2. Масиви і вказівки

Аналогія масиву і вказівок.

Масив являє собою лише вказівку і більше нічого.

int ara[5]={10,20,30,40,50};

ara+0 – вказує на ara[0]

ara+1 – вказує на ara[1]

	Пам’ять
[0]	10
[1]	20
[2]	30
[3]	40
[4]	50

cout <<*(ara+2); //Друк ara[2]

Хоча масиви є замаскованими вказівками, але вони відносяться до особливого типу вказівок. Масив являє собою константу-вказівку, а не змінну-вказівку.

Тому що не можна змінити константу, то неможливо змінити значення імені масиву

char ch[20];

ch=”Привіт”; //Неприпустима операція

Приклад:

float v1=500.0,v2=600.0;

float *pt;

pt=&v1;

cout << *pt; //500

pt=&v2;

cout << *pt; //600

Тут використовується змінна-вказівка pt, значення якої може змінюватися.

Використання вказівок на символи.

Роздивимося 2 рядки:

char cara[]=”Привіт”;

char *cp = ”Москва”;

Після початкової ініціалізації у вказівці на символьну змінну міститься адреса першого символу рядка.

cara=”Привіт”; //Невірно

cp=”Київ”; //Можна: занесення у вказівку

//нового рядка.

Приклад:

#include <iostream.h>

# include <string.h>

void main()

{

char name[20]=”Іван Петров”;

char *t=name;

strcpy(t+5,”Сидоров”);

cout <<t; //Іван Сидоров

}

Використання арифметичних операцій із вказівками

ara[sub] → *(ara+sub)

int s[]={10,20,30};

int *ps=s; //Те ж саме int *ps=&s[0]

ps++;

cout <<*ps; //20 - виведення

ps++;

cout <<*ps; //30 - виведення

Приклад:

#include <iostream.h>

#include <iomanip.h>

void main()

{

float ara[ ]={100,200,300,400,500};

float *fp = &ara[0];

cout << setiosflags(ios::fixed)

<< setprecision(1);

cout << *fp << "\n";

fp++;

cout << *fp << "\n";

fp++;

cout << *fp << "\n";

fp=ara;

cout << *(fp+2) << "\n";

cout <<(fp+0)[0] << " "<< (ara+0)[0] << "\n";

cout << (fp+4)[0] <<" "<< (ara+4)[0] << "\n";

cout << (fp-1)[2] <<" "<< (ara-1)[2] << "\n";

}

Результат:

100.0

200.0

300.0

300.0

100.0 100.0

500.0 500.0

200.0 200.0

Запам’ятовування масивів рядків.

char names[5][20]=

{

{"Наташа"},

{"Георгій"},

{"Ан"},

{"Оля"},

{"Льоша"}

};

Таблиця займає в пам’яті багато місця. Нераціонально використовується пам’ять.

Для усунення проблем раціонального використання масиву символьних вказівок кожна вказівка містить адресу рядка в пам’яті, і ці рядки можуть мати різну довжину.

1-й варіант	2-й варіант
char *names[5]= { {"Наташа"}, {"Георгій"}, {"Ан"}, {"Оля"}, {"Льоша"} };	char *names[]= { "Наташа", "Георгій", "Ан", "Оля", "Льоша" };

Рядки можуть знаходитися в будь-якому масиві пам’яті

[0]	Наташа\0
[1]	Георгій\0
[2]	Ан\0
[3]	Оля\0
[4]	Льоша\0

cout << *names //Друкує Наташа

cout << *(names+1) //Георгій

Порада: робота з вказівками на рядки набагато ефективніше, ніж із рядками. Наприклад, якщо рядки знаходяться у формі що вирівнюються таблиць, то їхнє формування займає багато часу. Сортування рядків, що визначені за допомогою масиву вказівок, виконується швидше. У останньому випадку під час сортування ви змінюєте тільки вказівки, а не вміст рядків.

Приклад:

При запровадженні чисел від 1 до 7 на екран виводиться день тижня

#include <iostream.h>

void main()

{

char *dn[]=

{

"Понеділок",

"Вівторок",

"Середа",

"Четвер",

"П’ятниця",

"Субота",

"Неділя"

};

int day_num;

do

{

cout <<"Введіть день тижня(1-7)?";

cin >> day_num;

}

while ((day_num < 1)||(day_num > 7));

cout << *(day_num - 1 + dn) << "\n";

}

3. Використання посилань у С++

Типи посилань встановлюють псевдоніми об’єктів. Вони використовуються як типи параметрів функцій для передачі аргументів по посиланню. Для опису типу посилань використовується модифікатор & аналогічно модифікатору * для покажчиків. Посилання в основному використовуються як параметри. Щоб показати, як працюють посилання, роздивимося непараметричні оголошення.

Для встановлення псевдоніму, він повинен бути того ж типу, що і змінна.

int i;

int &ir = i;

Для змінної i встановлюється псевдонім ir. Присвоювання ir значення і його використання значення дасть той же результат, що і присвоювання значення і використання i.

ir = 3;

j = ir * i; //результат 9

Посилання (адреса) не може бути змінена.

У більшості мов програмування параметри передаються або по посиланню, або за значенням. У першому випадку підпрограма (функція) працює безпосередньо зі змінною, переданою в якості параметра, у другому ж їй доступна не сама змінна, а тільки її значення. Різниця очевидна: змінну, передану по посиланню, підпрограма може модифікувати, а за значенням - ні. Нижче приведені 4 версії функції обміну значень 2-х змінних. У swap1 використовується передача параметрів за значенням, обміну не буде. У swap2 використовується передача за значенням вказівок. У swap3 і swap4 передача по посиланню.

1) void swap1(int x, int y)

{

int z = x;

x = y;

y = z; //Обміну в зовнішній програмі не буде.

}

2) void swap2(int *x, int *y)

{

int z = *x;

*x = *y;

*y = z;

}

3) void swap3(int &x, &int y)

{

int z = x;

x = y;

y = z;

}

4) void swap4(double &x, double &y)

{

int z = x; //Компілятор дасть попередження,

x = y; //оскільки параметру посилання одного

y = z; //типу повинна бути привласнене посилання

//того ж типу

}