1. Вибір оптимального варіанта виробу, який підлягає освоєнню на виробництві, з позицій виробника.

Для виробника найкращим для освоєння буде той виріб, який за­безпечить для нього отримання найбільшого прибутку. Величина при­бутку (П) може бути розрахована за формулою:

,

де: Ц_о - оптова ціна виробу, який планується для освоєння, грн.;

N - число виробів, які планується виготовити та реалізувати, шт.:

S - повна собівартість продукції, грн.;

С - величина умовно-постійних витрат, грн.;

V - величина умовно-змінних витрат, грн.

Обсяг виробництва (N_о), з якого виробник почне отримувати при­буток, розраховується за формулою:

2. Вибір оптимального варіанта конструкції виробу, який підлягає освоєнню на виробництві, з позицій виробника.

Один і той же виріб з однаковими технічними параметрами ви­робник може зробити декількома способами. На цьому етапі перед ви­робником стає задача розробити такий варіант конструкції виробу, який би забезпечував для виробника найменші витрати матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Для оцінки різних варіантів кон­струкції є багато критеріїв. Одним із таких критеріїв є рівень наступ­ності конструкції.

Рівень наступності визначається шляхом розрахунку ряду показ­ників - коефіцієнтів:

а) коефіцієнта наступності (К_c):

де: N_с - кількість стандартних та нормалізованих деталей та вузлів, які входять до конструкції, шт.;

N - загальна кількість деталей та вузлів, які входять до конструкції, без урахування деталей кріплення, шт.

б) коефіцієнта повторюваності (К_п):

де: Ми - загальне число найменувань деталей та вузлів, які входять до конструкції, без урахування деталей кріплення, шт.

Кращим буде той варіант, який буде мати більший коефіцієнт спад­коємності, та менший коефіцієнт повторюваності.

3. Вибір оптимального варіанта технологічного процесу виготовлен­ня виробу з позицій виробника.

Для вибору оптимального варіанта технологічного процесу про­водиться розрахунок технологічної собівартості продукції. Технологічна собівартість продукції - це сума витрат тільки по тих статтях кальку­ляції, які є різними для порівнюваних варіантів.

Якщо є два варіанти технологічного процесу виготовлення ви­робу, то обсяг виробництва (N_о), при якому обидва варіанти техно­логічного процесу будуть рівноцінними, визначається за формулою:

де: С₁¹ - умовно-постійні витрати для 1-го варіанта (менші по вели­чині), які відрізняються в порівнюваних варіантах, грн.;

С₂¹ - умовно-постійні витрати для 2-го варіанта (більші по вели­чині), які відрізняються в порівнюваних варіантах, грн.;

V₁¹ - умовно-змінні витрати для 1-го варіанта, які відрізняються в порівнюваних варіантах, грн. ;

V₂¹- умовно-змінні витрати для 2-го варіанта, які відрізняються в порівнюваних варіантах, грн.

При обсягу виробництва меншому за N_o кращим буде варіант з меншими умовно-постійними витратами. При обсягу виробництва більшому за N_o кращим буде варіант з більшими умовно-постійними витратами.