9.4. Основні методи визначення ціни ліцензії

Критеріями вартісної оцінки ОІВ можуть виступати: витрати на створення об’єкту, ціна придбання, балансова вартість, прибутковість, економічний ефект, ціна аналога, ринкова оцінка, капіталізація прибутку.

На підставі заду коментованої правочинності ОІВ, встановлення суб’єктів права та визначення критеріїв оцінки з урахуванням негайного чи відкладеного попиту здійснюється вибір підходу та методів проведення розрахунків вартісної оцінки на обґрунтування «справедливої ціни» об’єкта для здійснення тієї чи іншої операції його комерційного чи господарського використання.

Дослідженнями Українського інституту ринкових відносин в машинобудуванні та військово-промислового комплексу ( АТ «Укрірмаш») виявлено з підходи у складі 14 методів вартісної оцінки ОІВ, використання яких залежить як від характеру та призначення об’єкта, так і від виду операцій його обігу.

Перший підхід - витратний, включає 5 методів: метод фактичних витрат; метод планових витрат (кошторису); метод вартості заміщення, метод відновлювальної вартості; метод коефіцієнтів.

Другий підхід – ринковий, включає 3 методи: метод порівняльних продаж; метод ринку інтелектуальної власності; метод експертних оцінок.

Третій підхід – доходний (фінансовий), включає 6 методів: метод комерційної значності; метод прибутку; метод економічного ефекту; метод капіталізації доходу; метод дисконтування; метод роялті.

Алгоритм методології вартісної оцінки ОІВ в систематизованому викладі підходів та методів наступний.

9.4.1. Витратний підхід

Згідно витратного підходу вартість ОІВ може бути оцінена за сумою витрат на створення, відтворення чи заміну об’єкта інтелектуальної власності з урахуванням матеріального та морального зносу.

Метод фактичних витрат

Метод базується на наслідках інвентаризації ОІВ та їх відображення в рядках 20,21.22 балансу підприємства, тобто на залишкову вартість, знос та первісну вартість ОІВ , як складової частини нематеріальних активів. У цьому випадку ціна ОІВ визначається за формулою:

Ц_о = З_і ∙ (100 – У) : 100 ( 9.1)

Де Ц_о – фактична (балансова) ціна ОІВ;

З_і - сума витрат на створення та включення ОІВ в обіг на підставі даних інвентаризації;

У - відсоток зносу ОІВ

Метод планових витрат

Метод планових витрат ґрунтується на визначені кошторисної вартості ОІВ при проектуванні на погоджені протоколу договірної ціна на виконання наукових, конструкторських, технологічних чи проектних робіт на підставі формули:

Ц_о = (З_о + З_с +З_м +З_е +З_в +З_у +З_к + З_і =З_н) ∙ (1 +Р) + П_дв (9.2.)

Де Ц_о - договірна ціна об’єкта;

З_о - витрати на оплату праці;

З_с - витрати з відрахувань на соціальні заходи;

З_м - витрати на матеріали;

З_е - витрати на енергоресурси;

З_в - витрати на службові відрядження;

З_у - витрати на придбання спец устаткування для НДДКР;

З_к - витрати на оплату організацій-контрагентів;

З_і - інші прямі витрати;

З_н - накладні витрати;

Р - плановий рівень рентабельності;

П_дв - податок на додану вартість.

Метод вартості заміщення

При оцінці ОІВ цим методом використовується принцип заміщення, який передбачає, що максимальна вартість ОІВ визначається мінімальною ціною, яку необхідно було б заплатити при купівлі ОІВ аналогічної споживчої вартості. Ця вартість називається вартістю нового ОІВ, еквівалентного за функціональними можливостями і варіантами використання, але не обов’язково аналогічного за зовнішнім виглядом та компонентами. У цьому випадку використовується вираз:

Ц_о = Ц_а ∙ К_і (9.3)

Де Ц_а - ціна аналога, яку необхідно заплатити при купівлі ОІВ аналогічної споживчої вартості.

К_і - коефіцієнт ідентичності.

Метод відновлювальної вартості

Відновлювальна вартість ОІВ визначається як сума затрат, необхідних для створення нової точної копії ОІВ, який оцінюється. Ці затрати мають бути основані на сучасній зарплаті, нарахуваннях, цінах на сировину, матеріали, енергію, комплектуючі, інші затрати та рентабельність цих затрат. Розрахунки здійснюються за формулою методу планових витрат (9.2).

