Політологія - порівняно нова навчальна дисципліна у вузах України, хоча політична думка зародилася дві з половиною тисячі років тому. Після тривалого забуття вона стала відроджуватися в епоху Ренесансу, а потім - бурхливо розвиватись у XX ст.

Сьогодні у світі існують сотні центрів політичних досліджень, об'єднаних у Міжнародну асоціацію політичних наук. У всіх середніх і вищих навчальних закладах розвинутих країн обов'язковим є вивчення політичних дисциплін. За даними американських соціологів приблизно 42% часу навчальної програми США відведено вивченню політичних наук.

Досвід останніх років політичного життя України показав: активність громадян в управлінні справами суспільства і держави стримуються політичною недосвідченістю, наївністю, нерідко відсутністю політичної культури, що дозволяє різним політичним партіям, групам маніпулювати суспільною свідомістю, використовувати активність народу для задоволення своїх політичних амбіцій. Коли сучасна людина не цікавиться політикою — політика цікавиться нею. Це значить, що сьогодні немає людини, яка б не перебувала під впливом політики.

Знання про політику необхідні кожній людині, ти більше майбутньому молодому спеціалісту -медику, який прагне зрозуміти свої потреби у суспільстві. Завдання полягає лише у тому, щоб озброїти майбутніх фахівців відповідними знаннями, потрібними для успішного виконання своїх обов'язків, а й сформувати таку людину яка б свідомо і добровільно, належним чином могла виконувати загальнолюдські обов'язки, вміла за допомогою набутих знань захистити не лише свої законні права та інтереси, а і тих, хто працює поруч. У значній мірі розв'язанню цих проблем сприяє курс науки "Політологія".

Вивчення політології відповідає завданням гуманізації підготовки фахівців у вищих навчальних закладах, допомагає студентам самовизначитися в особистих світоглядних позиціях та духовних інтересах, сприяє формуванню їх політичної свідомості та політичної культури.

У сучасних умовах зростає роль політологи як інструменту пізнання політичних процесів, їх регулювання, з метою забезпечення незалежного політичного мислення і активної політичної діяльності громадян та їх об'єднань. В умовах Болонського процесу збільшується кількість годин і відповідно тем на самостійне опрацювання. Це стимулює студентів до активних форм навчання.

Методичні поради призначені для використання їх студентами у процесі підготовки до семінарів, а також безпосередньо при проведенні семінарських занять з політології.

Це аж ніяк не свідчить, що студент зобов'язаний у всьому слідувати за цими порадами. Навпаки. Студент має право на свій пошук істини, на повний світоглядний суверенітет, використовувати поради і відповідну літературу як привід для роздумів.

Семінар № 1.

Тема : Предмет і соціальні функції політології. Основні етапи розвитку світової політичної думки.

2 години.

Дидактична мета: навчання студентів використовувати вже отриманні знання із інших дисциплін,

їх синтезувати, аналізувати, вибирати головне, робити самостійні висновки.

1. Предмет, сутність і методи політології.

2. Головні категорії науки про політику.

3. Соціальні функції політології.

4. Виникнення і розвиток політичної думки.

5. Політична думка в епоху відродження.

6. Політичні ідеї утопічного соціалізму.

7. Політичні вчення К.Маркса, Ф.Енгельса, В. Леніна.

8. Політологічні концепції XX ст.

9. Сучасні соціально-політичні теорії.

Реферати*

1. Політологія, її місце і роль у системі суспільно-гуманітарних наук. "Гоніння" на суспільні науки.

2.Умови і головні завдання розвитку політології в сучасній Україні.

З.Маккіавелізм як політичне явище.

Запитання для дискусії.

1 .У чому суть політичних цінностей і як вони співвідносяться з іншими суспільними цінностями?

2.Які нові класи і соціальні групи виникають у нинішній Україні і як співвідносяться їх

політичні інтереси з інтересами традиційних соціальних груп.

З.Яку роль відіграє політологія у житті суспільства? 4.Які положення із політичних учень Стародавньої Греції та Стародавнього Риму можна

використати у сучасних умовах? 5.Який вплив мають політичні вчення відродження та просвітительства на сучасний розвиток політичних теорій?

Методичні рекомендації.

1. Вивчення першого питання потрібно почати із з'ясування поняття і предмета політології -

науки про історію розвитку політичної думки, сутності, закономірностей і форм функціонування

політичних систем і політики, їх місця і ролі у житті суспільства, а також про міжнародні процеси.

