2. Альтернативність ресурсів і проблема економічного вибору.
Отже, найважливішою особливістю потреб людей є їх безмежне зростання. Проте втамування потреб не може бути повним, адже виробничі ресурси, які є чинниками виробництва життєвих благ, рідкісні, або обмежені. Це означає, що виробництво просто не в змозі задовольнити потреби одразу, одночасно. Тому виникає проблема вибору тих потреб, які виробництво може втамувати, використовуючи наявні обмежені ресурси.
Кожна окрема особа, сім'я, фірма, держава повинні вирішувати, які ;би потрібно задовольнити насамперед. Одні й ті ж обмежені економічні ресурси - праця, капітал, природні ресурси, підприємницькі здібності можна використати у виробництві для створення життєвих благ, довольнятимуть різні потреби.
Це означає, що виробничі ресурси є альтернативними.
Альтернативність ресурсів полягає у тому, що одні й ті ж рідкісні ресурси можна використовувати для створення різних господдарських і споживчих благ.
Альтернативний характер ресурсів зумовлює існування проблеми економічного вибору.
Проблема економічного вибору існує тому, що завдяки обмеженості виробничих ресурсів виникає питання альтернативності їх використання та пошуку найкращого (найдоцільнішого) поєднання.
Людина здійснює свій економічний вибір, коли вирішує, на виробництво чого витратити свої обмежені ресурси: зокрема, що посадити на й ділянці (б соток землі - дуже обмежений ресурс!) - полуницю, чи тюльпани, а якщо спробувати вирощувати все, то у якій пропорції; що купити на свій обмежений грошовий дохід (це теж ресурс) - велосипед чи модну куртку. Дитина робить свій економічний вибір, на гроші, дані їй на купівлю зошита, купує собі морозиво. Землевласник здійснює свій вибір, віддаючи землю в оренду одному з кількох претендентів, або ж вирощуючи урожай сам, а орендар - використо-вуючи землю за різним призначенням. Держава здійснює економічний вибір, коли вирішує, як і на що використати доходи державного бюджету, коли замість масла виробляє гармати, чи замість гармат - масло (приклад. який наводить П. Самуельсон у всіх виданнях свого знаменитого підручника «Економікс»). Усі і скрізь зіштовхуються з проблемою економічного вибору.
З економічним вибором пов'язане й доцільне та раціональне використання виробничих ресурсів. Правильний економічний вибір дозволите задовольняти зростаючі потреби а невдалий призведе до значних перевитрат peсуpсiв і зниження рiвня задоволення потреб людей.
Існує поняття ціни економічного виробу, яка визначається ціною задоволення тих потреб, що залишилися невтамованими, тобто від втамування яких відмовилися, обравши інші, більш суттєві. Те, від чого відмовилися, називають зумовленими (прихованими) витратами здійсненого економічного вибору.
Проблема економічного вибору та альтернативності витрат економічних (виробничих) ресурсів породжує проблему використання виробничих можливостей - окремого підприємства, об'єднання підприємств, галузі, регіональної чи національної економіки.
Виробничі можливості визначаються кількістю альтернативних економічних ресурсів та доцільним і ефективним їх використанням.
Економічні (виробничі) ресурси повинні застосовуватись повністю, щоб забезпечити максимум випуску благ. Проте кількість останніх визначається дією закону рідкісності ресурсів, що графічно втілюється у кривій виробничій можливостей, або кривій «трансформації» виробництва («трансформація» тут означає «переключення» альтернативних ресурсів з виробництва одних життєвих благ на створення інших).
Така крива побудована на рисунку. Вона відображає різноманітні варіанти економічного вибору гіпотетичного підприємства «Клімат», що обирає між виробництвом двох благ - холодильників (їх річну кількість відзначено по вертикальній осі) і побутових кондиціонерів (по горизонтальній осі). Для спрощення аналізу припустимо, що усі випущені холодильники і кондиціонери абсолютно однакові.
Фірма, виробничі можливості якої відображено на графіку, повністю використавши існуючі ресурси (їх грошова вартість складається з витрат на засоби та предмети праці, робочу силу тощо), може виробити протягом року 5 тис. холодильників (точка А) або 8 тис. кондиціонерів (точка F), якщо спрямує усі свої ресурси на виробництво лише холодильників їй лише кондиціонерів. Проте існує багато інших проміжних варіантів використання виробничих можливостей, кожен з яких дозволяє виробляти максимально можливий обсяг обох благ. Зокрема, точка В відображає такий економічний вибір фірми, коли вона виробить 4 тис. холодильників та 3 тис. кондиціонерів на рік, точка D показує комбінацію виробництва 2 тис. холодильників та 6 тис. кондиціонерів тощо. Крива трансформації АF утворюється безліччю точок, кожна з яких відображає певний варіант економічного вибору фірми.
Економічна суть трансформації виробництва полягає у тому, що фірма здійснює свій економічний вибір шляхом перерозподілу альтернативних ресурсів між виробництвом холодильників і кондиціонерів. Графік виробничих можливостей ілюструє той факт, що фірма (це може бути й галузь національної економіки, і вся економіка, і майстерня ремісника сільськогосподарська ферма тощо), котра повністю реалізує свій потенціал, не може збільшити виробництво одного блага, не поступившись випуском іншого. Функціонування фірми (галузі, економіки в цілому) на межі виробничих можливостей, яку й описує крива трансформації, свідчить про ефективність її виробництва.
Виходячи з цього, вибір комбінації, що відповідає точці М на графіку можна вважати невдалим, адже при цьому відбувається неповне або нераціональне (неефективне) використання ресурсів. Виробництво ж на основі вибору точки N взагалі нездійсненне, адже ця точка знаходиться за межами виробничих можливостей даної фірми (за межами кривої трансформації). Така виробнича комбінація стане можливою тільки за умов зростання виробничих можливостей (збільшення кількості чи якості застосованих ресурсів). Інакше кажучи, із зростанням кількості виробничиш факторів (або з підвищенням їх продуктивності, тобто якості) межа виробничих можливостей розширюється, а зі скороченням кількості ресурсів вона звужується.