8. Основні напрями формування функціональних і конкурентних стратегій

Функції управління, що виникають на основі розподілу та спеціалізації праці, визначають види діяльності підприємства, які відбивають напрямки або стадії цілеспрямованого впливу на відносини людей у процесі виробництва та управління ним.

На сучасному підприємстві виділяють такі основні функції, які пов'язані з маркетингом, фінансами, науковими дослідженнями та розробками, виробництвом, постачанням, кадрами, загальним управлінням, здійснення яких відбувається за допомогою реалізації відповідних стратегій.

Маркетингова стратегія має два основних орієнтири - ринок і продукт - та дві складові - продуктову складову стратегію, яка стосується більшою мірою процесу виготовлення та створення споживчих якостей, та товарну складову стратегії, що пов'язана з процесом збуту та реалізації.

Продуктово-товарні стратегії базуються на "портфелі" підприємства (диверсифікаційний набір товарного асортименту), ціні та якості продукції.

Іншими різновидами маркетингової стратегії є:

- стратегія каналів розподілу товарів, яка передбачає застосування відповідних стратегій інтеграції з посередниками каналів;

- стратегія просування товару на ринок за допомогою реклами, застосування стратегії "проштовхування" по збереженню "своєї" частки ринку за рахунок "свого товару" на основі гнучкої системи цін, спеціального сервісу, рекламного розпродажу, які проштовхують товари через систему розподілу та стратегії "витягування", яка передбачає створення у споживача стійкого уявлення про торгову марку, під якою можна реалізовувати групи товарів;

- стратегія ціноутворення, яка базується на встановленні ціни в залежності від ринкової кон'юнктури.

Стратегія фінансування є базою для створення, збереження, змін фінансових ресурсів, визначення їхнього оптимального використання для досягнення цілей підприємства; вона зумовлює природу та напрямки організації фінансових відносин як всередині так і поза межами підприємства.

Обгрунтована фінансова стратегія є основною для забезпечення життєздатності підприємства у довгостроковій перспективі. Найважливішими її частинами є: прийняття рішень про доцільну для підприємства структуру капіталу, тобто його співвідношення між основним і оборотним, власним і залученим; способи збільшення активів і розподілу прибутку тощо. Фінансова стратегія передбачає відносини з фінансовими, страховими і кредитними організаціями, акціонерами, фінансовим ринком, підрозділами всередині підприємства.

Стратегії виробництва тісно пов'язані з необхідністю здійснення швидких змін у виробничих процесах. При визначенні стратегій виробництва враховуються такі параметри:

- обсяги продукції, які необхідно забезпечити;

- розриви між наявними та потрібними характеристиками виробничих процесів для забезпечення випуску продукції згідно зі сформованим "портфелем";

- масштаби виробничого потенціалу (виробничої потужності), рівень його гнучкості;

- швидкість перетворень виробництва та адаптації необхідних інновацій (продуктів, матеріалів, технологій, форм і методів організації тощо) до реальних умов діяльності підприємства з метою забезпечення його існування в довгостроковій перспективі;

- досягнення певних рівнів витрат на виробництво та створення певного обсягу доданої вартості.

Виробничі стратегії формуються з урахуванням таких основних чинників:

- обсяги капітальних вкладень, потрібних для здійснення перетворень у виробничому процесі;

- час, необхідний для своєчасного переходу до випуску нової продукції;

- оцінка відносної споживчої вартості існуючої та нової продукції;

- цінові стратегії, сформовані для різних продуктово-товарних стратегій;

- техніко-організаційний рівень виробництва та рівень конкурентоспроможності виробничого потенціалу;

- інноваційна здатність управлінського персоналу;

- рівень впливу складових середовища прямого впливу (конкуренти, партнери, постачальники та ін.) на витратно-часові параметри виробничих стратегій.

Основними видами конкурентних стратегій є: стратегії лідерства у витратах; диференціації; концентрації.

Стратегія лідерства у витратах грунтується на можли­вості чи прагненні організації досягти нижчих витрат порів­няно з конкурентами й переважно пов'язана з існуванням "ефекту досвіду".

Перевагами стратегії лідерства у витратах вважають та­кі: прибутковість організації навіть за умови сильної конку­рентної боротьби, коли інші мають збитки; низькі витрати, які створюють високі вхідні бар'єри для конкурентів і зни­жують вплив постачальників; більшу свободу дій порівняно з конкурентами. Водночас існує певна небезпека: конкурен­ти можуть застосувати методи зниження витрат; поява но­вих технологій може усунути наявні конкурентні переваги, а зосередження на витратах — загальмувати своєчасне ви­явлення змін на ринку; непередбачена Дія чинників може спричинити зменшення розриву в цінах порівняно з конку­рентами.

Стратегія диференціації забезпечує можливість виро­бництва товару, який має привабливі для покупця властиво­сті та відрізняється від товарів конкурентів.

До переваг стратегії належать: створення високих вхідних бар'єрів, забезпечення особливостей това­ру, отримання високого прибутку. Водночас недоліками її вважається наступне: ціна товару може досягти такого рів­ня, що споживачі, незважаючи на переваги товару, переста­нуть його купувати; можливі копіювання товару іншими ор­ганізаціями, що веде до зменшення вигод диференціації; зміна вподобань споживачів може спричинити зниження або втрату привабливості товару.

Стратегія концентрації (спеціалізації) передбачає зо­середження на потребах одного сегмента або групи покуп­ців, відсутність прагнення охопити весь ринок. Метою є по­вніше задоволення потреб вибраного цільового сегмента. Ця стратегія може ґрунтуватись як на диференціації, так і на лідерстві у витратах, або на обох конкурентних перевагах у межах цільового сегмента.

На сучасних гірничодобувних підприємствах доцільно використання стратегій реструктуризації, яка реалізується за рахунок:

• зниження витрат;

• підвищення технічного рівня виробництва;

• удосконалювання організаційно-економічної діяльності;

• створення системи управління підприємством персоналом.