Важливішим методологічним аспектом політології є включення у сферу її досліджень

взаємозв'язків, що виникають між політикою та інтими галузями громадського життя.

Термін "політологія" походить від давньогрецьких слів "polis" - місто, держава та "logos" - слово, наука. Основу цього поняття і складає термін "політика", що означає мистецтво управляти державою.

Категорія "політика" у науці трактується по-різному. Разом з тим майже завжди це поняття органічно з'єднують з функціонуванням держави. Дійсно, саме держава виступає суб'єктом, який проводить політику. Проте крім неї політичною діяльністю займаються також партії, громадсько-політичні організації та рухи.

Політологія тісно пов'язана з іншими науками - філософією, соціологією, історією, юриспруденцією, психологією, міжнародним правом, - розглядає їх взаємозв'язки. Але річ у тому,

що ці науки стосуються політологи тільки своїм політичним змістом, усе інше залишається у рамках відповідних наук.

Вивчаючи методи політології, зверніть увагу на такі, як методи системного, порівняльного, історичного, логічного аналізу в політиці. Дуже важливо вміло застосовувати методи у практичній діяльності, не відриватися від реальної дійсності. Тому визначальним методом у політиці є метод конкретності, діяльного підходу. Однак існує і метод примусу. Як до нього ставитися? Важливо, щоб пріоритет не надавався силовим, насильницьким методам політичного управління, не порушувалися норми закону і права.

До методу політології належать світоглядна, методологічна, прогностична та прикладна функції. Розкрийте їх.

2. Вивчення другого питання полягає у виясненні сутності категорій політології. Категорії - основні поняття, що відбивають сутність даного предмета, вузлові пункти, сходинки пізнання законів. До категорій політології належать: "політична організація", "політична діяльність", "політичний режим", "політична революція", "політична система", "політичний процес", "політичні інститути", "політичні відносини" та ін. Особливої уваги заслуговують головні категорії політології, такі як "політична влада", "демократія", "свобода", "авторитет" тощо. На жаль, багато понять у політології були девальвовані.

3. У цьому питанні слід зупинитись на основних функціях політології як науки: теоретико-пізнавальна, метеорологічна, світоглядна, виховна, прогностична, регулятивна, аналітична, і тд.

Але для повного висвітлення питання, слід підкреслити, що як навчальна дисципліна політологія покликана дати студентам уявлення про політичне життя, політичну сферу суспільства, закономірності її розвитку, а також систему знань про сучасні політичні інститути, їхню будову та функціонування, про права, свободи, обов'язки громадян у демократичному суспільстві, політико-правове становище людини, форми і засоби участі її у політичному житті, динаміку політичних процесів, їхні суб'єкти, зміст і шляхи формування політичної культури, різноманітні ідейно-політичні концепції сучасності, рушійні сили сучасного світового розвитку.

4. Політична думка від свого зародження і до сьогодні пройшла складний шлях. З античною епохою пов'язана поява політології як науки. Проаналізуйте закони Хаммурапі у Вавілонії, міф Заратустри у Персії, буддизм в Індії, конфуціанство і даосизм у Китаї.

Вчені Стародавньої Греції і Риму вперше спробували дати інтерпретацію політичного життя, використавши методи спостереження і індукції.

5. При підготовці п'ятого питання слід розглянути головні положення політичної думки епохи Відродження, протягом якої вчені розробляли нові категорії у політології, досліджували питання держави і політичної влади.

6. Розглядаючи політичні ідеї утопічного соціалізму, прослідкуйте три періоди розвитку політичної думки соціалістами-утопістами, які вносять свій вклад у теорію про новий справедливий лад суспільства, їх заслугою було те, що вони піддали нищівній критиці вади народжуваного капіталізму, проте не змогли вказати шляхи їх подолання. Заслуговують на увагу їх спроби змоделювати суспільство майбутнього.

7. Сьоме питання плану розкриває, можливо, найскладніший період розвитку політичної думки і той внесок, який зробили К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін у політологію. Вивчаючи літературу з даного питання, необхідно звернути увагу на те, що боротьба за владу ними ставилась як наріжний камінь політики. До цього положення прилучаються й інші, зокрема: політика як інструмент формування соціальних відносин; держава - знаряддя захисту інтересів панівного класу або суспільного прошарку; роль партії в організації сильного суб'єктивного фактору при підготовці революції, тобто заміні однієї політичної системи на іншу; розвиток революційної свідомості і значення нової ідеології і т.п. Важливо уяснити переоцінку цінностей цих теоретичних постулатів сучасною політологією.

