернення до фізіології та, ширше, біології, ХХ сторіччя позначене як час повернення «блудної дочки», збагаченої, втім, набутим емпіричним матеріалом. Тим більш, що, незважаючи на зростання інтересу до екзистенційної проблематики, психологія не втрачає свого зв’язку з природничими науками. Але у цей час стає остаточно ясним, що на відміну від деяких інших психічних функцій (скажімо, сприйняття або пам’яті) душа-психея не піддається емпіричному вивченню, бо викривлюється або навіть руйнується в процесі позитивістськи-зорієнтованого дослідження.

Немає сумнівів, що психологія не повинна бути залежною ані від філософії чи теології, ані від фізіології. В певному сенсі ця проблема редукується розгалуженням «трьох психологій» – донаукової, філософської та наукової (іноді додають ще й четверту – практичну). Але саме в процесі відокремлення психології як самостійної науки, вона поновлює свої зв’язки з філософією. Бо якщо, наприклад, «наївний» Аристотель і вважав мозок «залозою для охолодження розпаленої крові» і не мав аніякого уявлення про нейропсихологію, його розуміння душі-психіки ще й досі визначають загальноприйняті підходи до неї. Те ж саме можна сказати й про багатьох інших видатних філософських психологів, що торкалися «душевної» проблематики. Тому в певному сенсі філософську психологію можна вважати квінтесенцією психології в цілому.

Згідно з менш радикальним підходом, галузь гуманітарного знання, що може бути позначена як філософська психологія, міститься на межі між філософією та психологією. В неї входять, з одного боку, традиційно присутні майже в кожній значній філософській системі уявлення про душу-психіку та її сутність, атрибути, функції тощо, а з іншого – психологічні концепції, в яких присутні елементи філософського осмислення внутрішнього світу людини. І це дозволяє зробити більш цілісним розуміння його сутності в цілому.

В процесі співвідношення різноманітних смислів, «гри» ними, філософська психологія створює можливості для розробок психології наукової. Саме в ході цього процесу й формулюється більшість психологічних питань, відповіді на які потім шукають наукова та практична психології.

Неможливо обминути і ще одно питання, що стосується міждисциплінарного розгалуження. Адже на цілісне розуміння сутності людського спрямована також філософська антропологія і ці претензії вельми обґрунтовані, бо вона дійсно зорієнтована на осмислення всього масиву гуманітарного знання, тоді як філософська психологія тільки тієї його частину, що стосується людської душі та її екзистенції. Можна зупинитися на тому, що філософська психологія у певному сенсі становить галузь філософської антропології. Але не можна також і відкинути можливість існування філософсько-психологічного матеріалу, що виходить за межі філософської антропології. Він може виникати на межах філософської психології з теологією, мистецтвознавством тощо. Скажімо, неабиякий інтерес становить теорія соборності свідомості С. Н. Трубецького, яка виявляється співзвучною трансперсональним концепціям.

Виходячи з цього, в структурі даного курсу представлено багатоманіття філософських підходів до сутності людської душі-психеї та душі-психіки. Особлива увага приділяється психологічним аспектам архаїчної психології, творчості мислителів з яскраво вираженою психологічною та антропологічною спрямованістю: філософам-атомістам, антропоцентрістам, філософам еліністичного періоду, філософським антропологам, екзістенцалістам, представникам так званої «вічної філософії», філософськи зорієнтованим науковим психологам тощо. Серед психологічних концепцій акцент робиться на ті з них, що зорієнтовані на комплексне філософсько-психологічне осмислення: серед таких у першу чергу треба назвати теорії психоаналітичної, а також нео- та постпсихоаналітичної спрямованості, теорії спрямованості психосинтетичної, трансперсональної тощо. Також розглядаються питання взаємовпливу філософії та психології в ситуації постмодерну, філософських засад психотерапії.

Необхідно відзначити, що розгляд концепцій з історії філософської психології здійснюється не тільки через призму концепцій, які передували їх створенню та здійснили на них певний вплив. Залучаються також і пізніші концепції, що, в свою чергу, виникли під впливом концепції, що розглядається, інтерпретують її або дискутують з нею. Таким чином досягається цілісне бачення історичного значення того чи іншого філософсько-психологічного напрямку. Цей підхід виправдовує себе насамперед при вивченні тем, в межах яких розглядаються декілька концепцій, що виникли в означений період але знаходяться у суперечливих відносинах. Залучення ж матеріалу з інших періодів дозволяє дослідити чинники цих протиріч та способів їх подальшого розв’язання, їх вплив на подальшу диференціацію філософсько-психологічного знання.

Попередніми міркуваннями обумовлені мета, завдання, спрямованість даного учбового курсу та вимоги до студентів, що його вивчають.

Метою курсу є поглиблене вивчення філософсько-психологічного надбання, ознайомлення майбутніх фахівців з головними традиціями та підходами до сутності душі та психіки, взаємовідносин філософії та психології, ознайомлення майбутніх фахівців з основними традиціями розуміння психічного та пов’язаних з ним явищ в історії філософії, філософських аспектів сучасної психології. Ці знання разом із відомостями про сутність психічного, отриманими з інших історико-філософських, філософських та психологічних курсів, таких як філософська антропологія, історична і культурна антропологія, загальна психологія, соціальна психологія, сприятимуть цілісності історико-філософських та філософсько-антропологічних знань майбутніх фахівців.

Завдання курсу передбачають вивчення головних філософсько-психологічних концепцій, їх спадкоємності, теоретичного значення та практичного застосування. Також приділяється увага вивченню виникнення та розвитку основних філософсько-психологічних понять – душа, психіка, свідомість, тощо.

Курс спрямовано на розвиток філософсько-психологічної зорієнтованості майбутніх фахівців, врахування психологічних засади філософування та філософсько-психологічного підходу до навчального процесу у вищій школі.

Студенти, які прослухали курс повинні знати:

– вихідні поняття та терміни філософської психології;

– тематику досліджень із філософської психології;

– головні філософсько-психологічні теорії та персоналії;

– особливості філософської психології певного історичного періоду;

– сучасні підходи до вирішення класичних філософсько-психологічних проблем;

– головні концепції спектру постсучасної філософської психології.

Студент, який оволодів даною дисципліною, повинен вміти:

– читати та аналізувати джерела з філософської психології;

– написати реферат із філософської психології певної доби;

– обговорювати характерні аспекти головних концепцій душі та психіки;

– порівняти декілька філософсько-психологічних концепцій та встановити їх взаємовпливи;

– дискутувати з приводу протиріч, властивих певним концепціям.

У підсумкову оцінку по курсу входять оцінки за роботу на семінарських заняттях і колоквіумах, тестові завдання, творчі роботи, а також за вміння усно та письмово розкрити одну з основних філософсько-психологічних тем, дискутувати з філософсько-психологічної проблематики.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]