ІСТОРІЯ СЕРЕДНІХ ВІКІВ. СЕМІНАРСЬКІ ЗАНЯТТЯ.

СЕМЕСТР І

СЕМІНАР 3. СУСПІЛЬНИЙ ЛАД ФРАНКІВ У ЧАСИ «САЛІЧНОЇ ПРАВДИ»

1. Основні джерела по соціально-економічній і політичній історії франків VІ ст.

2. Утворення франкського королівства і його територіальне розширення за Хлодвіга.

3. Господарські заняття франків: землеробство: його галузі, види сільськогосподарських культур, система землеробства, агротехніка; тваринництво і його галузі; інші види господарських занять.

4. Відносини власності у сфері рухомого майна.

5. Права вільних франків на нерухомість: на дім і садибу; на ріллю; на угіддя (луги, пасовища, ліси, води).

6. Соціальна структура франкського суспільства: майнове й правове становище вільних франків; категорії залежного населення, їх майновий і правовий статус; привілейовані прошарки суспільства.

7. Родина й кровноспоріднені зв’язки у франків.

8. Функції й характерні риси франкської громади.

9. Політичний лад франків на початку VІ ст.

10. Повсякденне життя й побут франків.

11. Основні підсумки дофеодального періоду (на прикладі франків).

Додаткові джерела

1. Салическая правда / Пер. Н. П. Грацианского; Под ред. В. Ф. Се­менова. М., 1960.

2. Григорий Турский. История франков. М., 1987.

Література

1. Грацианский Н. П. Введение к изданию перевода «Салической правды» // Грацианский Н. П. Из социально-экономи­ческой истории западноевропейского средневековья. М., 1960.

2. Грацианский Н. П. О материальных взысканиях в

3. варварских правдах // Там же.

4. Грацианский Н. П. К толкованию термина villa в Салической правде // Там же.

5. Гуревич А. Я. Аграрный строй варваров // История кре­стьянства в Европе. М., 1985. Т. 1.

6. Л е б е к С. Происхождение франков. М., 1993. Т. 1. Гл. 1—2.

7. Неусыхин А. И. Возникновение зависимого крестьянства как класса раннефеодального общества в Западной Европе VI—VIII вв.

8. М., 1956. Гл. 3, § 1—3.

9. Неусыхин А. И. Эволюция общественного строя варваров от ранних форм общины к возникновению индивидуального хозяйства // История крестьянства в Европе. М., 1985. Т. 1. Гл. 4.

10. Неусыхин А. И. Дофеодальный период как переходная стадия от родоплеменного строя к раннефеодальному // Вопросы

11. истории. 1967. № 1.

12. Петрушевский Д. М Очерки из истории средневекового

13. общества и государства. М., 1922.

14. Сергеева Т. Д. Концепция «дофеодального периода» //

15. История и историки. М., 1987.

16. Сказкин С. Д. Очерки по истории западноевропейского крестьянства в средние века. М., 1968. Гл. 3.

17. Энгельс Ф. Марка // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. Т. 19. Энгельс Ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. Т. 21.

Методичні рекомендації

Найважливішим джерелом для вивчення суспільного ладу франків (переважно Північної Галлії) у меровінгський період є «Салічна правда». Вона належить до числа законодавчих за типом джерел – варварських Правд – збірників, що фіксують стародавнє звичаєве право варварських народів (вестготів, бургундів, саксів, баварів і інших германських племен). «Салічна правда» являє собою запис судових звичаїв салічних, тобто приморських, франків, що розселилися в ІV – V ст. на території Північної Галлії й створили потім велику Франкську державу. Оскільки текст пам’ятника в його первісному записі не зберігся, час укладання його викликав наукові суперечки. Однак, на думку більшості сучасних учених, найдавніший текст «Салічної правди», що дійшов до нас у рукописах VІІІ – ІХ ст., був складений і записаний, цілком ймовірно, між 507 і 511 р., тобто в останній період правління Хлодвіга. Судебник написаний на зіпсованій латині й містить у ранніх редакціях велике число франкських термінів. Структура «Правди» хаотична, перерахування злочинів і провин, а також штрафів і вергельдів, що накладалися за них, позбавлене послідовності. Під час роботи з текстом джерела студентові слід виписати й згрупувати титули й параграфи, що стосуються відповідного питання семінару, і які доповнюють один одного. У ряді випадків варто зіставити титули, у яких той самий термін має різний зміст: наприклад, установити, де термін «вілла» означає село, а де – будинок общинника.

Багато титулів «Салічної правди» дають можливість охарактеризувати стан землеробства й інших галузей господарства франків після того, як вони оселилися на території колишньої римської провінції Галлії. Потрібно простежити, у чому полягає прогрес у сфері агрикультури в порівнянні з рівнем, досягнутим давніми германцями до епохи Тацита, визначити, чи з’явилися які-небудь нові галузі господарства, якими сільськогосподарськими знаряддями користувалися франки при обробітку землі й т.п.

Важливо з’ясувати, з одного боку, обсяг прав окремих общинників на користування орною землею, угіддями, з іншого боку – обсяг прав громади, і виявити в такий спосіб основні етапи еволюції форм власності на ріллю й землекористування. Важливу стадію цієї еволюції відбиває едикт Хільперика (друга половина VІ ст.). Її кінцевим моментом стало оформлення наприкінці VІ - початку VІІ ст. пізнього земельного аллода.