8. 9. Останні два питання теми присвячені політологічним концепціям, які набули великої популярності у XX ст. і, безумовно, Відіграють помітну роль у подальшому розвитку науки про політику. В них висуваються і розробляються нові проблеми політичного життя суспільства, аналізуються і прогнозуються глобальні проблеми нашого часу і майбутнього.

На завершення рекомендуємо розглянути основні політологічні концепції.

Література.

• Апанович О., Українсько-російський договір 1654. міфи і реальність, К., 1991.

• Великий українець. Збірник праць Михайла Грушевського. Передмова Л. Кравчука, К., 1991

• . Гнатенко П.И., Общественно-политическая мысль на Украине во второй половине XVII -середине XVIII века, Днепропетровск, 1982.

• Гунчак Т., Україна. Перша половина XX ст. Нариси політичної історії, К., 1993. Історія філософії України, підручник, К., 1994.

• Потульницький В., Теорія української політології. Курс лекцій. Л.7, К., 1993.

• Толочко П.П., Древняя Русь. Очерки социально-политической истории, К., 1987.

• Храмов В.О., XX век: новая доктрина мировой политики? Риноч. Площ. № 4, 1994.

• Українська політологія: витоки та еволюція, навч. посібник, керівник авт.кол. Ф.М. Кирилюк,К.,1997.

Семінар №2

Тема: Становлення і розвиток політичних ідей в Україні.

2 години

Дидактична мета: показати взаємозв'язок усіх гуманітарних предметів та навчити студентів

використовувати знання з інших предметів, синтезуючи їх та використовуючи для ведення дискусій.

1. Розвиток політичних ідей мислителями Київської Русі.

2. Політичні і правові ідеї козацько-гетьманської доби.

3. Політологічна думка Кирило-Мефодіївського братства.

4. "Народні будителі" у Західній Україні.

5. Політологічні ідеї в Україні кінця XIX ст. і в XX ст.

Реферати

1. Запровадження християнства на Русі та його вплив на розвиток політичної думки.

2. Роль Конституції та Виводу прав України П. Орлика у розвитку політичної думки в Україні.

3. Винниченківські заповіти борцям за визволення.

4. Дисидентський рух 60-70-х рр.

Запитання для дискусії

1. Чи було козацтво різновидом державного устрою за литовсько-польської доби?

2. Які політичні партії існували в Україні наприкінці XIX - на початку XX ст. і яке було їх ставлення до української державності?

3. Етапи відновлення української державності.

4. Через що тривалий час Україна була політичне залежною?

Методичні рекомендації.

1. Вивчення першого питання передбачає осмислення політико-правових ідей у ранніх слов'янських спільностей У-ІХ ст., знайомство з політичною думкою правителів Київської Русі, Галицько-волинської держави та правових, державницьких ідей "Руської правди".

2. Розглядаючи друге питання, акцентуйте увагу на діаметрально протилежних оцінках акту Переяславської ради 1654 р. політичними діячами. Проаналізуйте прозахідні ідеї І.Виговського, Ю. Жмирича, київських митрополитів С. Косіва і Д. Балабана, а також проросійську орієнтацію полтавського полковника М. Пушкаря, кошового отамана Запорізької Січі Я. Парабаша, митрополитів Гізеля і Барановича. Особливу увагу зверніть на правознавчі ідеї Бендарської Конституції 1710р. Пилипа Орлика.

3. Розкриття третього питання доцільно розпочати з характеристики ліберального та революційно-демократичного напряму діяльності членів Кирило-Мефоді'ївеького братства. Зверніть увагу на програмний документ Братства - "Закон божий (Книга буття українського народу). Правила".

4. Четверте питання присвячене "народним будителям" у Західній Україні, які висунули ідеї всесвітньої федерації, федеративної республики трудящих, вільної конфедерації автономних регіонів, вічної федерації культурних народів з міжнародним виборним судом. Заслуговують на увагу і народницька школа хлопоманства, ідеї революційно-демократичного спрямування.

