5. Економічне вчення Дж. М. Кейнса

У 1936 році англійський економіст Дж. М. Кейнс опублікував працю «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей», де обґрунтував неможливість саморегулювання капіталістичної економіки на макрорівні та необхідність державного втручання в економічні процеси. Новаторство економічного вчення полягало у перевазі макроекономічного аналізу над мікроекономічним.

Кейнсіанство – один із напрямів економічної думки, в основі якого лежить теза про необхідність та значущість державного регулювання економіки за допомогою широкого застосування державою фіскальної, грошово-кредитної політики та інших активних заходів впливу на ринковий механізм, який не здатний у короткостроковому періоді швидко відновлювати повну зайнятість, а тому необхідне стимулювання сукупного попиту держави.

Головним у методі Кейнса було те, що, аналізуючи сукупні народногосподарські величини, він прагнув установити причинно-наслідкові зв'язки, залежності та пропорції між ними. Це і зробило його основоположником макроекономіки як самостійного розділу економічної теорії.

В економічний аналіз суспільного відтворювання разом з об'єктивними чинниками вводиться суб'єктивний – психологія суспільства в умовах нового індустріального порядку: психологічне відчуття споживання, психологічне відчуття переваги ліквідності і психологічна оцінка ефективності інвестицій як вияв основного психологічного закону нового часу: відома частина доходу не вступає в споживання, а вступаючи, збільшує цей дохід, прискорює індустріальний прогрес.

Кейнс піддав критиці постулати класичної теорії, яка «...панує над практичною й економічною думкою панівних і академічних кіл нашого покоління. Я наведу докази того, що постулати класичної теорії застосовні не до загального, а тільки до особливого випадку, оскільки економічна ситуація, яку вона розглядає, є лише граничним випадком можливих станів рівноваги».

Класична загальна теорія ґрунтувалася на аналізі вартості і розподілу. Кейнс висуває і створює свою теорію на підставі особливої ролі ефективності сукупного попиту в трактуванні, відмінному від класичної школи.

Сукупний ефективний дохід є базовим поняттям кейнсіанської концепції. Базовим поняттям продукції, а сукупне пропонування – виручка, очікувана підприємцем на базі відповідної зайнятості. Основа першого і другого – зайнятість праці, оскільки пріоритет праці виступає абсолютно виразно. У поняття сукупного попиту і сукупного пропонування Кейнс вкладає відмінний від класичної схеми зміст.

Кейнс також дійшов висновку, що всі життєво важливі проблеми високорозвиненого капіталістичного суспільства потрібно шукати не у сфері пропозиції ресурсів (їхньої рідкісності, цінності тощо), чим займалася до цього часу неокласична економічна думка, а у сфері попиту, що забезпечує реалізацію цих ресурсів. В центрі теорії Кейнса – проблема факторів, що визначають величину попиту та його зростання. Вихіднім є те, що «ефективний попит» тотожний національному доходу, який витрачається на споживання і нагромадження, тобто складається з особистого та виробничого попиту. Перший – це витрати суспільства на споживчі блага, другий – на інвестиції (капітальні блага), інакше кажучи – це споживчий та інвестиційний (виробничий) попит.

Кейнс розглядає «ефективний попит» у зв'язку з дією трьох факторів:

– схильності до споживання;

– схильності до інвестицій;

– переваги ліквідності.

Схильність до споживання визначає величину споживчого попиту. Витрати на споживання зростають у міру збільшення доходу, що є в розпорядженні суспільства. У зв'язку з відставанням споживання від темпів зростання доходів Кейнс установив так званий «основний психологічний закон». Економічна сутність цього закону полягає в тому, що зі зростанням доходу збільшується і споживання, але-меншою мірою, ніж збільшується дохід, оскільки зростає схильність до заощаджень. Основними факторами, що впливають на обсяг інвестицій, є норма процента й норма очікуваного прибутку. Тобто, інвестиції можуть здійснюватися лише тоді, коли очікуваний прибуток перевищуватиме позичковий процент. А розрив між рівнем доходу та споживання є можливим тільки тоді, коли інвестиції дорівнюють заощадженням. Ліквідність у Кейнса – це можливість продати за одиницю часу за максимальною ціною будь-яке майно.

