ЛЕКЦІЯ 3
ЛІНГВОПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ НАВЧАННЯ
ІНОЗЕМНИХ МОВ
План
Лінгвопсихологічна характеристика мовленнєвої діяльності та спілкування
Проблема навичок та вмінь мовлення у навчанні іноземних мов
Система вправ для формування навичок та вмінь мовлення
На попередніх лекціях ми розглядали:
Основні принципи сучасної освіти і зміни у навчанні іноземних мов.
Ступені загальної середньої освіти у навчанні ІМ
Типи нових навчальних закладів
Державний стандарт з ІМ
Методика як наука
Методи дослідження: Основні методи, допоміжні методи
Зв’язок методики з іншими науками
ЛЕКЦІЯ 2. ПОНЯТТЯ “СИСТЕМА ТА ЇЇ ЗМІСТ”
Цілі навчання ІМ
Зміст навчання: мовна компетенція, мовленнєва компетенція, соціокультурна компетенція
Теми, ситуації, сфери спілкування
ЗМІСТ НАВЧАННЯ ІМ
Принципи навчання: загальнодидактичні, методичні
Методи навчання ІМ: демонстрація, пояснення, тренування
Етапи навчання: презентація, пояснення, тренування
Прийоми навчання ІМ
Засоби навчання: основні, допоміжні, для вчителя, для учні, технічні, нетехнічні
Комплекс для вчителя, комплекс для учня
Підручник і вимоги до нього
Технічні засоби навчання
Фонограма
1.Лінгвопсихологічна характеристика мовленнєвої діяльності та спілкування
Діяльність – невід’ємна частина життя людини.
Діяльність людини в широкому розумінні – активна цілеспрямована взаємодії суб'єкта з середовищем.
Діяльність предметна, інтелектуальна, мовленнєва.
Мовленнєва діяльність – активний, цілеспрямований, опосередкований мовою та зумовлений ситуацією спілкування процес прийому і видачі мовленнєвого повідомлення у взаємодії людей між собою.
Мовленнєва діяльність може входити до іншої, значно ширшої діяльності (трудової, пізнавальної і т. п.).
Проте вона може бути й самостійною діяльністю, бо в людини є специфічна потреба, притаманна лише їй, у висловленні думки та одержанні мовленнєвої інформації. Цю потребу називають комунікативно-пізнавальною.
Співвідношення поняття як мова, мовлення та мовленнєва діяльність.
Мова - це нормалізована система звуків, морфем, слів та правил їх сполучення на морфологічному, синтаксичному, семантичному та логічному рівнях, система знаків, що є основним засобом спілкування членів певного людського колективу, засобом переробки і передачі інформації від покоління до покоління.
Мовлення - це застосування мови у процесі спілкування.
Мова як система - виключно суспільне явище, вона постійна, стала, має нормативний характер і зобов'язує кожного, хто нею користується, підпорядковуватися її законам.
Мовлення - індивідуальне, динамічне, ситуативно зумовлене.
Мовленнєва діяльність суб'єкта включає мову і мовлення як внутрішні засоби та способи її реалізації.
Розрізняють чотири основних види МД: аудіювання, говоріння, читання та письмо.
У процесі говоріння та письма людина висловлює свої думки, а при аудіюванні та читанні вона одержує мовленнєву інформацію, тобто сприймає і розуміє думки інших людей.
Говоріння та письмо називають продуктивними видами МД.
Аудіювання та читання - рецептивними.
Аудіювання і говоріння входять до усного мовлення. Їх об'єднує одна матеріальна основа - звукова система мови, ці види МД.
Читання і письмо входять до писемного мовлення. Їх матеріальною основою є графічна система мови.
Метою навчання іноземної мови у середніх навчальних закладах є спілкування мовою, що вивчається.
Спілкування – соціальний процес, в якому відбувається обмін діяльністю, способами діяльності, результатами діяльності, втіленими у матеріальну і духовну культуру. Спілкування виступає як форма взаємодії суб'єктів і реалізує їх суспільно-комунікативну діяльність.
Мовленнєва діяльність має такі необхідні компоненти
мотив діяльності,
предмет,
засоби
способи реалізації
продукт
результат.
Мотив – комунікативно - пізнавальна або якась інша потреба, задовольнити яку можна лише шляхом мовленнєвої діяльності. мовлення, так, теж Вмотивованим має бути як приймання, так і породження висловлювання.
Предмет діяльності – основний елемент її змісту. Він може бути матеріальним та ідеальним.
Предмет мовленнєвої діяльності є ідеальним - це думка як форма відображення предметів та явищ реальної дійсності.
Висловлювання думки є метою продуктивних видів МД - говоріння і письма, мета рецептивних видів МД - аудіювання і читання - полягає у розумінні думок іншої людини.
Засіб існування, формування і вираження цієї думки є система мови, її фонетичні, лексичні та граматичні засоби.
В залежності від форм спілкування може бути три способи формуванні формулювання думки:
1) внутрішній (людина включається у рецепцію або думання);
2) зовнішній усний (людина включається у говоріння);
3) зовнішній письмовий (людина включається у спілкування з відсутнім партнером у письмовій формі).
Продуктом діяльності є форма, в яку вона втілюється.
Продукт говоріння та письма – висловлювання, текст (усний або письмовий),
Продукт аудіювання та читання є розуміння прослуханого або прочитаного тексту.
Результат мовленнєвої діяльності який може виражатися у реакції-відповіді людини (наприклад, почувши якусь новину, прочитавши твір тощо, людина радіє, сумує, залишається байдужою, плаче, сміється і т.п.).
Діяльність поділяється на певні одиниці.
Одиницею діяльності є дія, відповідно одиницею мовленнєвої діяльності є мовленнєва дія. Як правило, вони реалізуються на рівні судження, що виражається у формі речення. В рецептивних видах МД мовленнєвою дією виступає смислове рішення, умовивід.
Кожна мовленнєва дія спрямована на виконання окремого простого завдання.
У системі МД є три підсистеми дій, які співвідносяться з трьома сторонами мовлення
виражальною (або фонетичною для усної форми мовлення
семантичною (або лексичною)
структурною (або граматичною),
графічною для письмової форми мовлення).
Підсистеми дій МД створюють єдине нерозривне ціле, яке можна розділити лише умовно.
Для здійснення МД в цілому необхідно володіти окремими мовленнєвими діями так, щоб вони не відволікали довільну увагу учасників спілкування.
У процесі виконання мовленнєвих дій формуються навички мовлення.
У процесі виконання того чи іншого виду мовленнєвої діяльності - мовленнєві уміння.