5. Українська політична думка кінця XIX ст. багата розмаїтістю концепцій: інтегрального націоналізму, теорії еліти, української раси, єдиного потоку, монархізму, ідеї і чину тощо. Ці ідеї будуть предметом обговорення п'ятого і шостого питань. Певної уваги заслуговує також проблема практичного творення самостійної державності урядами УНР, ЗУНР, УРСР.

Розгляд даного питання бажано завершити аналізом Декларації про державний суверенітет України (16. VII. 1990 р.).

Література.

• Аристотель. Политика (Сочинения, т.4, М., 1990.)

• Вебер М. Политика как призвание и профессия, избр.произведения, М., 1990. стр.644-707.

• История политических и правових учений, М, 1988. Історія Русів, К., 1991.

• Апанович О., Українсько-російський договір 1654. міфи і реальність, К., 1991.

• Великий українець. Збірник праць Михайла Грушевського. Передмова Л. Кравчука, К., 1991.

• Гнатенко П.И., Общественно-политическая мысль на Украине во второй половине XVII -середине XVIII века, Днепропетровск, 1982.

• Гунчак Т., Україна. Перша половина XX ст. Нариси політичної історії, К., 1993. Історія філософії України, підручник, К., 1994.

• Потульницький В., Теорія української політології. Курс лекцій. Л.7, К., 1993.

• Толочко П.П., Древняя Русь. Очерки социально-политической истории, К., 1987.

• Храмов В.О., XX век: новая доктрина мировой политики? Риноч. Площ. № 4, 1994.

• Українська політологія: витоки та еволюція, навч. посібник, керівник авт.кол. Ф.М. Кирилюк, К.,1997.

Семінар № З

Тема: Політична система суспільства. Держава і громадське суспільства,

2 години

Дидактична мета: зосередити увагу студентів на дискусійних питаннях для формування у них навиків ведення дискусій та вироблення навичок творчого осмислення матеріалу уже відомого.

1. Сутність, структура і функції політичної системи суспільства.

2. Політичні системи країн сучасного світу:

а) політичні системи розвинутих країн;

б) політичні системи країн Східної Європи;

в) політичні системи країн "третього світу";

г) політичні системи держав - республік колишнього Радянського Союзу.

3. Генезис, сутність, завдання і функції держави.

4. Форми державного устрою і процедура утворення верховної державної влади.

5. Тенденції розвитку державності у сучасному світі.

Реферати.

1. Функціонування сучасних політичних систем.

2. Політична система Китаю.

3. Політичний режим як умова політичної діяльності.

4. Типи і форми держав.

Запитання для дискусії

1. Чи завжди політична система країни відповідає інтересам усіх соціальних груп суспільства?

2. Яку політичну систему успадкувала Україна від колишнього СРСР?

3. Куди йдуть країни Східної Європи?

4. Що таке суверенітет держави? З чого він складається?

5. Чи завжди існувала держава і чим пояснюється її необхідність?

6. За яких умов виникають тоталітарні режими?

7. Який політичний режим, на вашу думку, існує в Україні і які можливі напрями його розвитку?

Методичні рекомендації.

1. При підготовці до заняття важливо усвідомити сутність політичної системи, проаналізувати структуру, з'ясувати місце і роль її елементів і всієї системи у цілому.

Вивчення сутності, законів функціонування, завдань, структури, тенденцій розвитку політичної системи має велике практичне значення як для оптимізації управління кожною країною, так і для регулювання відносин між державами і народами.

Надзвичайно важливо з'ясувати роль і співвідношення у структурі політичної системи, її головні елементи, такі як держава та її органи управління, політичні і громадські організації, що ведуть боротьбу за політичну владу або її утримання, засоби масової інформації як "четверта влада" і т. п.

Сутність політичної системи виявляється через такі її функції: захист і задоволення інтересів панівного класу або верстви, страти, групи; забезпечення у належній мірі захисту і реалізації інтересів інших верств населення; поєднання інтересів різних груп населення і загальнолюдських цінностей; вплив на інші підсистеми суспільства; забезпечення стабільності розвитку економіки і суспільно-політичної системи у цілому; захист інтересів суспільства і його безпеки у міждержавних взаємовідносинах.