З питанням про перший етап формування аллода тісно пов’язане питання про стадії розвитку громади. Для цього дослідження необхідно залучити додатково глави «Правди», що говорять про можливості поселення в селі сторонніх людей, а також звернути увагу на глави, що свідчать про наявність великої родини, і в той же час відзначити, які титули вказують на початок її розпаду й виділення малої родини.

«Салічна правда» дозволяє досліджувати проблему майнового й соціального стану франкського суспільства. Для того щоб змалювати соціальне обличчя франкського суспільства, варто розглянути положення окремих його прошарків, а також статус різних верств підкореного галло-римського населення. Шкала вергельдів досить точно відбиває становище представників цих верств у суспільстві.

Наративні джерела, насамперед хроніки й «історії», дають матеріал для осмислення політичної історії Франкської держави. Нижче наведені витримки із двох найважливіших творів меровінгського періоду. Перше з них – «Історія франків у десяти книгах» знаменитого Григорія Турського (538/39 – 594). Він був вихідцем зі знатної галло-римської родини, близької до двору меровінгських королів. За згодою одного з них одержав сан єпископа міста Тура й 20 років відігравав помітну роль у релігійно-церковному й політичному житті франків.

Твір Григорія Турского складається з десяти книг, перші з них розповідають про часи Хлодвіга: його завоюваннях, прийняття християнства, взаєминах із церквою.

Другий твір – так звана Хроніка Фредегара (назва ця виникла пізніше, в XVІ ст.) – був написаний в Бургундії декількома авторами й доведений до 642 р. У тій частині Хроніки, де мова йде про події, сучасниками яких були автори, вона містить великий і цінний матеріал (існує продовження хроніки, оповідь якої доходить до 768 р.).

I. Законодавчі джерела VI ст.

1. Салічна правда

/. О вызове на суд

§ 1. Если кто будет вызван на суд по законам короля и не явится, присуждается к уплате 600 ден., что со­ставляет 15 сол.¹¹

§ 2. Если же кто, вызвавши другого на суд, сам не явится и если его не задержит какое-либо законное пре­пятствие, присуждается к уплате 15 сол. в пользу того, кого он вызовет на суд.

§ 4. Если же [ответчик] будет занят исполнением ко­ролевской службы, он не может быть вызван на суд.

II. О краже свиней

§ 1. Если кто украдет молочного поросенка и будет уличен, присуждается к уплате 3 сол.

§ 5. Если кто украдет двухгодовалую свинью, при­суждается к уплате 15 сол., не считая стоимости по­хищенного и возмещения убытков.

§ 11. Если кто украдет кабана или свинью, ведущую стадо, присуждается к уплате 17 1/2 сол., не считая сто­имости похищенного и возмещения убытков.

Приб. 4-е. Если кто украдет из стада 15 свиней, при­суждается к уплате 35 сол.

§ 14. Если же кто украдет 25 свиней, причем в стаде более ничего не останется, и будет уличен, присуждается за кражу всего стада к уплате 62 сол.

§ 16. Если же будут украдены 50 свиней и если еще останутся некоторые, присуждается к уплате 63 сол., не считая стоимости похищенного и возмещения убытков.

///. О краже рогатых животных

§ 1. Если кто украдет молочного теленка и будет ули­чен, присуждается к уплате 3 сол.

§ 3. Если кто украдет быка или корову с теленком, присуждается к уплате 35 сол. ...

§ 4. Если кто украдет быка, ведущего стадо и никогда не бывшего под ярмом, присуждается к уплате 45 сол.

§ 5. Если же бык этот обслуживал коров трех вилл сразу, вор уплачивает трижды 45 солидов.

§ 6. Если кто украдет 12 животных и ни одного не останется [в стаде], присуждается за кражу всего стада к уплате ... 63 сол., не считая стоимости похищенного и возмещения убытков.

§ 7. Если кто украдет до 25 животных и если еще некоторые останутся, присуждается к уплате...63 сол., не считая стоимости похищенного и возмещения убытков.

IV. О краже овец

§ 4. Если же кто украдет 40 или более баранов, при­суждается за кражу всего стада к уплате...63 сол., не считая стоимости похищенного и возмещения убытков.

V. О краже коз

§ 1. Если кто украдет 3-х коз и будет уличен, при­суждается к уплате... 3 сол., не считая стоимости по­хищенного и возмещения убытков.

§ 2. Если кто украдет больше 3-х, присуждается к уплате ... 15 сол., не считая стоимости похищенного и возмещения убытков.

VI. О краже собак

§ 1. Если кто уведет или убьет охотничью ученую собаку, присуждается к уплате ... 15 сол.

§ 2. Если кто украдет или убьет пастушескую собаку, присуждается к уплате ... 3 сол., не считая стоимости похищенного и возмещения убытков.

VII. О краже птиц

Приб. 1-е. Если кто украдет ястреба-перепелятника, присуждается к уплате ... 3 сол., не считая стоимости похищенного и возмещения убытков.

Приб. 3-е. Если кто украдет курицу, присуждается к уплате ... 3 сол., не считая стоимости похищенного и возмещения убытков.

Приб. 4-е. Если кто украдет журавля или лебедя, при­суждается к уплате ... 3 сол.

§ 4. Если кто украдет гуся и будет уличен, присуж­дается к уплате ... 3 сол.

Приб. 5-е. Если кто украдет голубя на чужой сети, присуждается к уплате 3 сол,