Модуль 2

Тема 4. Технології ІSDN та FDDI. Їх використання в мережах доступу.

Абонентське обладнання та інтерфейси ISDN. Інтерфейси в опорних точках. Метод “пінг-понга” для U–інтерфейса. Метод компенсації ехосигналів для U–інтерфейса. Стики користувач-мережа ISDN. Підключення до ISDN кінцевого пристрою зі звичайним стиком. Основні властивості відмовостійкості мережі FDDI. Структура кадру FDDI. Підключення устаткування до мережі FDDI. Безпосереднє підключення та підключення через мости. Мости FDDI – Ethernet. Швидкість фільтрації та маршрутизації пакетів. Поняття активної петлі. Інтелектуальні мости. Приклади використання.

Тема 5. Технологія хDSL та її використання в мережах доступу.

XDSL технології, принципи побудови малоканальних ЦСП-DSL за технологіями РСМ; FCM; технологія HDSL і її застосування на мережах симетричного доступу, технологія ADSL асиметричного доступу до мережі, технологія VDSL високошвидкісного доступу до мережі. Приклади використання технології HDSL.

Тема 6. Технологія стаціонарного радіодоступу до телефонних мереж.

Структура радіомережі. Стандарти AMPS, NMT, GSM, DECT, CT-2, CDMA, FH-TDMA, FH-CDMA. Системи WLL. Обладнання стаціонарного радіодоступу.

Модуль 3.

Тема 7. Мережі абонентського доступу на основі високошвидкісних ліній зв’язку.

Концепція модернізації АЛ. Концепція будівництва сучасних мереж доступу. Концепція використання оптичного кабелю на ділянці абонентського доступу.

Тема 8. Модернізація мережі на основі багатоапаратних систем доступу

Традиційна модернізація мережі на основі багатоапаратних систем доступу, модернізація системи доступу на основі універсальних платформ. Технологія PES HUB (ISBN). Технологія IP-Advantage. Обладнання цих технологій. Організація доступу в Internet за допомогою супутникової технології IP-Advantage. Супутникові корпоративні мережі передачі даних.

Тема 9. Мережі абонентського доступу для представлення широкосмугових послуг.

Варіанти та комбінації мереж абонентського доступу. Структурна схема міської широкосмугової мережі доступу (з варіантами технологічних рішень). Рекомендації по побудові мереж абонентського доступу. Відкритий інтерфейс V.5.Три составних частини мережі доступу. Варіанти підключення обладнання доступу. Інтерфейси і опорні точки V. Модель V.5, послуги та порти користувача.

Ііі. Короткий зміст навчальної дисципліни.

1. Побудова мереж абонентського доступу.

Розвиток телекомунікаційних мереж та служб зв’язку пов’язаний з переоснащенням АТС, заміною аналогових систем передачі на цифрові. За планами розвитку ТМЗК в найближчий час передбачається введення в експлуатацію значної нумерної ємності за рахунок встановлення нових електронних (цифрових) комутаційних станцій та заміни застарілих АТС деказно-крокової та координатної систем. На телефонних мережах при цьому зберігається також аналогове комутаційне та каналоутворююче обладнання. Тому нові технічні засоби мають бути придатні для роботи як з аналоговим, так і цифровим обладнанням.

Значну частину загальних витрат на спорудження міської телефонної мережі складають витрати на абонентську розподільчу мережу (до 30%). Найбільш розповсюдженими засобами, які дозволяють підвищити ефективність використання АЛ, а також отримати абонентам додатковий доступ до телефонної та іншим мережам (через ресурси ТМЗК), являються наступні:

1. спароване включення телефонніх апаратів;

2. застосування всеможливого каналоутворюючого обладнання (систем ущільнення та мультиплексорів);

3. організація виносу станційного обладнання в місцях концентрації абонентів (подстанції та концентратори);

4. безпровідне підключення (радіодоступ).

При спарованому включенні двох близько розташованих телефонних апаратів (ТА), кожному із яких присвоєний свій абонентський номер, обоє підключаються до одної АЛ. На рис.1 представлене таке підключення до АТС через комплекти спарованих апаратів (КСА), при цьому в корпусах спарованих ТА вмонтовані розподільчі діодні кола, які дозволяють переключати ТА при надходженні відповідного виклику. При розмові по одному ТА, другий відключається від загальної лінії замкнутими лініями. Як показують розрахунки, використання спарованого включення виявляється вигідним за витратами, починаючи з відстанні 0,3-0,5 км від АТС. Даний спосіб знижує витрати кабелю, але являється досить незручним та небажаним для абонентів.

