
- •Тема 1. Сучасна екологія
- •Тема 2. Основні поняття загальної екології
- •Тема 3. Біосфера
- •Тема 4. Основні фактори антропогенного впливу на навколишнє природне середовище
- •Тема 5. Вплив транспорту та містобудування на довкілля
- •Тема 6. Ресурси атмосфери, гідросфери, шляхи їх раціонального використання
- •Тема 8. Науково-технічний прогрес та природокористування 85
- •Тема 9. Екологічні проблеми рідного краю 95
- •Тема 10. Забруднення навколишнього середовища і здоров’я людини 101
- •Тема 11. Механізм управління процесом природокористування 107
- •1.2. Структура екології
- •1.3. Екологічні проблеми сучасності
- •1.4. Еволюція антропогенної діяльності
- •2.2. Екологія популяцій
- •2.3. Екосистеми
- •3.2. Колообіг речовин у біосфері
- •3.3. Ноосфера
- •4.2. Вплив галузей промисловості на довкілля
- •4.3. Проблеми агропромислового комплексу
- •5.2. Урбоекологія, її завдання
- •5.3. Екологічні проблеми урбанізованих територій
- •6.2. Атмосфера, джерела її забруднення
- •6.3. Зміни в атмосфері, зумовлені її забрудненням
- •6.4. Самоочищення атмосфери, напрямки її захисту
- •6.5. Ресурси гідросфери
- •6.6. Вплив антропогенної діяльності на гідросферу
- •6.7. Проблеми Світового океану
- •6.8. Водні проблеми України
- •6.9. Шляхи розв’язання проблем гідросфери
- •7.2. Сучасний стан ґрунтового покриву Землі
- •7.3. Причини втрат і забруднення ґрунтів
- •7.4. Охорона і раціональне використання ґрунтів
- •7.5. Ресурси надр, проблеми їх раціонального використання
- •7.6. Лісові ресурси
- •7.7. Ресурси тваринного світу
- •7.8. Рекреаційні ресурси України
- •8.2. Проблеми, пов’язані з використанням вторинних ресурсів
- •8.3. Альтернативні джерела енергії
- •8.4. Види очисного обладнання та споруд
- •Тема 9. Екологічні проблеми рідного краю
- •9.1. Причини кризового екологічного стану в Україні
- •9.2. Екологічний стан окремих регіонів України
- •9.3. Наслідки аварії на Чорнобильській аес
- •Тема 10. Забруднення навколишнього середовища і здоров’я людини
- •10.1. Зв’язок між станом навколишнього середовища та здоров’ям людини
- •10.2. Вплив хімічних забруднювачів на здоров’я людини
- •10.3. Біологічний вплив радіоактивного випромінювання на здоров’я людини
- •Тема 11. Механізм управління процесом природокористування
- •11.1. Структура державного управління природокористуванням
- •11.2. Управління в галузі природокористування
- •11.3. Правовий, економічний механізм регулювання процесу природокористування
- •11.4. Міжнародне співробітництво в сфері охорони природи
- •Словник
- •Список рекомендованої літератури
- •Додаток а Довкілля Черкащини Охорона повітря
- •Охорона водних ресурсів
- •Земельні ресурси і їх охорона
- •Охорона і використання лісових ресурсів
- •Список термінів
- •Про автора
- •Основи екології
- •18000, М. Черкаси, вул. Смілянська, 2
5.2. Урбоекологія, її завдання
З розвитком містобудівництва та значним зростанням чисельності міського населення великого значення набуває розвиток екології міських екосистем – урбоекології.
Урбоекологія (лат. urbanus – міський) – галузь знань, що займається вивченням містоутворення і дослідженням взаємозв’язків людських поселень між собою та з навколишнім природним середовищем. За визначенням Європейської конференції (Прага, 1949), містом вважається компактне поселення з мінімальною чисельністю населення 2000 чоловік. Категорію міста присвоюють населеному пункту згідно з чинним національним законодавством.
