Методичні рекомендації.

1. Підготовка першого питання передбачає розгляд поняття соціальної політики у широкому і вузькому розумінні, аналіз ролі останньої у формуванні і розвитку соціальних відносин у поєднанні з тими важливішими функціями, які вона виконує (соціальний захист інтересів і прав людини, забезпечення умов для її всебічного розвитку та ін.).

Виникає потреба розібратись у взаємодії загальнолюдських і стратифікаційних (класових) аспектів у соціальній політиці на різних етапах суспільного розвитку і на прикладах чотирьох відомих типів соціальної політики показати, як у них реалізуються названі інтереси. Доцільно використати тезу про соціальну політику як критерій гуманності суспільного ладу, що свідчить про міру цінності у ньому людини, ступінь його свободи і соціальної захищеності.

2. При обговоренні другого питання необхідно дати реальну оцінку ситуації умов, які склались у світі наприкінці 80-х - середини 90-х рр., підкресливши, що на шляху соціального звільнення людини зроблені конкретні кроки. Найбільш вдалими вони були у розвинутих країнах світу, де поширилася система так званого соціального партнерства. Механізм її дії неоднаковий для різних країн. В одних вона здійснюється при провідній ролі держави, яка піклується про розвиток соціальної сфери, виплату страховок, організацію навчання, охорону здоров'я і т.п. В інших розв'язання соціальних проблем покладено, головним чином, на роботодавця, який за допомогою держави створює розгалужену систему захисту різних верств населення. Можливий і третій варіант, коли сам суб'єкт (потенційний отримувач соціальних виплат) фінансує свій соціальний захист.

На завершення проаналізуйте причини складного соціального захисту значної частини населення країн Східної Європи і колишнього Радянського Союзу.

Вивчення теми передбачає опанування понять "етнос", "рід", "раса", "плем'я", "народність", "національність", "нація", "народ", "національні відносини", "націоналізм", "інтернаціоналізм", "шовінізм", "расизм", "фашизм", "екстремізм", "космополітизм", "сепаратизм" і деякі інші.

3. Висвітлення третього питання доцільно розпочати з короткої історії формування нації. Як приклад можна взяти наймолодший у світі етнос - слов'ян, котрий пізніше став основою багатьох націй (переважно східноєвропейських), у тому числі української, білоруської та російської.

Потім слід охарактеризувати найвідоміші етнічні спільності, що передували утворенню націй: рід, раса, плем'я, народність, національність. Ці категорії за своїм змістом - етносоціальні , тобто більш етнічні за своїм походженням, ніж соціальні.

Найскладнішою з названих є категорія "національність". Усвідомте, що процес формування національних рис починається заздалегідь, тобто повний час "потенційна" нація існує як національність. Щоб остання стала нацією, необхідні певні соціально-економічні умови.

При обговоренні питання про типи багатонаціональних держав підкресліть, що саме федерація є основною формою існування націй у сучасному світі.

Деяку складність може викликати з'ясування принципів, на яких базується національна політика. У зв'язку з цим необхідно, по-перше, схарактеризувати відмінності між націоналізмом у політиці і захистом національних інтересів своєї нації; по-друге, показати, що інтернаціоналізм у політиці все більше виявляється у політиці розвинутих країн, а менш розвинуті більше схильні до політики націоналізму.

4. Причини міжнаціональних конфліктів, які переростають у справжні війни (тисячі вбитих, десятки тисяч поранених, сотні тисяч біженців) і можуть виплеснутися на світову арену, розкриваються за допомогою всебічного дослідження міжнаціональних відносин, які неоднаково складались у різних регіонах нашої планети, виявлення тенденції їх розвитку і врахування історичного досвіду багатонаціональних держав.

Спроби врегулювання міжнаціональних відносин на іншій (не демократичній) основі приречені на провал.

5. Особливої уваги заслуговує питання про перекоси у національній політиці на території колишнього СРСР і про процеси відродження української нації, державності, місця у цих процесах держави, політичних партій, організацій, кожного громадянина України.

Література.

• Винниченко В. Відродження нації. 4.1-3. - К., 1990.

• Винниченко В. Заповіти борцям за визволення. К., 1991.

• Грушевський м. Історія України-Русі: У 10 т. - Львів; Відень; Київ. 1896-1937.

• Декларація про державний суверенітет України. Прийнята Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 р.

• Донцов Дмитро. Націоналізм. - Львів. 1926.

• Дорошенко Д. Нариси історії України. — К, 1991. - Т Л, 2.

• Котляр Я. Ярослав, наречений Мудрим // Віче. - 1992. - N 4.

Семінар №6.

Тема: Політичні конфлікти і шляхи їх розв'язання.

2 години

Дидактична мета: охарактеризувати зміст теми, зосередивши увагу студентів на актуальності проблеми. Продовжити навчатись аналізувати, визначити головне та робити самостійні висновки.

1. Поняття політичного конфлікту.

2. Типологія політичних конфліктів.

3. Розвиток конфлікту.

4. Шляхи розв'язання політичних конфліктів.

5. Способи виходу із кризового стану.

Реферати.

1. Політична стабільність в умовах різних політичних режимів.

2. Причини виникнення зовнішньої політичної нестабільності.

3. Міжнародні конфлікти і війни.

4. Політико-правове виховання молоді, як засіб запобігання політичним конфліктам.

Запитання для дискусії.

1. Які ж риси політичної стабільності?

2. Конфлікт і криза?

3. Для чого потрібно аналізувати соціальні конфлікти?

4. Хто сьогодні найчастіше виявляється конфліктуючою стороною?

5. Які ж передумови об'єктивні і суб'єктивні для соціального конфлікту?

Письмове творче завдання. Запропонуйте для обговорення основні шляхи досягнення національної і соціально-політичної злагоди в сучасному українському суспільстві.

Література.

• Андрусишин Богдан, Соціальні конфлікти в Україні: спроба ретроспективного аналізу, Сучасність, № 2, 1994.

• Дмитриев А.В., Кудрявцев В.Н., Кудрявцев СВ., Введение в общую теорию конфликтов, РАН,

о 1993.

• Запрудский Ю.Г., Социальньїй конфликт, Р.-на-Д., 1992.

о Зайцев О., Націоналізм і національна демократія: витоки конфлікту, Сучасність, № 2, 1992. Небоженко В., Соціальна напруженість. Уповільнена міна чи важіль самопорятунку? , Віче, листопад, 1994.

о Шульга М., Для національної згоди, Політика і час № 7, 1993.

Методичні рекомендації.