Структуру it можна подати у вигляді такої схеми (рис.1..):
Рис.1.. Структура інформаційної технології
Основні функції СУБД:
-визначення БД;
-організація збереження даних;
-забезпечення доступу користувачів до БД;
-захист цілісності БД;
-підтримання технологічного процесу функціонування БД.
Як правило, БД є інтегрованим поданням даних багатоцільового використання, що забезпечують вирішення наборів взаємопов'язаних завдань. БД може бути централізованою (зберігатися на одному комп'ютері) або розподіленою в мережі (зберігатися на кількох комп'ютерах). Набули найбільшого застосування такі СУБД:
масштабу великих підприємств (корпоративні БД): Oracle, Informix, SQL-Server, DB2 тощо;
масштабу функціональних підсистем, комплексів задач, створення проміжного рівня обробки даних у великих ІС: Access, dBase, Paradox, FoxPro, Clipper тощо;
окремих задач ІС.
За допомогою моделі даних (реляційної, ієрархічної або мережної) можуть бути представлені будь-які об'єкти ПрО та зв'язки між ними.
БД — це динамічна інформаційна модель конкретної ПрО. Використання БД забезпечує:
-незалежність даних та програм;
-підтримку відношень між даними;
-сумісність компонентів БД та можливість їх подальшого розвитку;
-цілісність даних, компактність їх зберігання;
-несуперечність, відновлення та захист даних.
До системних та інструментальних засобів належать апаратні засоби (комп'ютери, принтери, копіювальні пристрої, телефонна техніка, комунікаційні засоби — мейнфрейми, маршрутизатори, концентратори), системне ПЗ (операційні системи, СУБД тощо), прикладне ПЗ (мови програмування, технології програмування, мови специфікацій тощо).
В основі організації БД лежить модель даних, яка дозволяє подати множинність даних й описати взаємозв'язки між ними. Взаємозв'язок "один до одного" (1:1) означає, що в будь-який момент часу кожному значенню елемента даних А відповідає тільки одне значення зв'язаного з ним елемента В. Зв'язок "один до багатьох" (1:М) означає, що будь-якому значенню елемента А відповідає більше одного значення зв'язаного з ним елемента В. Зв'язок "багато до багатьох" (М:М) вказує на те, що множині значень елемента А відповідає кілька значень елемента даних В.
Взаємозв'язки між даними мають відображатися у БД, для чого служить й модель даних, що визначає правила, за якими ці дані структуруються. Найбільш розповсюджені такі моделі даних: ієрархічні, мережні та реляційні.
Ієрархічна модель базується на основі принципу підпорядкованості між елементами даних у вигляді дерева, де на найвищому рівні ієрархії знаходиться один кореневий вузол. В ієрархічній моделі реалізовані взаємозв'язки типу "один до одного" та "один до багатьох". Кожний вузол може мати кілька екземплярів конкретних значень елементів даних.
Основний недолік ієрархічної моделі — обмеження форм подання взаємозв'язків між даними. Крім того, пошук у дереві займає багато часу.
Мережна модель — це орієнтований граф із іменованими вершинами та дугами. Вершини графа — це записи, що становлять собою сукупності логічно пов'язаних елементів або агрегатів даних. Для кожного типу запису може існувати кілька екземплярів конкретних значень його інформаційних елементів.
Суттєва відмінність мережної моделі від ієрархічної полягає в тому, що кожний запис може брати участь у будь-якому наборі і відігравати роль як власника, так і члена набору. Мережна моделі підтримує будь-які типи взаємозв'язків між об'єктами. Проте ця модель має і ряд недоліків, зокрема: складності реорганізації БД при появі нових елементів даних.
Реляційна модель — це набір двомірних таблиць, рядки якої — це записи, а стовпчики — елементи даних. Всі таблиці та стовпчики таблиць мають власні імена.
Ця модель даних має ряд переваг порівняно з ієрархічною — простота і наочність БД. Крім того, основні принципи побудови реляційної БД теоретично обґрунтовано .
Мережні та ієрархічні моделі звичайно використовують для централізованого оброблення даних. Реляційні моделі придатні як для централізованого, так і для децентралізованого оброблення даних.
Потреба в оперативному, поглибленому і комплексному аналізі інформації створює об'єктивну необхідність упорядкування великих масивів даних та автоматизації пошуку у цих масивах. В ІС має функціонувати автоматизований банк даних (АБД) — така частина ІС, яка здійснює формування, накопичення, корегування і збереження даних, а також забезпечує колективний доступ до цих даних у різних режимах: розподілу часу, пакетної обробки (прямої і дистанційної), діалогу «людина-машина».
Головна перевага АБД полягає в незалежності даних, збережених у БД, тобто функції вводу, збереження і корегування даних відокремлені від програм оброблення даних, а прикладні програми не залежать від зміни фізичних характеристик і розміщення даних. Структура АБД складається з БД, СУБД та служби адміністратора АБД, яка несе відповідальність за забезпечення надійного функціонування і дотримання регламенту доступу до збережених даних.
Структура технологічного процесу оброблення інформації-
Технологічний процес (ТП) оброблення інформації — це комплекс взаємопов'язаних операцій перетворення інформації з моменту її виникнення до використання, які виконуються в певній послідовності.
