Організація контролю за ходом імітації.

Досить часто досліднику, який працює з ІМ, необхідно контролювати у певні моменти часу стан процесу імітації або отримувати проміжні дані моделювання. Організація такого контролю може дозволити зупинити процес моделювання при виникненні явної помилки роботи програми.

При використанні процесного способу імітації для проведення такого контролю необхідно додатково ввести до програми ІМ спеціальну підпрограму. Алгоритм функціонування такої підпрограми передбачає її активізацію із заданим часовим кроком. У ході активізації формується інформація про стан процесу. Ці дані можуть видаватися або на друк, або на екран дисплея. У тих випадках, коли передбачаються тривалі дослідження з використанням ІМ, у функції блоку контролю можуть входити операції періодичного копіювання у зовнішню пам'ять (на диски або інші носії інформації) ЕОМ стану моделі. Це забезпечує можливість поновлення роботи моделі у випадках запланованої (перерва у проведенні досліджень) або випадкової (збій у роботі програми, відмовлення ЕОМ) зупинки процесу імітації з останнього зафіксованого у пам’яті стану процесу. Для цієї мети використовуються або стандартні засоби програмного забезпечення ЕОМ, або спеціально розроблені підпрограми контролю за ходом імітації. Подібної ж дії повинний передбачити дослідник при імітації активностями чи підпрограмами обслуговування подій.

Організація збору даних імітації.

Завершується перетворення формального опису ОМ в опис ІМ процедурою вибору місць у програмі, де планується отримання локальних або заключних статистичних даних моделювання, з наступною розробкою відповідних підпрограм або використанням стандартних програмних модулів обраних ЗА. Існує багато способів фіксації статистики моделювання. Насамперед, це застосування так званих “спостерігачів” моделі. Трасування алгоритмів компонент моделі за допомогою спостерігачів дозволяє відслідковувати як процес здійснення їхніх функцій у часі, так і їхню взаємодію між собою. Кожен такий оператор-спостерігач змінює значення деякого лічильника моментів своєї активізації і записує їх у зовнішню пам'ять. Ця інформація використовується потім блоком закінчення імітації при обробці отриманої статистики моделювання.

У багатьох стандартних пакетах моделювання у розпорядження розробника надається набір операторів збору статистики. Ці оператори дослідник вміщує в обрані місця в алгоритмах процесів, штучно розриваючи часові інтервали їх функціонування, створені за допомогою операторів синхронізації.

Ще одним питанням у організації збору статистики є визначення її складу. Зазвичай, стандартні програми, на базі яких створюється ІМ, надають досліднику досить обмежений склад статистик моделювання – кількість взаємодій компонент моделі за час моделювання, загальний час і коефіцієнт корисної роботи компонент, число їх відмовлень та час відновлення роботоздатного стану. Якщо у дослідника є необхідність розширити номенклатуру статистик моделювання, то реалізація цих функцій зі збору та обробки даних покладається на спеціальні процеси, події та активності (при використанні відповідних способів імітації), які фіксують необхідні дані. Ці підпрограми можуть активізуватися або за обраним кроком модельного часу, або при виконанні у ході ІЕ сформованих логічних умов. В обох випадках розробнику необхідно передбачити в алгоритмі завершення моделювання набір процедур для обчислення інтегральних статистик моделювання за множиною зібраних первинних даних.