Метод коефіцієнтів

Метод коефіцієнтів використовується у випадках відсутності можливостей розрахунку у вартості ОІВ іншими методами. Застосування методу коефіцієнтів ґрунтується на використанні оціночних коефіцієнтів визначення значущості ОІВ згідно Методичних рекомендацій по визначенню переліку і технічної значності винаходів і промислових зразків в об’єктах продажу ліцензій (Регламент Госкомизобретений СССР от 04.12.1985 г.) , при його потенційному введені у господарський обіг. Розрахунки здійснюються за формулою:

Ц_о = К₁ ∙ К₂ ∙ К₃ ∙ 20 ∙ Н_м ∙ І (9.4)

Де К₁ - коефіцієнт досягнутого позитивного ефекту;

К₂ - коефіцієнт складності рішення технічного завдання;

К₃ - коефіцієнт суттєвих відмінностей;

Н_м - встановлений неоподаткований мінімум зарплати;

І - індекс інфляції.

Неоподаткована заробітна плата визначається діючим законодавством.

Коефіцієнт досягнутого позитивного ефекту визначається експертним шліхом за таблицею 1.

Табл.1

№ пп	Досягнутий позитивний ефект	Величина К1
1	Поліпшення другорядних технічних характеристик, які не є визначальними для конкретної продукції	1.0
2	Поліпшення основних технічних характеристик, які є визначальними для продукції (процесу, організаційної форми)	2.0
3	Досягнення якісно нових основних технічних характеристик продукції ( процесу, організаційної форми)	3.0
4	Отримання нової продукції (процесу, організаційної форми), яка має більш високі основні технічні характеристики серед аналогічних відомих видів	4.0
5	Отримання нової продукції (процесу, організаційної форми) . яка вперше освоюється в народному господарстві і має якісно нові технологічні характеристики	5.0

Коефіцієнт складності рішення технічного завдання визначається експертами за таблицею 2.

Табл.2

№ пп	Складність вирішення технічного завдання	Величина К2
1	Конструкція однієї простої деталі, зміна одного параметру простого процесу, однієї операції процесу, одного інгредієнту рецептури і т.п.	1.0
2	Конструкція складної або збірної деталі, конструкція не основного вузла, механізму, зміна двох або більше неосновних параметрів, нескладних процесів, зміна двох і більше неосновних операцій технологічних процесів, зміна двох і більше неосновних інгредієнтів рецептури і т.ін.	1.5
3	Конструкція одного основного вузла або декількох неосновних вузлів машин, механізмів, частина (неосновних) процесів, частина (неосновна) рецептури і т.ін.	2.0
4	Конструкція декількох основних вузлів, основні процеси технології, частина (основна) рецептури і т.ін.	2.5
5	Конструкція машини, приладу, верстата, апарата, споруди, технологічні процеси, рецептура і т.ін.	3.5
6.	Конструкція машин, верстат, приладу, апарату, споруди за складною кінематикою, приладами контролю, з радіоелектронною схемою, конструкція силових машин, двигунів, агрегатів, комплексні технологічні процеси, складна рецептура і т.ін.	4.5
7	Конструкція машини, апарата, верстата, споруди зі складною системою контролю автоматичних поточних ліній із нових видів обладнання, системи управління та регулювання, складні комплексні технологічні процеси, рецептура основної складності і т.ін.	5.5
8	Конструкція, технологічні процеси і рецептура особливої складності, які відносяться головним чином до нових розділів науки і техніки	6.25

Коефіцієнт суттєвих відмінностей визначається експертами за таблицею 3.

Табл. 3

№ пп	Суттєві відмінності	Величина К3
1	Винахід,який заклечається в застосуванні відомих засобів, в тому числі на застосування, коли формула винаходу розпочинається словами «застосування»	1.25
2	Винахід, який заклечається в новій сукупності відомих технічних рішень, що створюють новий позитивний ефект, тобто відміна частини формули винаходу містить вказівку на нові зв’язки між відомими елементами, іншу послідовність операцій чи інший процентний склад інгредієнтів порівняно з прототипом	1.5
3	Винахід, який має прототип, що збігається з новим рішенням по більшості основних ознак	2.0
4	Винахід, який має прототип, що збігається з новим рішенням по половині основних ознак	2.5
5	Винахід, який має прототип, що збігається з основним рішенням по меншості основних ознак	3.0
6	Винахід, що характеризується сукупністю суттєвих відмінностей, який не має прототипу, тобто коли винахід вирішує нове завдання або відоме завдання має рішення принципово іншим шляхом	4.0