Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лабораторна робота 1 gy-12.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
11.11.2019
Размер:
2.75 Mб
Скачать

Лабораторна робота №1

Тема: внутрішня структура персонального комп’ютера (архітектура)

Мета: визначити та теоретично обґрунтувати основні елементи внутрішньої структури ПК та описати будову вашого системного блоку

Короткі теоретичні відомості

Системний блок

Конструктивно системний блок може бути виконаний у горизонтальному (Desk Top) та вертикальному (Mіnі Tower) виконанні. У системному блоці розміщаються наступні модулі.

1. Системна плата (motherboard - материнська плата)

На системній платі розташовані всі основні компоненти комп'ютера:

  • центральний процесор

  • оперативна пам'ять

  • ПЗУ (постійний запам'ятовувальний пристрій)

  • енергонезалежна пам'ять

  • контролер клавіатури і т.д.

Рис. 1. Типова сучасна материнська плата

1.1. Центральний процесор (CPU - central processor unіt) - "мозок" комп'ютера, саме він розпізнає та виконує команди і програми, зчитує й записує інформацію у пам'ять, передає команди іншим частинам комп'ютера. Від того, наскільки потужний процесор установлений у комп'ютері, багато в чому залежить його продуктивність.

Із зовнішніми пристроями процесор може обмінюватися даними завдяки загальній шині, до складу якої входять шини адреси, даних і керування. Розрядність шини може бути - 8, 16, 32, 64. Процесор може виконувати чотири основних математичних дії: додавання, віднімання, множення та ділення над двійковими числами, а, крім того, операції комп'ютерної логіки: порівняння, умовний перехід і повторення.

1.2. Оперативна пам'ять (озу - оперативно запам'ятовувальний пристрій)

Рис. 2. Модуль пам'яті

Практично будь-який комп'ютер оснащений оперативною пам'яттю, виконаної на мікросхемах. Вона складається з певної кількості комірок пам'яті, кожна з яких має свою власну адресу або просто номер у двійковому коді. Оперативна пам'ять призначена в основному для зберігання програм, які виконуються та їхніх даних протягом усього часу, поки комп'ютер працює. Вона подібна до грифельної дошки, інформація на якій постійно витирається, заміняється новою і повністю зникає після вимикання комп'ютера.

Буває ОЗУ обсягом 0.64, 1, 4, 8, 16, 32, 64 і більше Мбайт. Інформація в оперативній пам'яті зберігається до моменту вимикання комп'ютера.

1.3. ПЗУ - постійний запам'ятовувальний пристрій (BІOS - Basіc Іnput/Output System)

Системна плата будь-якого комп'ютера містить постійний запам'ятовувальний пристрій - мікросхему із записаним набором програм:

  • програму первісного завантаження комп'ютера. Програма первісного завантаження одержує керування після успішного завершення тестів і робить перший крок для завантаження операційної системи;

  • програму первісного тестування комп'ютера. Ця програма одержує керування відразу після включення комп'ютера. Вона перевіряє всі підсистеми комп'ютера. У випадку виявлення помилки або несправності комп'ютера відображає на екрані відповідне повідомлення;

  • базову систему вводу-виводу. Вона представляє набір програм, використовуваних для керування основними пристроями комп'ютера. Базова система вводу-виводу дозволяє відображати на екрані комп'ютера символи й графіку, записувати та читати дані з магнітних дисків, друкувати на принтері і вирішувати багато інших важливих завдань.

1.4. Енергонезалежна пам'ять (cmos-пам'ять, Complementary Metal-Oxіd-Semіcondactor)

Різні параметри конфігурації комп'ютера, наприклад кількість і тип дискових накопичувачів, тип відеоадаптера, наявність співпроцесора й деякі інші дані, зберігаються в так званій CMOS-пам'яті. Мікросхема CMOS-пам'яті також містить звичайні електронні годинники. Завдяки їм у будь-який момент можна довідатися поточну дату й час. Щоб при відключенні струму комп'ютера вміст CMOS-пам'яті не стирався, і годинники продовжували відраховувати час, мікросхема CMOS-пам'яті живеться від спеціальної маленької батарейки або акумулятора, які також росташовані на системній платі.

1.5. Зовнішня дискова пам'ять

Крім власної електронної пам'яті (ОЗУ), або, так сказати, внутрішньої пам'яті комп'ютера він має й ЗОВНІШНЮ ПАМ'ЯТЬ, розташовувану на дисках - зовнішніх носіях інформації. Зовнішня пам'ять, по обсязі, як правило, набагато більше оперативної пам'яті комп'ютера, однак швидкість взаємодії процесора з оперативною пам'яттю вище, ніж з будь-якими зовнішніми накопичувачами.

Різновиди дисків:

  • тверді, або фіксовані, убудовані в системний блок комп'ютера, їх звичайно називають ВІНЧЕСТЕР, однак останнім часом почали продаватися зовнішні накопичувачі на твердих магнітних дисках - зовнішні вінчестери.

  • гнучкі, що вставляють в отвори дисководів комп'ютера і називані ДИСКЕТАМИ або флоппі-дисками. Дисководи розміщаються в системному блоці комп'ютера.

  • оптичні диски (CD-ROM), які читаються спеціальними пристроями теж убудованим у системний блок. У цей час існують пристрої, які дозволяють не тільки зчитувати CD-ROM диск, але й робити однократний запис на "золотий" диск. Такі диски читаються на будь-якому пристрої CD-ROM. Однак недавно з'явилися пристрої, які можуть робити перезапис оптичних дисків (CD-RW CD-ReWrіtable). Еакие диски вже не можуть бути прочитані звичайними CD-ROM плейером.

  • DVD диски - розшифровується абревіатура DVD як dіgіtal versatіle dіsc, тобто універсальний цифровий диск. Зовні DVD-диски схожі на CD і у них використано той же принцип запису інформації, але завдяки вдосконаленню технології, ємність таких дисків у багато разів більше, ніж ємність CD-диска. Найпростіші DVD-диски (одношарові та однобічні) мають ємність 4,7 Гб. Для читання таких дисків потрібні спеціальні DVD-приводи.

Рис. 3. Вінчестер Quantum

Рис. 4. Оптичний диск (CD) Ємність 80 хв/700 Мб (120 мм)

Рис. 5. Пристрій для читання й запису CD дисків фірми Yamaha Це внутрішній, тобто привід, що вставляє в системний блок CD-RW

Рис. 6. Пристрій для читання й запису CD дисків компанії Plextor Це зовнішній CD-RW привід.

Рис. 7. Зовнішній вінчестер компанії Seagate, ємністю 160 Гб

Рис. 8. Пристрій для читання й запиcу DVD дисків від компанії Sony

Рис. 9. DVD-диск ємністю 4,7 Гб і лицьова сторона обкладинки