9.3.Обовязкові умови та реквізити ліцензійного договору.

Досвіду використання об’єктів інтелектуальної власності в Україні ще накопичено. Основні умови та реквізити договору поки ще не типізовані у відповідних зразках або примірних договорах.

Ліцензійний договорі повинен відповідати обґрунтованим, однозначним формулюванням, які не допускають їх двозначного тлумачення, давати конкретну характеристику предмету договору, прав та обов’язків, відповідальності тощо.

Ліцензійний договір повинен передбачати способи використання об’єкта інтелектуальної власності ( конкретні права, які передаються за таким договором, строк дії та територію, на якій передаються права), розмір винагороди або порядок визначення розміру винагороди за кожній спосіб використання об’єкта інтелектуальної власності, порядок та строки її виплати, а також інші умови, які вважають доцільними включити до договору.

У випадку відсутності в договорі умов про спосіб використання об’єкта інтелектуальної власності договір вважається складеним на такі способи використання об’єкта інтелектуальної власності, які можуть вважатися необхідними для досягнення намірів сторін, що було визначено при складані договору.

Якщо в ліцензійному договорі не вказаний строк, на який видається право на використання ОІВ, договір може бути розірваний ліцензіаром через 5 років від дати його складання, якщо ліцензіату буде у письмовій формі повідомлено про це за 6 місяців до розірвання договору.

Якщо в договорі не містить умов про територію, на якій діє договір, дія його поширюється на територію України.

Предметом договору не можуть бути права на використання ОІВ, які на час складання договору були ще невідомими.

Умови ліцензійного договору, які обмежують авторів або винахідників у створенні в наступному нових ОІВ за певною тематикою або в певній галузі є недійсними.

Умови ліцензійного договору, які суперечать діючому законодавству, також визнаються недійсними. Бажано, щоб ліцензійний договір мав преамбулу, в якій чітко та детально були б визначені права ліцензіата на предмет договору, наприклад, найменування винаходу, номер патенту, виробничий досвід, ноу-хау та інш. В ній повинно бути відображено бажання ліцензіата придбати певні права на ОІВ та його мета.

В преамбулі слід вказати повне визначення понять (термінів), які використовуються в тексті договору. Законодавством встановлені обов’язкові умови та реквізити ліцензійного договору. В ньому повинні бути вказані:

- сторони договору: повне найменування та юридичні адреси - юридичних осіб, ПІБ та адреса – для фізичних осіб;

- номер патенту;

- найменування винаходу;

- предмет договору;

- обсяг прав, які передаються;

- права та обов’язки сторін;

- територія дії ліцензійного договору;

- строк дії ліцензійного договору;

- підписи сторін;

- дата складання договору.

Слід пам’ятати, що при складанні ліцензійного договору розділ «Предмет договору» є найбільш складним. Важливо докладно визначити предмет договору. В ньому повинно бути однозначно вказано, що передається і на яких умовах ( право на використання ОІВ, вид ліцензії, технічна документація, ноу-хау, послуги, технічна допомога) , а також представлена характеристика території, на якій буде виробництво, використовувати, продаватися за ліцензією.

В ліцензійному договорі докладно визначені права та обв’язки сторін, які обговорюються предметом договору. В умовах ринку в договорі слід надійно забезпечити конфіденційність інформації, яка міститься в ліцензії. Необхідно передбачити обов’язки ліцензіата не розголошувати та не передавати третій особі одержану інформацію, яка не була опублікована в день підписання договору.

Така інформація складає комерційну таємницю, яка може в умовах ринку забезпечує ліцензії виробничий успіх.

Важливе значення в ліцензійному договорі має строк його дії, що обумовлюється такими ознаками: строк дії права інтелектуальної власності, строк морального старіння об’єкта, часом, необхідним для освоєння ліцензії, ступень зацікавленості сторін у тривалому співробітництві. Строк дії ліцензійного договору не винен бути більшим за строк дії права на ОІВ на день підписання угоди.

В договорі слід передбачити наслідки припинення його дії тому, що з ним пов’язано важливе правове питання. Таких наслідків може бути два:

а) ліцензіат повертає ліцензіару всю технічну документацію та повністю припиняє використання винаходу та ноу-хау.

б) ліцензіат залишає у себе одержану ним технічну документацію та має право продовжити використання винаходу і ноу-хау на власний розсуд, виробляти, використовувати або продавати продукцію за ліцензією.

Суттєвою умовою ліцензійного договору є плата за використання винаходу за ліцензією. Вона може бути двох видів: ціна ліцензії або ліцензійна винагорода. Визначення ціни ліцензії є найбільш складним питанням. Ціна ліцензії є ні чим іншим, як справедливим балансом економічних інтересів ліцензіата та ліцензіара. Це обумовлено такими ознаками:

• економічна та технічна цінність об’єкту, що забезпечує ліцензіату одержання додаткового прибутку або інш. економічного ефекту на протязі строку дії ліцензійного договору;

• часом та капіталовкладеннями , необхідними для освоєння ліцензії та організації виробництва продукції за нію;

• сукупність прав, які передаються ліцензіату ( виключна або невиключна ліцензія);

• обсяг технічної документації та ноу-хау, які передаються по договору, а також технічної допомоги, яка надається при освоєнні ліцензії;

• строком дії договору, видом та порядком ліцензійних платежів та інше.

Ціна ліцензії є частиною прибутку (економічного ефекту) ліцензіата, яку він може одержати від використання винаходу. У світовій практиці поширено визначення ціни ліцензії на підставі процентних відрахувань від вартості продукції, яка реалізується ліцензіатом або на підставі фіксованих платежів з кожної одиниці продукції у твердій сумі. Ціна ліцензії залежить також від виду платежів. При одноразовій виплаті ціна буде нижчою, оскільки вона гарантує ліцензіату одержання всієї вартості ліцензії незалежно від фактичного результату використання винаходу (див. додаток .Навчальний зразок ліцензійного договору).