АТСК

А бонент 1

ххх123 А В

КСА

АЛ

С D

А бонент 2

х хх223

Рис.1.1. Спароване включення ТА.

Застосування систем ущільнення (системи передачі) на всіх ділянках мережі дозволяє збільшити дальність зв’язку передачі та число каналів в лінії. При цьому під каналом розуміють сукупність технічних засобів та середовища розповсюдження, яке забезпечує передачу сигналів в певній смузі частот (при аналоговій передачі) або з певною швидкістю (при цифровій передачі).

В загальному вигляді системи ущільнення мають загальну структурну схему, зображену на рис.2. Сигнали від N джерел інформації (абонентів) поступають на входи N каналів обладнання системи ущільнення. В кожному каналі за допомогою відповідного модулятора М відбувається перетворення вихідного сигналу в канальний і на виході суматора уже діє груповий сигнал S(t). Необхідність перетворення вихідних сигналів в канальні обумовлена тим, що сукупність вихідних каналів не володіє властивістю роздільності.

C

М 1

Р1

DM

1(t) C1(t)

S1(t)

1

S(t)

передавач

приймач

лінія

М n

Рn

DM

Лінійний тракт Cn(t)

C n(t) Sn(t)

N

Кінцевий пункт Кінцевий пункт

Рис. 1.2. Структурна схема системи ущільнення.

Передаюча частина перетворює груповий сигнал в лінійний, який і поступає в лінію зв’язку. Таке перетворення обумовлене великою різноманітністю ліній зв’язку на мережі: повітряні, кабельні, радіорилейні, супутникові, волоконно-оптичні та інші. При формуванні лінійного сигналу повинен враховуватися робочий діапазон передаючих частот, рівні сигналів, що передаються та приймаються, а також завади в лінії.

Прийомна частина відновлює форму передаваємих сигналів та перетворює лінійний сигнал в груповий. З виходу лінійного тракту сигнал S(t) поступає на вход сукупності розділювачів канальних сигналів (Р), потім за допомогою демодуляторів (ДМ) канальні сигнали перетворюються в вихідні.

В теперішній час все ширше впроваджуються цифрові системи ущільнення (передачі) АЛ, для яких характерні наступні переваги:

• висока завадозахищеність;

• стабільність параметрів каналів;

• ефективність використання пропускної здатності каналів при передачі дискретних сигналів;

• слабка залежність якості передачі від довжини лінії зв’язку;

• можливість побудови цифрової мережі зв’язку;

• високі техніко-економічні показники.

Структурна схема цифрової системи передачі приведена на рис.3. Функціонування цих систем передачі пов’язане з розбиттям часу передачі на цикли тривалістю Т, при цьому частота слідування (частота дискретизації) буде f=1/T. кожний цикл N-канальної системи передачі розбивається на N канальних інтервалів (КІ) тривалістю t=T/N. При цьому протягом кожного канального інтервалу передається інформація відповідного каналу, яка містить інформацію про миттєві значення відліків в вихідному сигналі. Часове положення канальних сигналів в груповому сигналі визначається розпридільником канальних імпульсів(РІК).

1

КЛ

DM

М

1

АЦП

ЦАП

S(t) ІКМ

лінія

М

N

КЛ

DM

N

РІК

РІК

Р

Рис.1.3. Структурна схема ЦСП

За допомогою аналого-цифрового перетворювача (АЦП) кожному імпульсу групового сигналу буде відповідати кодова комбінація і на виході АЦП сформується груповий сигнал імпульсно-кодової модуляції (ІКМ). На прийомному кінці під дією імпульсів РІК замкнеться відповідний канальний ключ (КЛ), в результаті чого буде виділений канальний сигнал.

Застосування мультиплексорів дозволяє будувати гнучкі розподільчі телефонні мережі різної топології та об’єднувати потоки інформації різного виду (телефонні сигнали та передачу данних, текста та відеозображень).

Сучасні мультиплексори розподілу часу, призначенні для використання в телефонних мережах і являються каналоутворюючим обладнанням. Їх головна відмінність від традиційних систем ущільнення з ІКМ є в тому, що:

1. мультиплексори дозволяють, крім традиційної передачі телефонних сигналів, передавати данні з різною швидкістю, для цього мультиплексори мають порти (точки підключення), які підтримують різні швидкості;

2. мультиплексори, які володіють властивістю “drop & insert” (add/drop), дозволяють виділяти частину каналів із загального лінійного потоку, а також об’єднувати канали в загальний лінійний потік, це дає можливість будувати мережі складної топології.