Тема 8 Патентне виробництво промислових зразків 135

8.1. Стадії обробки заявки на промисловий зразок. Характеристика технологічного процесу його патентування. 135

8.2. Вимоги до оформлення опису промислового зразка. Структура опису (розділи). 136

8.3. Вимоги до оформлення суттєвих ознак промислового зразка і додаткових матеріалів до заявки. 143

8.4. Вимога до оформлення креслень та схем. 145

8.5. попередній розгляд заявки 148

8.6. Експертиза заявки на промисловий зразок 149

Тема 9. Патентне ліцензування об’єктів промислової власності 152

9.1. Ліцензія на право використання об’єктів промислової власності 152

9.2. Види ліцензій 153

9.3.Обовязкові умови та реквізити ліцензійного договору. 155

9.4. Основні методи визначення ціни ліцензії 158

9.4.1. Витратний підхід 158

9.4.2. Ринковий підхід 162

9.4.3. Доходний (фінансовий) підхід 163

9.5. Види ліцензійних платежів 169

9.6. Форми ліцензійного договору 170

9.7. Порядок розгляду ліцензійних договорів 171

9.8. Примусове відчуження прав на винаходи (корисні моделі) 171

ВСТУП

Науково-технічний, інтелектуальний потенціал є залогою матеріального та духовного розквіту суспільства. Людство не одразу зрозуміло цей зв'язок та високу цінність інтелектуального продукту. Цей факт був обумовлений значним часовий розривом між ідеєю та її впровадженням у життя. Дійсно, кому із сучасників Леонардо да Вінчі могла прийти в голову думка патентувати його винаходи?

Однак поступово вже з початку нового часу виникають зачатки правової охорони інтелектуальної творчої діяльності, які приводили до зростання виробництва, до задоволення зростаючих потреб суспільства. Прискорення темпів помітно відображається на скороченні періоду освоєння винаходів. Наприклад, для радіо потребувалось 40 років, щоб ним стали користуватися 50 млн.чол. у США, телебаченню – 13 років, а мережі Інтернет – 4 роки.

Необхідність прискореного використання результатів інтелектуальної праці різко зросла. З іншого боку, бажання творців нових ідей отримати максимальну економічну вигоду від використання їх ідей призвело до засекречування багатьох з них, до гальмування технічного прогресу. Таємницями за семи печатками багато років залишалися секрети виробництва дамаської сталі та російського булату, китайського фарфору та японського фаянсу, пороху та багато іншого, тобто результати інтелектуальної праці набрали безпосередньо значущу майнову цінність.

Для забезпечення процесу обертання результатів інтелектуальної праці в інтелектуальний товар було створено спеціальну гілку правового регулювання – авторське та патентне право. Це здійснилося біля 200 років потому, в продовж,яких правове регулювання вдосконалюється.

В умовах стрімкого розвитку науково-технічного прогресу в сучасному світі інтелектуальна діяльність людини в різноманітних сферах добувного та матеріального набуває все більшого значення. Новітні досягнення в області науки, літератури, мистецтва, у розвитку наукоємних та високотехнологічних виробництв, є результатом творчої діяльності людини та представляють собою об’єкти інтелектуальної власності.

Посилення уваги сучасних держав до технологічного розвитку пов’язано з тим, що наукоємний продукт стає визначальним фактором економічного розвитку у ХХІ сторіччі. Світ вступив в епоху перманентної технологічної революції.

Нова економіка базується на знаннях, а не на поширенням використання природних ресурсів, які не поновлюються. Це означає, що основним капіталом будь-якого підприємства є інтелектуальна власність, ноу-хау, а не матеріальні активи та традиційні ресурси. Найбільший прибуток приносять винаходи, інновації. Причому рівноцінні і технологічні розробки, і організація бізнес-процесів, і абсолютно нові бізнес-ідеї. Інформація та знання – плоть та кров нової економіки.

Конвенція, якою 14 липня 1967 р. у Стокгольмі було створено Всесвітню організацію інтелектуальної власності (ВОІВ), наголошує що «інтелектуальна власність» містить права, які стосуються:

1. літературних, художніх та наукових праць;

2. виступі виконавців, фонограм та програм ефірного віщання ;

3. винаходів всіх сфер людської діяльності;

4. наукових відкриттів;

5. промислових зразків;

6. корисних моделей;

7. товарних знаків, знаків обслуговування та торгівельних назв та позначень, найменування місця походження;

8. припинення недобросовісної конкуренції, а також всіх інших результатів інтелектуальної діяльності в промисловості, наукової, літературної або художньої областях.