На відміну від неокласиків, Кейнс поставив безробіття у залежність не від заробітної плати, а від браку «ефективного попиту», а обсяг зайнятості – від рівня виробництва «національного доходу», тобто від сукупного ефективного попиту на споживчі та капітальні блага. Кейнс вважав, що найрозумніша політика полягає у підтримуванні стійкого загального рівня грошової заробітної плати. Постулати класичної школи, які заперечує Кейнс представлено в таблиці 9.2.

Таблиця 9.2 – Постулати класичної школи та Дж. М. Кейнс

Класична школа	Дж. М. Кейнс
1. Пріоритет факторів виробництва	1. Пріоритет праці
2. Аналіз цін у центрі економічних досліджень	2. Аналіз реального доходу
3. Безробіття – результат недосконалої конкуренції. «Невидима рука» відновить повну зайнятість	3. Різним рівням доходу відповідає різний рівень рівноваги, а отже, може виникнути рівновага з високим рівнем безробіття
4. Зростання капіталу пов'язано з ощадливістю	4. Кейнс вводить поняття «гранична схильність до споживання», «гранична схильність до заощадження»
5. Взаємозалежність заощаджень і інвестицій залежить від норми процента	5. Для зростання доходу необхідне збільшення споживання, а не заощадження. Взаємозалежність збереження інвестицій залежить від змін рівня доходу. Приріст доходу тим більший, чим більша схильність до споживання
6. Величина інвестицій залежить від норми процента яка визначається пропонуванням заощаджень і попитом на інвестиції	6. Є взаємозв'язок між нормою процента і граничною ефективністю капіталу, до якого прагне величина інвестицій. Спонукання до інвестування зросло, зросте інвестування і навпаки
7. Економічний спад. Монополія порушує сучасну конкуренцію. Результат – спад. Держава повинна боротися з монополією, а ринок справиться сам	7. Збільшення сукупного попиту усуває спад
8. Держава втручається в економічні процеси тільки в умовах недосконалої конкуренції і всевладдя монополій	8. Держава зобов'язана бути чинником дії на сукупний попит, якщо його обсяг недостатній, за допомогою кредитно-грошової, податкової, бюджетної політики
9. Процент породжується схильністю до споживання	9. Процент – породження схильності до споживання і схильності до ліквідності
10. Закон Сея про рівновагу сукупного пропонування і сукупного попиту	10. Сукупний ефективний попит
11. Розмір зайнятості визначається граничною важкістю праці, вимірюваною величиною реальної заробітної платні	11. Розмір зайнятості залежить від сукупного ефективного попиту

Таким чином, основним стратегічним напрямом економічної політики за Кейнсом, має бути підтримка інвестиційної діяльності, сприяння максимальному перетворенню заощаджень на капіталовкладення.

З поміж найважливіших заходів, здатних компенсувати відставання попиту, «активізувати схильність до споживання», Кейнс називає фіскальну політику, яка регулює величини чистих податків та державних закупівель.

Норма процента – одна з найважливіших характеристик теорії грошей Кейнса. Гроші – один із капітальних активів, що мають високу премію за ліквідність за незначних витрат утримання.

Дж. М. Кейнс – за кількісну теорію грошей, але формулює її по-своєму: «Доки с неповна зайнятість факторів виробництва, ступінь їх виконання буде змінюватись у тій самій пропорції, що й кількість грошей; якщо наявна їх зайнятість, то ціни будуть змінюватись у тій самій пропорції, що й кількість грошей».

Кейнс уводить поняття асиметрії в економічних процесах сучасної йому економіки. Під гіперінфляцією Кейнс розуміє ситуацію, коли ступінь забезпечення грошей починає випереджати темпи зростання паперового обігу.

Постулати класичної школи, які заперечує Кейнс: