Лабораторна робота № 2

Тема: Аналіз рефлекторної дуги.

Мета: Встановити ланки рефлекторної дуги та їхню роль у здійсненні рефлексу.

Питання до самопідготовки

1. Рефлекторний принцип діяльності ЦНС. Головні принципи рефлекторної теорії.

2. Структурні основи рефлекторної діяльності.

3. Рефлекторна дуга (кільце). Рецептивне поле.

4. Моно- та полісинаптичні рефлекторні дуги.

5. Зворотний зв’язок при здійсненні рефлексу та його значення.

6. Будова та функції нейронів.

Короткі теоретичні відомості

Рефлекторний принцип роботи ЦНС – основний принцип впливу нервової системи на органи. Розглянемо два види впливу – пускове та моделююче. Пусковий вплив викликає діяльність органу, який знаходиться у спокої. Моделюючий вплив виникає: 1) завдяки змінам характеру електрофізіологічних процесів в органі (гіперполяризація, деполяризація); 2) за допомогою зміни інтенсивності обміну речовин в органі; 3) за рахунок змін кровопостачання органу (судинно-руховий ефект). Рефлекс – реакція організму на подразнення чуттєвих (сенсорних) рецепторів. Кожний рефлекс виникає за допомогою рефлекторної дуги. Рефлекторна дуга (кільце) – це сукупність структур, за допомогою яких здійснюється рефлекс. Рефлекторна дуга складається з 5 ланок:

1. Рецептор, який сприймає зміни зовнішнього та внутрішнього середовища організму. Сукупність рецепторів, подразнення яких викликає рефлекс, називають рефлексогенною зоною.

2. Аферентний шлях, який передає сигнал у ЦНС. Імпульс від рецептора потрапляє у дендрит афферентного нейрона та по його аксону - в ЦНС.

3. Вставочні нейрони ЦНС забезпечують зв’язок з відділами ЦНС, перероблюють та передають імпульс до ефектороного нейрона.

4. Еферентний шлях проводить імпульс до 5 ланки рефлекторної дуги.

5. Ефектор (робочий орган).

Рефлекси, за терміном виникнення, поділяються на 2 групи: вродженні (безумовні) та набуті (умовні).

Безумовні поділяються на біологічні (стравоздобувні, статеві, захисні та ін.).

В залежності від відділу нервової системи виділяють соматичні та вегетативні рефлекси.

Методика проведення роботи

Приготувати препарати спинальної жаби та закріпити в штативі. Накладають на шкіру гомілки препарату шматочок фільтрувального паперу (0,5x0,5см), змоченого 0,5%-м розчином сірчаної кислоти і спостерігають згинальний рефлекс. Потім роблять у ділянці стегна круговий розріз шкіри і знімають її з лапки. Знову подразнюють гомілку цієї лапки розчином кислоти і встановлюють відсутність рефлексу.

Розрізають шкіру стегна задньої лапки тієї ж жаби і, знайшовши сідничний нерв, відпрепаровують його на протязі 1,5-2 см. Підводять під нерв нитку, але не зав'язують її. Викликають рефлекс згинання пощипуванням жаб'ячої лапки пінцетом. Потім підтягують нерв за нитку і кладуть під нього вату, змочену 1%-м розчином новокаїну, щоб викликати блокаду проведення збудження в чутливих нервових волокнах. Щохвилини перевіряють наявність рефлексу, подразнюючи лапку кислотою. Відмічають час, коли жаба на подразнення лапки не буде відповідати скороченням. Одразу ж подразнюють шкіру вище рівня блокади нерва і переконуються в наявності рефлексу згинання.

Переконавшись у наявності рефлексу у спинальної жаби, порушують в неї спинальний мозок (у спинномозковий канал вводять зонд). Наносять подразнення і відмічають зникнення усіх рефлексів. Результати досліду занести в протокол, пояснити їх і зробити висновки. Зарисувати схеми моно- та полісинаптичної рефлекторних дуг і схеми проведення дослідів.

Контрольні питання:

1. Поясніть, чому у відповідь на подразнення шкіри кислотою виникає рефлекс згинання.

2. Чому зникає цей рефлекс після видалення з лапки шкіри, після блокади новокаїном, після порушення спинного мозку?

З.Які ланки рефлекторної дуги виключаються в результаті цих маніпуляцій?