Виготовлення барвників для фарбування за методом Нейссера

Оцтово-кислий метиленовий синій за Нейссером

Метиленовий синій 0,1 г

Етанол 96° 2 мл

Льодяна оцтова кислота 5 мл

Дистильована вода 100 мл

Везувін 12 г

Етанол 96° 60 мл

Дистильована вода 40 мл

Хризоїдин 1 г

Дистильована вода 150 мл

Барвник розчиняють у киплячій воді.

Метод П’ю. Готують спеціальний барвник: до 2 мл етанолу добавляють 0,2 г

толуїдинового синього, потім 100 мл 5 % розчину оцтової кислоти. Барвник стійкий,

зберігається довго. На фіксований мазок наливають приготовлений барвник і

підігрівають до появи парів протягом 1-2 хв, охолоджують, промивають водою,

висушують і мікроскопують. Волютинові зерна мають темно-синє забарвлення.

Метахромазія особливо чітко виступає при штучному освітленні.

Метод Мейера. Окрім метахромазії, забарвлений волютин має ще й значну

кислотостійкість. Саме ця властивість і лежить в основі методу. З досліджуваного

матеріалу роблять два тонких мазки (подібно до мазків крові), фіксують їх на по-

лум’ї (або в рідині Карнуа) і забарвлюють метиленовим синім протягом 10 хв.

Один мазок занурюють на 5 хв у 1 % водний розчин сірчаної кислоти, другий – на

такий же час у 4 % розчин калію карбонату. Обидва мазки, не промиваючи водою,

висушують фільтрувальним папером. Перший препарат помічають літерою К (кис-

лота), другий – Л (луг). Мазок К додатково забарвлюють хризоїдином (або 0,25 %

розчином світлого зеленого). Цитоплазма бактерій у мазку К забарвлюється у

світло-коричневий (або зелений) колір, волютинові зерна – у вишнево-червоний.

У мазку Л цитоплазма виглядає слабо забарвленою, а на місці метахроматичних

зерен видні пустоти (знебарвлений волютин).

Метод Мейера дає найвірогіднішу можливість встановити волютинову при-

роду включень.

38 Частина і. Загальна мікробіологія

Метод Раскіної. Барвник готують за таким прописом: фенолового фуксину

Циля – 4 мл, льодяної оцтової кислоти – 5 мл, етанолу 96° – 95 мл, дистильованої

води – до 200 мл. Його наливають на фіксований жаром препарат, підігрівають на

полум’ї газового пальника до повного випаровування барвника, промивають во-

дою, висушують і мікроскопують. Цитоплазма бактерій забарвлюється в світло-

червоний колір, а зерна волютину – в чорно-синій.

Оболонка бактерій складається з цитоплазматичної мембрани, клітинної

стінки й капсули.

Цитоплазматична мембрана – м’яка, пластична, тришарова поліфункціо-

нальна структура. Вона здатна утворювати інвагінати, які називаються мезосома-

ми, і відіграють важливу роль у життєдіяльності клітини.

Клітинна стінка – своєрідний захисний шар, який визначає і зберігає пос-

тійну форму бактерій, захищає цитоплазму від дії механічних та осмотичних сил

і виконує ряд інших важливих функцій, є унікальним структурним компонентом,

властивим тільки бактеріям (окрім мікоплазм). Морфологічно стінка складається

з двох шарів: зовнішнього – пластичного і внутрішнього – ригідного, пружного.

Зовні мікробні клітини можуть бути вкриті речовиною слизового характеру,

яку називають капсулою. У бактерій розрізняють мікрокапсулу, капсулу й слизо-

вий шар. Мікрокапсула складається з мукополісахаридних фібрил, які невидимі

під світловим мікроскопом, а виявляються лише при електронній мікроскопії.

Капсула – це міцно зв’язаний з клітинною стінкою особливий слизовий шар.

Одні бактерії утворюють капсули тільки в організмі людей і тварин (збудники

сибірки, чуми, крупозної пневмонії), в інших – вона завжди є в усіх середовищах

(клебсієлияяяяяяж•я@____). Інколи капсула оточує разом декілька клітин (сибіркова бацила, лей-

коносток), тоді такі структури називають зооглеями. Окремі види мікробів виді-

ляють слизові екзополімери у великій кількості, вони неміцно зв’язані з клітин-

ною стінкою, утворюючи рихлий слизовий шар.

При повсякденних діагностичних лабораторних дослідженнях потреба вияв-

ляти клітинну стінку чи цитоплазматичну мембрану майже не виникає. Під світло-

вим мікроскопом ці структури можна виявити за допомогою явищ плазмолізу або

плазмоптизу. Якщо бактерії помістити в гіпертонічний розчин, виникає їх сильне

зневоднення, цитоплазма клітин зморщується й відстає від клітинної стінки (плаз-

моліз). Під мікроскопом видно контури бактерій, тобто їх клітинні стінки. Якщо

ж помістити мікроби в дистильовану воду (або гіпотонічний розчин), спостері-

гається протилежне явище – плазмоптиз. Вода направляється в клітину, яка зго-

дом набрякає й лопається. При мікроскопії таких клітин спостерігають лише їх

контури (чохли).

Розроблені також методи спеціального забарвлення клітинної стінки.

Найбільш відомими з них є методи Пєшкова, Гутштейна, Кнайзі.

Метод Пєшкова. Мазок спочатку обробляють спеціальним фіксатором (60

мл 90 % етанолу, 30 мл хлороформу і 10 мл оцтової кислоти) протягом 15 хв,

потім протравлюють у 10 % розчині таніну 5 хв, промивають водою і забарвлю-

ють водним розчином основного фуксину протягом 30-60 с. Препарат висушують

Розділ 3. Морфологія мікроорганізмів 39

на повітрі й мікроскопують. Оболонка виглядає як тонкий червоний обідок навко-

ло бактерійної клітини.

Надійний спосіб забарвлення клітинної стінки, як варіант методу Гутш-

тейна, описав Сінай. Препарат фіксують рідиною Карнуа, протравлюють 2-5 хв