- •1. Свідоме передбачення соціально цінного результату..
- •2. Свідомість обов'язковості досягнення соціально фіксованої мети.
- •3. Свідомий вибір, застосування, удосконалювання або створення знарядь, засобів діяльності.
- •4. Усвідомлення міжособистісних виробничих залежностей, відносин («живих» і опредметнених).
- •Профорієнтація, історія її становлення
- •Цілі й завдання профорієнтації. Теорія та методологія профорієнтації.
- •Теорія профорієнтації.
- •Методологія профорієнтації.
3. Свідомий вибір, застосування, удосконалювання або створення знарядь, засобів діяльності.
Використання знарядь – досить загальна ознака діяльності людини. Своєрідність праці зводиться до того, що його знаряддя, засоби виявляються предметом особливої уваги, інтересу більш-менш широких спільностей людей і в зв'язку із цим виявляються дуже «живучими» у методичному плані. Вони стають предметом культивування і, отже, культури народів.
Якщо мати на увазі певну, конкретну працюючу людину, то її діяльність тим більшою мірою буде мати, за інших рівних умов, психологічні ознаки праці, чим ліпше вона орієнтована у знарядних засобах діяльності - зовнішніх і внутрішніх – і правилах їхнього застосування. Коротше кажучи, щоб діяльність стала працею (або тією діяльністю, що створила людину, виділивши її із тваринного світу, і яка продовжує її ліпити), недостатньо, щоб людина взяла в руки, скажемо, лопату, зварювальний пальник, стала за пульт робототехнічного комплексу, або організувати команду для досягнення якоїсь мети. У праці передбачаються знання можливостей і обмежень, варіантів застосування знарядь, засобів праці й, отже, певний вибір (або знання, що існує найбільш кращий варіант або найкращий спосіб застосування їх).
Поряд із загальнозначущими, прийнятими для багатьох засобами діяльності можуть бути й індивідуальні або індивідуалізовані. Наприклад, майстерність, як вища форма професійної кваліфікації, багато в чому створюється індивідуальним, пристосованим до конкретної людини знарядним оснащенням діяльності.
Розглянута психологічна ознака праці має три компоненти: когнітивний (знання засобів праці, їхніх тонкостей), операторний (володіння засобами праці) і афективний (відповідні емоційні переживання, стани).
4. Усвідомлення міжособистісних виробничих залежностей, відносин («живих» і опредметнених).
Практично завжди якщо не об'єкти, те речовинні знаряддя праці, умови її приховують у собі опредметнені міжособистісні відносини: інструменти кимсь зроблені, кимсь доставлені; матеріали кимсь добуті, підготовлені, виготовлені; умови праці кимсь організовані, підтримуються в нормі та ін. Якщо людина безтурботно, бездумно губить або ламає інструмент, «запорює» заготовки, напівфабрикати, то його діяльність губить ознаки трудової, навіть якщо вона протікає на штатному робочому місці. Вона наближається скоріше до так називаних знарядних дій антропоїдів (вищих мавп), які можуть не тільки використовувати ціпок, щоб дістати предмет, який їх привабив, але й вставити один ціпок в інший і цим новим знаряддям дістати недоступну принаду. Але це ще не робить їхню активність трудовою діяльністю.
Ця психологічна ознака має когнітивні й афективні компоненти (знання про відповідні міжособистісні відносини і той або інший емоційний супровід його).
Отже, у контексті психології праці ми будемо розуміти працю (по Е. А. Климову [5]) як функціональну психологічну систему, що характеризується розглянутими вище чотирма ознаками. Якщо хоча б одна ознака відсутня, то дана активність поки не є праця в психологічному сенсі слова.
