Методичні рекомендації

Перехід від раннього середньовіччя до розвиненого ознаменувався повсюдним зростанням міст. Їхня поява була одним з найважливіших показників історичного прогресу, досягнутого західноєвропейським суспільством. Тому важливо з’ясувати умови, завдяки яким виникнення міст стало не тільки можливим, але й неминучим. Для цього необхідно розглянути процеси, які відбувалися у феодальному маєтку й породили глибокі зрушення в економічному й соціальному житті й результатом яких стало народження середньовічного міста.

Питання про походження й сутність середньовічного міста - одне з дискусійних в історичній літературі. Чи було місто феодальним по своїй природі, поєднувало у собі феодальні й нефеодальні риси, чи було якісно новим явищем? Рекомендована література покликана допомогти розібратися в цьому непростому питанні.

Міста зростали на землях, що належали світським і церковним феодалам, і міські сеньйори розглядали городян як залежних людей. Необхідно виявити, якими методами сеньйор міста експлуатував його жителів, що являв собою сеньйоріальний режим, які сфери міського життя він охоплював особливо відчутно. Це допоможе визначити причини й мету комунального руху, що розгорнувся в містах Західної Європи наприкінці XІ – XІІІ ст., його форми, хід і результати. Особливе питання - історичне значення комунального руху.

Майже всі опубліковані джерела - законодавчі. Це міські хартії вольностей, тобто грамоти, у яких зафіксовані певні досягнення городян у ході комунального руху. Записані найчастіше від імені феодала і як би по його милості, вони в дійсності відбивали соціально-економічні й політичні вимоги городян, спрямовані проти найбільш тяжких і обтяжних форм сеньйоріальної експлуатації. Особливий інтерес представляють хартії німецьких міст, насамперед – Страсбурга. Найдавніше, або Перше, міське право Страсбурга за традицією датують 1189 р., однак деякі історики вважають, що воно з'явилося раніше, в 60 – 70-і рр. XІІ в. Повний текст містить 118 статей (Друге міське право Страсбурга записане в 1214 р. і помітно відрізняється від Першого). Аналіз кожної з названих хартій і зіставлення грамот зі змінами й доповненнями дозволяють визначити реальне співвідношення сил у боротьбі городян із сеньйорами протягом багатьох десятиліть, тобто які привілеї залишалися за сеньйором і яких прав домагалися городяни.

Опубліковані джерела дозволяють виявити загальні риси, властиві хартіям англійських, французьких, німецьких міст, і розходження між ними. Ця обставина має потребу в поясненні.

Особливий інтерес представляють наративні джерела, насамперед, автобіографія знаменитого французького хроніста XІІ ст. Гвіберта Ножанського (1053 – 1124). У наведеному фрагменті дуже яскраво викладена історія утворення комуни у французькому місті Лані на початку XІІ ст. і боротьба городян із сеньйором, єпископом Годрі. Варто пояснити, як цей представник духівництва (він був абатом монастиря в Ножані) оцінює дії городян, і, разом з тим, якими зображені в його описі сеньйоріальна влада й фігура самого єпископа. При уважному читанні й аналізі цього джерела можна знайти відповіді на багато питань: про причини комунального руху, його мету, форми боротьби городян проти сеньйора, позиції короля.

Своєрідним доповненням до уривка з автобіографії Гвіберта Ножанського служить грамота короля Людовіка VІ Товстого (1108 – 1137), що затвердило комунальну хартію 1129 р., підписану спадкоємцем єпископа Годрі щоб уникнути нового повстання ланських городян. Варто звернути увагу на те, чи вживається слово «комуна» у королівській грамоті або воно замінено іншим позначенням. Великий матеріал хартій дозволяє докладно проаналізувати результати комунального руху – і в кожному окремо взятому місті, і в цілому в містах Західної Європи XІІ – XІІІ в. Варто з’ясувати, чи однаковим був ступінь звільнення городян від сеньйоріальної влади в різних містах, і якщо - ні, то чого в першу чергу прагнули домогтися городяни в ході боротьби проти сеньйорів.

Комунальний лад досяг свого повного розвитку в містах Далмації. Найбільший інтерес серед нитх представляє Дубровник – єдиний з далматинських міст, у якому комунальні форми управління еволюціонували в республіканські. Викладені в практикумі розділи зі Статуту Дубровника 1272 р. і «Опису Дубровника» - твору Філіпа де Діверсіса, італійського гуманіста, запрошеного дубровницьким Сенатом у Дубровник в 30-і рр. XV в. як учителя й ректора світської школи для дітей і юнацтва, дозволяють загалом скласти уявлення про політико-адміністративну структуру, більш докладно ознайомитися із судочинством, видами суду в Дубровнику в другій половині XІІІ – першій половині XV ст.

Статут Дубровника 1272 р. дається у двох варіантах: В и С. Варіант В відбиває положення влади в місті в період панування Венеції над Дубровником (1205 – 1358 р.) У варіанті С фіксуються зміни, уточнення в системі управління Дубровника після звільнення його з-під влади республіки св. Марка. Це надає можливість виявити основні тенденції розвитку головних міських органів управління Дубровника зазначеного часу.