1. Перші цивілізації і розвиток криптології
Із документів стародавніх цивілізацій, що збереглися до наших часів, таких як Індія, Єгипет, Месопотамія, Китай є відомості про системи та способи складання листів, серед яких є і такі, що можна розглядати як шифри.
Один із найстаріших шифрованих текстів Месопотамії представляє собою глиняну табличку, написану клинописом, що містить рецепт для виготовлення глазурі в гончарному виробництві (ХХ ст. до н.е.). Для його написання були використані рідковживані клинописні знаки, ігнорувалися деякі голосні і приголосні і вживалися числа замість імен.
Шифрувальні тексти стародавнього Єгипту – це найчастіше релігійні тексти та медичні рецепти. Стародавні єгиптяни використовували і символічну мову. Так, у 1998 році був дешифрований текст, записаний на кам'яних плитах. Цьому тексту більше 6000 років і у ньому в символічній формі трактуються принципи світобудови, йдеться про абсолютну і відносну істини.
В процесі розквіту древньоєгипетської цивілізації та удосконалення її писемності зростала кількість гробниць поважних небіжчиків на каменях яких вирізалися надгробні надписи. Застосування елементу конфіденційності шляхом перетвореннях ієрогліфів надгробних надписів породило криптографію. Правда використання цих перших методів шифрування схоже більш на гру, оскільки перші єгипетські криптографи ставили за мету лише затримку у розгадуванні тексту тільки на досить короткий час, мабуть щоб привернути увагу до тексту. Відповідно, криптоаналіз полягав лише у розгадуванні головоломки
Таким чином, відомі письмена Древнього Єгипту дійсно мають певні, хоча і не досконалі, атрибути криптографії.
В Індії, країні з древньою високорозвинутою цивілізацією, люди з незапам’ятних часів користувалися деякими різновидами тайнопису. Так, у класичному древньому індійському трактаті про мистецтво управління державою, написаному між 321‑м і 300 роками. до н.е., дана рекомендація для голови шпіонської спецслужби, щоб він давав своїм агентам завдання з використанням тайнопису. Там же дається порада дипломатам використовувати криптоаналіз для отримання розвідувальних відомостей. Незважаючи на те, що автор трактату не дає ніякого натяку, як саме треба читати тайнопис, той факт, що він знає про можливості дешифрування, свідчить про деяку обізнаність в області криптології. Більш того, вперше в історії людства дійшли до нас згадування про використання методів криптології у політичних цілях.
Слід також зазначити, що перші основні принципи розвідки і контррозвідки, включаючи і методи обробки інформації, дійшли до нас з книги китайського вченого Сун Цзи «Мистецтво війни», яка написана приблизно у 500 році до н. е.
У 600 - 500 роки до н. е. древні євреї створили метод шифрування «Атбаш» – у нас він відомий під назвою «тарабарська грамота». Суть методу проста: під час написання одна буква алфавіту заміняється іншою, наприклад, замість букви «а» завжди пишеться буква «я».
В арабському світі в древні часи була створена одна з найрозвиненіших цивілізацій. Процвітала наука, арабська медицина і математика стали провідними у світі. Природно, що і найкращі умови для розвитку криптології з'явилися саме тут. Деякі історики навіть вважають, що криптологія як наука зародилася саме в арабському світі. В арабських книжках вперше були описані змістовні методи криптоаналізу (дешифрування). Одна із перших значних книг, у якій змістовно описується криптологія – це робота Абу акр Ахмед бен Алі бен Вахш ан-Набатом «Книга про велике прагнення людини розгадати загадки давньої писемності».
У 1412 Шехаб аль Кашканді написав 14-ти томну енциклопедію «Шауб аль Аша». У цій роботі є розділ «Щодо приховування в буквах таємних повідомлень». У ньому дано систематичний опис різних шифрів заміни та перестановки. Тут же наводиться і криптоаналіз цих шифрів на основі підрахунку частотності букв в арабській мові по тексту Корану; розвиваються методи дешифрування, що базуються на різній частоті букв. У роботі Кашканді пропонується сім систем шифрування (повторюють неопубліковані ідеї його попередника Ібн ад-Дурахійма).
У цій же книзі Кашканді пише про частотний метод дешифрування шифру простої заміни: «Якщо ви хочете розгадати повідомлення, яке ви отримали в зашифрованому вигляді, то перш за все починайте підрахунок букв, а потім порахуйте, скільки разів повторюється кожен знак, і підведіть підсумок у кожному окремому випадку ...».
Араби першими звернули увагу на можливість використання стандартних слів і виразів для дешифрування. Так, перший широко відомий серед арабів філолог восьмого століття Абу аль-Ахмаді, дешифрував криптограму на грецькій мові, яку переслав йому візантійський імператор з проханням про дешифрування. Він так пояснив свій метод: «Я сказав собі, що лист повинен починатися зі слів «В ім'я Бога» або як-небудь інше в цьому роді. Отже, я склав на основі цього перші букви, і все виявилося правильним». На основі відкритого ним методу дешифрування він написав книгу «Кітаб Аль-Маумма» («Книга таємної мови»).
Однак у наступному столітті криптографія в арабів деградувала. В 1600 році марокканський султан Ахмед аль-Мансур направив до англійської королеви Єлизавети посла з метою укладення союзу проти Іспанії. Посол відправив султанові зашифровану депешу, яка потрапила в руки до арабів. Її дешифрування тривало 15 років, а Ібн ад-Дурахійм вирішив би цю проблему за кілька годин.