Цитати та документи

Салічна правда

Титул хххv

1. Якщо який-небудь раб лишить життя раба, нехай господа розділять між собою вбивцю.

2. Якщо хто лишить життя римлянина, зобов’язаного платити податки, присуджується до уплати 63 солідів.

Титул liv

1. Якщо хто лишить життя графа, присуджується до уплати 6000 солідів.

Кодекс законів Київської Русі – «Правда Руська»

18. Правда установлена руськои земли...

3. Аже кто убиеть княжа мужа в розбои, а головника [убийцу] не ищють, то виревную платити, в чьей верви [общине] голова [убитый] лежит, то 80 гривен...

26. А за [убийство] смерди и холоп – 5 гривен.

12. Аще кто поедеть на чюжем коне, не прошав кто, то положите 3 гривне.

34. А иже межу переореть [перепашет] любо перетес [перенесет], то за обиду 3 гривны.

50. О резе [проценте]... 55. О долзе [долге]...

90. Аже умрет смерд, то задницю [имущество] князю, аже будет дщери [дочери] у него дома, дояти часть на не, аже будут за мужемь, то не дояти части им.

91. О заднице [имуществе] боярьстеи [боярина] и о дружьнеи [дружинника]. Аже в боярах [боярин] любо дружине, то за князя задниця [имущество] не идет, но оже не будет сынов, а дчери возмутть.

107. А се уроци судебини...

112. Аже холоп бежить, а заповесть господин, аже слышав кто или зная и ведая, оже есть холоп, а дасть ему хлеба или укажу ему путь, то платити ему за холоп 5 гривен, а за робу 6 гривен.

Грамота 1194 року

Я, Раймонд, милістю Божій граф Тулузький, даю в феод тебе, Гільому синьйору Монпельє, сину покійної герцогині Матильди, і спадкоємцям твоїм навіки замок Фонтен’ян цілком, зі всіма приладдями. А за цей феод ти і спадкоємці твої зобов’язуєтесь допомагати мені проти всіх людей, але тільки зазначеним замком і людьми замку, і воїнами.

Я же, Гільом, синьйор Монпельє, названий замок Фонтен’ян, від тебе, синьйора мого Раймонда, зі всіма переліченими умовами приймаю і приношу тебе клятву вірності про життя твоє і члени. І зазначений замок у разі війни я і спадкоємці мої усякий раз, як ви побажаєте, за вимогами вашими, надаватимо у ваше розпорядження.

Статут паризьких ткачів вовни

Кожен паризький ткач вовни може мати у своєму домі два широких станки і один вузький, а поза домом він не може мати ніякого, якщо він не хоче мати його на тих же правах, на яких міг би мати його чужак.

Кожен ткач вовни у своєму домі може мати не більше одного учня, але не може мати його менше, ніж на 4 роки служби і за 4 паризьких ліври, або 5 років служби за 60 паризьких су, або 6 років за 20 паризьких су, або на 7 років служби без грошей.

Майстер-ткач вовни не може мати іншого учня, поки тривають чотири роки, протягом яких йому може слугувати перший учень, якщо цей учень не помер або не відмовився від ремесла назавжди.

Старшина і двоє або троє, або четверо присяжних повинні наглядати чи має майстер достатньо майна і знань, щоб брати учня.

Жоден ткач не може ткати у Парижі повного сукна, якщо не однаково міцні основа і уток, якщо в повній ширині тканини менш ніж 1600 ниток і 7 карт’є ширини і 5 карт’є в основі під загрозою штрафу.

Ніхто з вищезгаданого цеху не повинен починати роботу раніше сходу сонця під загрозою штрафу у 12 даньє майстру і 6 даньє підмайстру.

Із статуту любекських золотих діл майстрів

Той, хто хоче зайняти положення самостійного майстра у цеху, повинен окрім багатьох інших вимог, зробити наступні речі: золоту каблучку ажурної роботи, англійське зап’ястє, зап’ястє, що дарують при зарученні, гравіроване і чернене, та кільце для рукояті кинджалу. Ці речі він повинен представити старійшинам та найстарішим членам цеху.

Фома Аквінський. Сума теології

«Як у бджіл, одні збирають мед, інші будують з воску чашечки, а королева зовсім не приймає участі у матеріальних справах, так і у людей одні повинні обробляти землю, інші будувати дома, а частина людей, які вільні від мирських турбот, повинна присвятити себе духовній праці в ім’я спасіння інших».