Тема 9. Захист та забезпечення конституційних права та свободи людини і громадянина в Україні (2 год.)

1. Право людина на ефективний захист своїх прав і свобод.

2. Правовий статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Україні.

3. Міжнародний досвід: статус і роль омбудсмана за кордоном. Європейський Суд з прав людини.

4. Юридична відповідальність за порушення прав і свобод людини і громадянина в Україні.

Методичні рекомендації.

Готуючись до семінарського заняття з даної теми, курсанти повинні, перш за все, опрацювати закони. Відповідь на питання № 1 вимагає порівняння положень законодавства України з відповідними положеннями міжнародно-правових актів. Необхідно прокоментувати статті 55, 59, 61, 62, 63 Конституції України; Рішення Конституційного Суду України № 6-зп/1997; 9-зп/1997; 13-рп/2000 та Постанову Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 р. № 7 “Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина”. Також потрібно окреслити проблему зловживання громадянами своїми правами та свободами.

Відповідь на питання № 2 передбачає ознайомлення курсанта із досвідом роботи Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Опрацювавши Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, потрібно визначити правовий статус Уповноваженого, порядок його призначення і звільнення з посади, його права та обов’язки. Слід показати процедуру звернення громадян до Уповноваженого та акти його реагування, а також гарантії захисту прав людини і громадянина при зверненні до нього.

Відповідь на питання № 3 передбачає опрацювання додаткової літератури і матеріалів періодичних видань, які визначають статус і роль омбудсмана в інших країнах. Порівняйте вітчизняний досвід із зарубіжним. Також потрібно визначити статус Європейського Суду з прав людини, умови і вимоги щодо подання скарги та юридичну силу його рішень.

Відповідь на питання № 4 передбачає розкриття видів і міри юридичної відповідальності за порушення прав і свобод людини і громадянина в Україні. Прокоментуйте статті 56 і 60 Конституції України.

Обов’язкова література:

1. Конституція України № 254к/96-вр від 28.06.1996 // ВВР. – 1996. – № 30. – Cт. 141 (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2952-VI від 01.02.2011 (ВВР. – 2011. – № 10. – Ст. 68)).

2. Закон України “Про ратифікацію “Конвенції про захист прав і основних свобод людини” 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції” // Голос України. – 24.07.1997.

3. Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” № 776/97-ВР від 23.12.1997 р. // ВВР. – 1998. – № 20.

4. Конвенція про захист прав та основних свобод людини 1050 р., Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції. Ратифіковані Україною згідно з Законом від 17.07.1997 № 475/97-ВР.

5. Права людини при здійсненні правосуддя. Резолюція 2542 (XXVI) Генеральної Асамблеї ООН від 20.12.1971.

6. Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 р. № 6-зп (справа громадянки Дзюби Г.П. щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи).

7. Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 р. № 9-зп (справа за зверненням жителів міста Жовти Води).

8. Рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 р. № 13-рп/2000 (справа про право вільного вибору захисника).

9. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 р. № 7 “Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина”.

Рекомендована література:

1. Андрейцев В. Право громадян на екологічну безпеку: проблеми конституційно-правового забезпечення // Право України. – 2001. – №4. – С. 8 – 11.

2. Башимов М. Институт омбудсмена в странах СНГ и Балтии // Государство и право. – 2004. – № 5. – С. 63 – 73.

3. Довбиш В., Кравченко Н. Шляхи вдосконалення політико-правового статусу вітчизняного омбудсмана: застосування західноєвропейського досвіду // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 9 (141). – С. 62 – 65.

4. Заворотченко Т. Юридична відповідальність за порушення прав і свобод людини і громадянина в Україні // Держава і право. – 2002. – Вип. 16. – С. 123 – 129.

5. Калініченко О. Генеза системи конституційного контролю за реалізацією прав і свобод людини і громадянина // Право України. – 2003. – № 5. – С. 36 – 40.

6. Конституція України: Офіц. текст: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч.посібн. / Авт.-уклад. М.І. Хавронюк. – К.: А.С.К., 2003. – 384 с.

7. Марцеляк О. Міжнародний досвід функціонування деяких спеціалізованих омбудсманів // Право України. – 2003. – № 4. – С. 123 – 127.

8. Марцеляк О. Омбудсман з прав дитини: проблеми формування і розвитку у світі і в Україні // Право України. – 2003. – № 10. – С. 44 – 48.

9. Марцеляк О. Основні елементи конституційно-правового статусу омбудсмана // Підприємництво. Господарство. Право. – 2003. – № 11. – С. 85 – 88.

10. Марцеляк О. Гарантії діяльності омбудсмана: національна практика та зарубіжний досвід // Підприємництво. Господарство. Право. – 2003. – № 12. – С. 68 – 71.

11. Марцеляк О. Статус і функціонування регіональних представницьких омбудсманів: світовий досвід// Право України. – 2004. – № 1. – С. 149 – 153.

12. Марцеляк О. Колегіальні омбудсманівські служби // Підприємництво. Господарство. Право. – 2004. – № 3. – С. 18 – 21.

13. Права людини в Україні. – К., 1995.

14. Права людини. Міжнародні договори з прав людини. Декларації, документи. – К., 1992.

15. Соколенко Ю. Гарантії культурних прав і свобод громадян України // Право України. – 2004. – № 2. – С. 34 – 38.

16. Темченко В. Функції держави із забезпечення прав людини у ринковій економіці // Право України. – 2003. – № 5. – С. 47 – 51.

17. Тодика О. Проблеми зловживання громадянами своїми правами та свободами в аспекті становлення народовладдя // Підприємництво. Господарство. Право. – 2004. – № 6. – С. 87 – 90.

18. Шемшученко Ю. Конституція України і права людини // Право України. – 2001. – №8. – С. 13 – 15.

19. Філих Н. Громадянське суспільство та проблема захисту прав людини // Підприємництво. Господарство. Право. – 2003. – № 8. – С. 61 – 64.