Статус України як незалежної держави, перехід до ринкових відносин обумовили багато нових проблем в соціальній, економічній та майновій сферах діяльності. Зараз існую вкрай необхідна потреба в розгортанні науково-технічних досліджень у напряму переоснащення виробництва, посилення ролі технологічних важелів в соціально-економічному розвитку та значення цих досліджень для народного господарства безперервно зростає.

Виходячи з того, що в найближчі роки вітчизняна промисловість повинна забезпечити випуск машин, обладнання, пристроїв, матеріалів та іншої продукції, яка б відповідала за своїми техніко-економічними показниками світовому рівню, перед нашим суспільством встає два основних завдання:

1. Покращити систему науково-технічної інформації та патентно-ліцензійну роботу.

2. Всебічно сприяти подальшому розвитку творчості винахідників та раціоналізаторів.

Винахідницька діяльність є проявом творчої ініціативи робітників, інженерів, технічного персоналу, учених. З цією діяльністю безпосередньо пов’язані темпи науково-технічного прогресу, підвищення продуктивності праці. Тому від подальшого вдосконалення, покращення організації та розвитку винахідницької діяльності в значній мірі залежить успішне виконання економічних та соціальних задач нашої держави.

Ефективне використання науково-технічного потенціалу України з метою подолання кризи, здійснення структурної перебудови економіки та соціально-економічного розвитку України пов’язано з встановлення особливого режиму її правової охорони.

Поступовий рух України шляхом розвитку державності, входження до міжнародної науково-технічної спільноти обумовили необхідність розробки законодавства в сфері охорони інтелектуальної власності.

В Україні основи законодавства з науково-технічної творчості було закладено одразу після проголошення незалежності. Основними державними джерелами законодавства України про інтелектуальну власність є:

1. Закон України «Про власність» лютий 1991 р.

2.Закон України»Про основи державної політики в сфері науки і науково-технічної діяльності» грудень 1991р.

3. Закон України «Про науково-технічну інформацію» червень 1993 р.

4. Закон України «Про авторське право і суміжні права» грудень 1993 р.

5. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» грудень 1993 р.

6. Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» грудень 1993 р.

7. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» травень 1993 р.

8. Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» квітень 1993 р.

9. Закон України «Про видавничу діяльність» червень 1993 р.

10. Закон України «Про телебачення і радіомовлення” грудень 1993 р.

11. Закон України «Про приєднання України до Берлінської конвенції про охорону літератури і художніх творів” травень 1995 р.

12. Постанова КМ України «Про державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури і мистецтва” липень 1995 р.

13. Закон України " Про захист від недобросовісної конкуренції» червень 1996 р.

14. Закон України. “Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем” листопад 1997 р.

15. Закон України «Про охорону права на зазначення походження товарів” “Про внесення змін до З.Укр.. “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” червень 1999 р.

16. Закон України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних товарів і фонограм” березень 2000 р.

17. Закон України «Про внесення змін до З.Укр.. “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” червень 2000 р.

18. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуальної власності” травень 2003 р.

19. Цивільний Кодеск України прийнятий 16 січня 2003 р., який набрав чинність з 1 січня2004 р., а також Укази Президента України та постанови КМ укр . стасовано права інтелектуальної власності»

Особливе значення робіт з винахідництва та раціоналізації, а також із захисту прав винахідників та раціоналізаторів набуває контексті Конституції України. Згідно до ст.41 Конституції України «кожний має право володіти, використовувати та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної діяльності».

Ст.54 Конституції України наголошує: « громадянам гарантовано свободу літературної, художньої, наукової та технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їх авторських прав, моральних та матеріальних інтересів, які витікають у зв’язку з результатами і видами інтелектуальної діяльності».

Вище переліченими законами передбачається здійснення комплексу заходів з підвищення рівня розвитку техніки, найбільш поширеному використанню відкриттів та винаходів , вдосконалення системи патентної інформації, розвиток творчої активності винахідників та раціоналізаторів. Необхідність цих заходів витікає з великого значення відкриттів та винаходів у прискоренні науково-технічного прогресу та збільшення попиту на винаходи під час зовнішньоторговельних операцій.

На виконання цих законів та практичного їх використання Департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України розроблено та введено в дію десятки підзаконних актів, що регламентують правила та порядок державної реєстрації, обліку, оформлення та використання продуктів інтелектуальної діяльності.

Існує дві основних взаєпов’язаних підстави, за якими держава приймає закони, направлені на охорону промислової власності:

1. необхідність законодавчо оформити моральні та економічні права авторів інтелектуальної діяльності.

2. прагнення стимулювати у рамках державної політики творчу активність людей, поширення та використання її результатів, а також стимулювати приватну торгівлю.

В цілому, це сприяє економічному та соціальному зростанню суспільства.