2. У другому питанні зосередьте увагу на різноманітності політичних систем у світі, а також на їх докорінних відмінностях, які залежать насамперед від рівня розвитку суспільства. Політичні системи розвинутих країн віддзеркалюють сутність парламентаризму і демократії. Остання характеризується поділом незалежної одна від одної влади - законодавчої, виконавчої і судової. У цих країнах склалися в основному чотири форми демократичного правління: парламентсько-кабінетна, президентська, змішана і директоріальна. Проаналізуйте відмінності кожної з цих форм правління.

Уважного вивчення потребують політичні системи країн Східної Європи. Розглядаючи ці системи, виділіть спільні риси їх розвитку, для яких характерним є насамперед перехід від партійно-етатистської системи до демократичної. Історія подібних аналогів ще не мала.

Заслуговують на увагу і політичні системи країн "третього світу", які також мають ряд суттєвих особливостей, головними із яких є: колишня колоніальна залежність; недостатньо виявлений соціальний характер системи; трайбалістські тенденції (сильний вплив суб'єктивного фактору -політичного, державного лідера або невеликої групи вождів-керівників); нерозвиненість демократичних інститутів влади і хоч би елементів політичної культури населення.

Завертаючи вивчення даної проблеми, проаналізуйте процес становлення політичних систем колишніх республік СРСР, труднощі об'єктивного і суб'єктивного характеру у формуванні та поділі владних структур системи, прагнення "пересадити" окремі інститути західних політичних систем на грунт України, Білорусії, Росії та інших суверенних держав.

Особливу увагу радимо приділити з'ясуванню причин розбіжностей напрацьованих законодавчих актів із системою їх втілення у практику виконавчою владою. Які існують шляхи подолання цього протиріччя?

3. З'ясування генезису, сутності, завдань і функцій держави дасть можливість усвідомити, що вона існувала не вічно, а породжена історичним розвитком і що процес утворення держав ще не закінчився. Рівень здобутих знань дозволяє зробити такий висновок: в утворенні держав діють принаймні три групи факторів: 1) суспільний поділ праці; 2) поява приватної власності; 3) істотні зміни у відтворенні самої людини.

Розглядаючи сутність держави, розкрийте її головні риси: наявність влади, територіальний поділ населення, наявність групи людей, професією яких стало управління.

Специфіку завдань держави (внутрішніх, зовнішніх) розкривайте через систему публічної влади, що здатна забезпечити: 1) одержання, аналіз і систематизацію необхідної інформації; 2) узгодження інтересів різних груп у межах суспільного ладу; 3) по можливості оптимальну систему підтримання громадського порядку; 4) забезпечення нормальних добросусідських відносин з іншими країнами.

Функції держави, їх зміст і пріоритети змінюються залежно від історичної епохи, типу і форми держави.

Внутрішні функції (у загальносоціологічному значенні, характерні для будь-якої форми державності): забезпечення безпеки громядян і суспільства, законності і правопорядку; захист економічної основи суспільства, всіх форм власності; регулювання соціальних конфліктів і протистоянь, узгодженості інтересів і потреб індивідів, соціальних груп; регулювання освіти і виховання, сфери культури; забезпечення збереження людини і розумного використання природних ресурсів; регулювання відносин етнічних груп і національна консолідація. На вашу думку, які ще існують чи мають існувати внутрішні функції держави?

Розкрийте сутність зовнішніх функцій держави: захист інтересів і суверенітету держави в усіх сферах міжнародних відносин; з'ясування та реалізація міждержавних і міжнародних інтересів шляхом дипломатичних відносин, а також активної участі у роботі міжнародних організацій, спілок, об'єднань; активна участь у створенні нового світового порядку.

4. Функціонування, розвиток і зміна форм держави, її політичних інститутів і режимів -предмет вивчення четвертого питання семінару. Зверніть увагу на такі головні форми держави, як унітарна, федеративна, конфедеративна.

Форму правління визначає правовий статус вищих органів держави, їх структура та взаємні відносини. Сьогодні у світі існують монархічні держави (деспотична, абсолютна, конституційна, парламентська) і республіканські (аристократична, демократична, парламентська, президентська). З'ясуйте їх сутність.

Схарактеризуйте політичні режими; а) за соціальною базою влади - демократичний, аристократичний, плутократичний, охлократичний; б) за методами політичної діяльності - демократія (парламентська, президентська), тоталітаризм, авторитаризм, диктатура пролетаріату, фашистська диктатура, диктатура буржуазії, анархізм; в) за ставленням до соціального прогресу - революційний, прогресивний, ліберальний, консервативний, реакційний.