Тема 5. Патентно-ліцензійна діяльність

5.1. Становлення національної патентно-ліцензійної діяльності та патентного права в Україні.

Після проголошення незалежності 24.08.1991 р. Україна стала на шлях створення своєї національної правової системи, в тому числі національного законодавства в сфері інтелектуальної власності. З цього часу розроблено та введено в дію систему законодавчих актів як загального, так і спеціального законодавства в сфері правової охорони інтелектуальної власності в Україні. Початком становлення законодавства України в сфері розвитку патентної справи являється Закон України «Про власність» від 07ю.02.1991 р.

Становлення державної системи охорони інтелектуальної власності в Україні почалось з створення в січні 1992 р. Державного патентного відомства України (Укрпатент), в березні цього ж року було створено Державне агентство України з авторських та суміжних прав (ДААСП). Науково-дослідний Центр патентної експертизи (НДЦПЕ). В серпні 1992 р. було продовжено дію на території України Паризької конвенції про охорону промислової власності, Договір про патентну кооперацію та Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків. В грудні 1992 р. були видані перші патенти України на винахід, промисловий зразок, свідоцтво на знаки для товарів та послуг. В 1993 р. були прийняті Закони України «Про охорону прав на сорти рослин», «Про видавничу діяльність», «Про науково-технічну інформацію», «Про телебачення і радіомовлення», «Про авторське право і суміжні права», прийняті закони України про охорону прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки та знаки для товарів і послуг. В 1992 р. був виданий патент за №1000, а в 2005 р. видано 5000 –ий патент на корисну модель. Держдепартаментом ІВ України видано 50 0000е свідоцтво на знаки для товарів і послуг. У грудні 1994 р. видані перші патенти України на винаходи без проведення експертизи заявок по сутті, а в червні 1995 р. був виданий перший патент України на корисну модель.

До 2000 р. до року створення Департаменту інтелектуальної власності, правове регулювання відносин в сфері промислової власності здійснювалось на підставі біля шести десяти нормативно-правових актів.

На той час в сфері промислової власності діяли кодекси, які були прийняті ще за радянський період, а саме: Цивільний, Кримінальний, Митний, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кодекс законі з праці України, а також відповідні процесуальні кодекси та інш.

В цій сфері діяли також 5 спеціальних законів України: «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»,»Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем», «Про охорону прав на зазначення походження товарів».

Крім вказаних спеціальних законів, існували і інші закони, які містили окремі норми права промислової власності. До таких законів можна віднести закони України : «Про власність», «Про підприємства в Україні», «Про іноземні інвестиції», «Про оподаткування доходів підприємств і організацій», «Про зовнішньоекономічну діяльність», 2Про господарські товариства» та інш.

Відносини у сфері промислової власності регулювалися відповідними підзаконними нормативно-правовими актами, серед яких ( постанов Кабінету Міністрів України і 24 нормативних акта, виданих Укрпатентом України згідно його компетенції.

По відношенню міжнародних нормативно-правових актів, то до 2000 р. Україна була учасницею 8 міжнародних угод, підписаних переважно за період Радянського Союзу і які діяли на території України згідно Закону України «Про правонаступництво України».

З етапами становлення та подальшого розвитку державної системи охорони інтелектуальної власності можна ознайомитися на веб-сайті Держдепартаменту ІВ МОН України http://www.sdip.gov.ua/ukr/.

На протязі останніх років в Україні сформувалась достатньо розвинута організаційна структура органів, які прямо або опосередково забезпечують діяльність у сфері охорони інтелектуальної власності (див. мал..А у додатках).

Із створення Держдепартаменту інтелектуальної власності розпочався новий етап законотворчої роботи в сфері промислової власності. Цей етап характеризується проголошенням та реалізацією стратегічних завдань з переходу україни до ринкової економіки, приведенням національного законодавства у відповідність з міжнародними нормами і стандартами та інтеграцією України до провідних світових інститутів, зокрема до Міжнародної організації торгівлі і Європейського Союзу.

За період 2000-2006 р. за участю працівників Держдепартаменту було розроблено 11 законів, які вносили зміни та доповнення до спеціальних законів у сфері промислової власності. Серед них слід особливо виділити розроблений та прийнятий у 2003 р. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони у сфері інтелектуальної власності». Цим законом діюче законодавство в сфері інтелектуальної власності в цілому було приведено у відповідність з Угодою про торгові аспекти прав інтелектуальної власності, яке являється одним з основних угод Міжнародної організації торгівлі.

Законодавча діяльність Держдепартаменту також направлялась на розробку нових та внесення змін і доповнень до діючих підзаконних актів. За вказаний період було розроблено біля 74нормативних документів. Крім того працівники Держдепартаменту приймали участь у розробці положень нових кодифікаційних актів України: Цивільного, Господарчого, Кримінального, Митного кодексів, а також Кодексу про адміністративні правопорушення та відповідних процесуальних кодексів.

За цей період, починаючи з 2000р. и до сьогодення , в наслідок проведеної Держдепартаментом роботі Україна приєдналась до 6 міжнародних угод в сфері промислової власності: Гаагської угоди про міжнародну реєстрацію промислових зразків, Договору Міжнародної організації інтелектуальної власності про патентне право, Ніццька угода про міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків, Протоколу до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків, Гаагського Акту Гаагської угоди про міжнародну реєстрацію промислових зразків, Женевському акту Гаагської угоди про міжнародну реєстрацію промислових зразків.

Значний обсяг законотворчої роботи Держдепартамент займає підготовка та укладання міжнародних багатосторонніх, двосторонніх та міжвідомчих угод України відносно охорони прав промислової власності ( з 2000 р. укладено та ратифіковано 76 багатосторонніх, двосторонніх та міжвідомчі договори).

Нова законодавча база забезпечила правову охорону інтелектуальної власності в Україні. На виконання законодавчої бази було розроблено систему нормативно-правових актів Кабінетом Міністрів України, відомчі нормативно-правові акти Держдепартаменту ІВ, що регулюють патентно-ліцензійну діяльність, встановлюють правила та порядок організації, обліку, реєстрації, використання, правовий захист промислової власності в Україні.

Створений в структурі Міністрества освіти та науки України ДДІВ (див. рис. Б,В у додатках) розробив національну програму розвитку державної системи охорони інтелектуальної власності, у який передбачається ціда низка заходів, націлених на широке та всебічне інформування суспільства про законодавчу та нормативно-правову діяльність державної системи в області захисту інтелектуальної власності, створення умов для вільного доступу широкого кола спеціалістів-патентознавців, винахідників, наукових працівників, громадян до законодавчої та нормативно-правової бази даних, патентної документації через мережу офіційних, науково-популярних видань, інтерактивний доступ до патентно-інформаційних баз та інформаційно-довідковим системам через мережу Інтернет.