Багатоваріантність та складність ТП зумовлюють необхідність поділу їх на менші, логічно завершені, відносно самостійні частини — етапи. У свою чергу етапи розбиваються на ще менші частини — технологічні
операції (ТО), що виконуються в певній послідовності та різні за змістом та тривалістю. IT можна уявити у вигляді ієрархічної структури, що складається з етапів, дій та операцій.
ТП обробки даних охоплює процеси збору, вводу даних в інформаційну систему, розміщення та зберігання даних у пам'яті комп'ютера, оброблення даних з метою отримання та видачі результативних даних у зручному для користувача форматі.
Технологічний процес оброблення інформації доцільно поділити на такі етапи:
-Початковий (збір, ввід вхідних даних, їх реєстрація).
-Підготовчий (прийом, контроль, реєстрація вхідної інформації та передача в інформаційну систему).
-Основний (безпосередня обробка інформації).
-Заключний (контроль, випуск та передача даних обробки користувачеві, їх дублювання та зберігання).
Упродовж початкового етапу відбувається збір первинної інформації, її реєстрація, передача на обробку. На підготовчому етапі початкові дані переносяться в комп'ютер для подальшої обробки, реалізація ж основного та заключного етапів дозволяє отримати кінцеві результати.
ТО розрізняють за ступенем механізації та автоматизації:
-ручні (приміром, виписка первинного документа);
-механізовані (з використанням технічних засобів);
-автоматизовані;
-автоматичні.
Методологічну основу ІС складає системний підхід, відповідно до якого будь-яка система — це сукупність взаємопов'язаних об'єктів, що функціонують сумісно для досягнення загальної мети. Поведінка системи має ряд властивостей:
-цілісність системи - поведінка окремих об'єктів розглядається з позиції структури всієї системи;
-забезпечення стійкості функціонування системи;
-адаптивність до змін зовнішнього середовища;
-здатність до навчання шляхом зміни структури системи відповідно до зміни мети системи.
Інформаційні системи в економіці (ІС )мають розв'язуватися конкретні задачі залежно від тієї ПрО, для якої призначена система. Галузі застосування ІС різноманітні:
банківська справа, страхування, медицина, транспорт, освіта, наука, будівництво тощо. Без використання сучасних автоматизованих ІС важко уявити ефективну роботу підприємства, банку, державної установи, учбового процесу у навчальних закладах, бібліотеках. Основна мета ІС полягає в отриманні цілеспрямованих результатів перероблення інформації у зручну для користувача форму. Неможливо реалізувати ІС без знань, орієнтованих на відповідну IT. IT - це набагато глибше поняття порівняно з ІС, при цьому IT може існувати поза ІС, але не навпаки. Приміром, праця людини-референта базується на певній технології обробки наукових статей, проте жодна ІС не реалізує такі функції. Базові компоненти ІС:
-інформація;
-IT, на якій базується ІС;
-організаційні компоненти ПрО;
-функціональні компоненти ІС.
Ключові компоненти ІС підприємства - це її користувачі, підприс мство як об'єкт управління та єдиний інформаційний простір підприс мс і на.
Користувач - це будь-яка особа, яка використовує ІС або інформацію, що виробляється цією ІС. ІС підприємства має забезпечувати стратегічних цілей, здійснення бізнес-операцій та вирішення питань управління підприємством.
Єдиний інформаційний простір (ЄІП) - це сукупність інформації, технологій їх використання та засобів передачі, що функціонують на основі . диних принципів і за спільними правилами для задоволення інформаційних потреб користувачів. ЄІП в економіці набуває все більшого значений
Будь-яка ІС характеризується власним середовищем зберігання даних засобами доступу до них. Наявність простого та зручного інтерфейсу є важливим фактором для користувача ІС. Саме ІС переробляють необроблені дані в інформацію, що визначає цілеспрямовані дії керівника.
При визначенні вимог для ІС описують процеси, що пов'язані з наданням послуг клієнтам. Моделі ІС будують тільки для основних видів діяльності організації і тільки в тому обсязі, що забезпечує формування вимог для побудови. У проектуванні ІС використовують принцип «зверху вниз» та «від загального до часткового», що спрощує рішення задачі без втрати якості та обмежуючись поданням тільки головних деталей. На ринку автоматизованих ІС зараз найбільш популярні автоматизовані банківські системи та корпоративні інформаційні системи промислових підприємств.
Автоматизована банківська система (АБС) — це комплекс апаратно-програмних засобів, що реалізує фінансові та управлінські операції в режимі реального часу через обробку транзакцій в телекомунікаційній мережі ефективність виробництва збільшується. IT дозволяє збільшувати конкурентноздатність підприємств навіть за межами внутрішніх ринків. Наслідком інформаційної прозорості дій підприємця є співпраця конкуруючих інтересів, що приводить до змін в інформаційній індустрії та підприємницькій діяльності. Підприємство, отримавши доступ до світових інформаційних ресурсів, має можливість краще позиціонувати свій товар. IT забезпечує миттєвий прямий та зворотний зв'язок між виробниками та споживачами товарів та послуг, що дозволяє:
-Визначити поточну ринкову ситуацію та зробити відповідні прогнози.
-Понизити вартість товарів шляхом зменшення товарно-матеріальних запасів, запасів готової продукції на складі.
-Полегшити пошук інформації про потрібні споживачам товари.