Чисельність міського населення безперервно зростає. Одночасно виникають величезні житлові та промислові поселення з населенням у мільйони й десятки мільйонів чоловік. Якщо до 1800 року єдиним містом у світі з населенням 1 млн. чоловік був Лондон, то в 1900 році таких міст налічувалося 12, на початок другої світової війни – 42, у 1960 році – 88. Нині у всьому світі налічується понад 160 міст з мільйонним населенням. За станом на 01.01.1997 р. у світі налічується 94 міста з населенням понад 2 млн. чоловік. З’явилися міста-мегаполіси (міста з приміськими поселеннями), чисельність населення в яких становить 10 млн. чоловік і більше (Нью-Йорк, Мехіко, Токіо, Сан-Паулу, Бостон, Шанхай, Делі, Лондон, Москва та багато інших). Значно зростає чисельність населення і в містах України. Так, порівняно з довоєнним періодом кількість населення в обласних центрах збільшилася:
у Львові – у 2,3 раза;
в Луцьку, Житомирі, Рівному – у 4,5-6 раза;
у Дніпропетровську, Кривому Розі, Києві – у 7-10 разів.
У Києві нині мешкає близько 3 млн. чоловік. Великі мегаполіси сформувалися в Донбасі:
Донецьк – Макіївка – Горлівка;
Краматорськ – Костянтинівка – Слов’янськ та ін.
Інтенсивність урбанізації в країнах істотно залежить від рівня їх промислового розвитку. В індустріально розвинених країнах рівень урбанізації становить лише 10%. Тоді як у найбільш розвинених – 60-70%. У міру промислового зростання ступінь урбанізації країн, що розвиваються, наближатиметься до рівня промислово розвинених. Зростатимуть і міста промислово розвинених країн. Очікується, що в перспективі населення Землі мешкатиме переважно в містах.
З усієї поверхні Землі – 510 млн. км2 – площа суші, як відомо, становить 146 млн. км2, а площа суші, придатна для життя за кліматичними умовами, - 70,6 млн. км2, тобто не більше як 3% загальної площі суходолу. Площа, придатна для міської забудови, становить 28,1 млн. км2.
Середня густота населення в сучасних умовах становить 50 чол/км2, тоді як у містах у 10 разів вища – 500 чол/км2. За даними ООН, у містах більшості розвинених країн нині мешкає 75-80% загальної кількості населення.
Причинами зростання міст та їх ролі в господарюванні є ефективніше використання природних і людських ресурсів для найповнішого задоволення різнобічних суспільних та особистих потреб людини – біологічних, економічних, соціальних та ін. Кожне місто – це штучне середовище антропогенного походження, досить складна урбоекологічна система зі своїми специфічними умовами, створеними співвідношенням природних факторів середовища ( клімат, рельєф, геологічна будова, флора, фауна, ) та технічних (особливості промисловості, транспортної мережі, способу життя, суспільної організації). У сучасній урбоекосистемі виділяють природну, соціальну та технологічну підсистеми, які відзначають особливості екосистеми міста. Особливістю урбоекосистем є те, що такі системи не є саморегульованими та стійкими. Подібні системи працюють виключно лише на споживанні природних ресурсів, використовуючи їх у значній кількості.
Отже, головною метою урбоекології є пошук шляхів поліпшення екологічного стану сучасних міст. Впродовж останнього часу темпи зростання території міст удвічі перевищують темпи зростання чисельності їх населення, тому густота населення в містах зменшується. Отже, площа під забудову міст буде потрібна в зростаючій кількості. При цьому також значно зростають потреби в харчових продуктах, воді, енергії та інших життєвих ресурсах. Зростання споживання природних ресурсів ускладнює екологічні проблеми урбанізації. Особливого значення набувають завдання з охорони довкілля.
До складу об’єктів міського господарства входять різні споруди та підприємства, що забезпечують функціонування міста. До них належать системи забезпечення продовольчими й господарськими товарами, водопостачання та водовідведення, енергопостачання, зв’язку, газо-і тепло забезпечення, міського транспорту, благоустрою і санітарного стану міської території, а також водойми та зелені насадження. Чим більше місто, тим складніші системи життєзабезпечення. Одним із найважливіших завдань міського господарства є створення належних умов для задовільного функціонування складної урбоекосистеми.