Задача 5

У таблиці наведені значення витрат праці та відповідні їм зна­чення середнього продукту.

1. Заповніть таблицю, розраховуючи загальний та граничний продукт праці.

2. Побудуйте графіки загального, середнього та граничного продукту.

Задача 6

За даними виробничої сітки побудуйте ізокванти для Q₁= 70 од. і Q₂ = 85 од.

2. Обчисліть граничну норму технологічного взаємозаміщення капіталу працею для таких точок:

а) для ізокванти Q₁= 70 од. — при переході від L₁= 1 до L₂ = 3 од. та від L₃ = 3 до L₄ = 5 од.;

б) для ізокванти Q₂ = 85 од. — при переході від L₁= 2 до L₂ = 3 од. та від L₃ = 3 до L₄ = 5 од.

ІV. Результати роботи оформити у зошиті для самостійних робіт

Література:

1. В.І. Мельникова, В.Г. Яременко „Мікроекономіка” – К.: Професіонал, 2005 р.

2. Г.Е. Гротковська, А.Ф. Косік „Мікроекономіка: практикум”- К., 2004 р.

3. О. Ястремський, О. Грищенко „Основи мікроекономіки” – К.: знання, 1998 р.

4. В.О. Безугла, І.І. Постіл «Мікроекономіка»-К.:Центр учбової літератури, 2007 р.

Самостійна робота № 7

Тема: Витрати й прибутки фірми

Навчальні цілі: Розглянути поняття і сутність витрат, прибутку виробництва

Студент повинен знати: поняття постійних, змінних, середніх, граничних витрат, бухгалтерського і економічного прибутку.

Студент повинен вміти: визначати витрати виробництва та прибутки підприємства.

Форма самостійної роботи: вивчення теоретичного матеріалу.

І. Завдання для самостійної роботи:

Звернути увагу на такі вузлові питання:

1. Витрати виробництва, економічний та бухгалтерський підходи до їх визначення

2. Сукупні, середні та граничні витрати в короткостроковому періоді

3. Типовий характер зміни витрат у короткостроковому періоді. Закон неминучого зростання граничних витрат (зниження дохідності)

4. Оптимум виробника та мінімізація витрат

5. Криві тривалих витрат. Концепція мінімального ефективного розміру підприємства

6. Поняття про загальний, середній та граничний доход. Прибуток як кінцевий результат діяльності підприємства

Основні терміни та поняття

До найважливіших параметрів підприємства як мікроекономічної моделі належать також витрати виробництва, виторг і прибуток. Загальні обсяги витрат ресурсів (факторів виробництва), або грошові витрати, здійснювані підприємством для виробництва певного обсягу продукції, становлять його витрати виробництва.

У теоретичній економіці розрізняють бухгалтерські та економічні витрати.

Бухгалтерські витрати — це фактичні витрати підприємства на виробництво продукції у певному обсязі.

З огляду на обмеженість ресурсів доходимо висновку: використання будь-якого ресурсу для виробництва певного товару виключає можливість його використання у виробництві іншого (альтернативного) товару. Витрати, що виникають як результат втрачених можливостей через альтернативне використання ресурсів, називаються альтернативними, або економічними. Для окремого підприємства економічні витрати — це безпосередні витрати підприємства на ресурси разом із недоотриманим виторгом від найкращого альтернативного способу використання цих ресурсів.

Бухгалтерські витрати відрізняються від економічних ще й тим, що вони не містять у собі вартість тих послуг факторів виробництва, використовуваних у відповідному процесі, які є власністю підприємства. Витрати, обумовлені використанням факторів виробництва, які є власністю підприємства, називаються неявними витратами.

Явні витрати — це витрати підприємства, спрямовані на прид­бання необхідних виробничих ресурсів. Бухгалтерські витрати містять у собі лише явні витрати. економічні (альтернативні) витрати охоплюють явні та неявні витрати.

Витрати на виробництво певного обсягу продукції (Q) називають сукупними витратами (ТС).

Середні сукупні витрати (АТС) — це кількість сукупних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції:

.

Граничні витрати (МС) — це приріст сукупних витрат підприємства, пов’язаний із виробництвом додаткової одиниці продукції. Як правило, під граничними витратами розуміють витрати, пов’язані з випуском останньої одиниці продукції.

.

Залежно від змін граничних витрат вирішується питання про доцільність збільшення або зменшення обсягу виробництва.

Валовий (сукупний, загальний) виторг — це сума коштів, яку одержала фірма від реалізації товарів за певний час. Він дорівнює ціні (Р) проданого товару, помноженій на обсяг продажу (Q):

TR = PQ.

Сукупний прибуток — це величина, на яку валовий виторг (TR) підприємства перевищує його сукупні витрати (ТС). Розрізняють бухгалтерський та економічний прибуток. Бухгалтерський прибуток дорівнює різниці між загальним виторгом і бухгалтерськими витратами. Величина економічного прибутку встановлюється як різниця між економічними витратами та виторгом підприємства.

Якщо підприємство отримує нульовий економічний прибуток, то воно покриває усі свої витрати. Нормальний прибуток — це прибуток, від якого відмовляються власники підприємства на користь ресурсів на своєму підприємстві, але який вони могли б отримати, вклавши свої ресурси в інші напрями діяльності поза межами підприємства. Отже, до внутрішніх витрат відноситься й нормальний прибуток, необхідний для того, щоб залучити та утримати ресурси в межах даного виробництва.

зі зміною обсягу виробництва величини валового виторгу і сукуп­них витрат змінюються по-різному, а отже, величина прибутку підприємства залежатиме від обсягу випуску продукції. Саме тому підприємства намагаються встановити такий обсяг виробництва і реалізації продукції, за якого забезпечується найбільший прибуток. З цією метою обчислюється граничний виторг (MR), тобто приріст загального виторгу підприємства в результаті збільшення випуску продукції на одну одиницю:

.

Середній виторг (AR) — це виторг підприємства в розрахунку на одиницю продукції:

.

У короткостроковому періоді сукупні витрати підприємства поділяються на постійні та змінні. У довгостроковому періоді всі вит­рати є змінними.

Постійні витрати (ТFС) — це витрати, які не залежать від змін обсягу виробництва і мають місце навіть тоді, коли не виробляється продукція (заробітна плата управлінського персоналу, орендна плата, плата за кредит, амортизаційні відрахування та ін.).

Змінні витрати (ТVC) — це витрати, які змінюються за зміни обсягу виробництва (сировина, матеріали, заробітна плата робітників та ін.).

Сукупні витрати підприємства (ТС) — це сума постійних і змінних витрат.

ТС(Q) = TFC + TVC(Q).

Середні постійні та середні змінні витрати визначаються діленням сукупних постійних і сукупних змінних витрат на обсяг випуску продукції:

;

,

тобто

АТС(Q) = АFC(Q) + AVC(Q).

ІІ. Запитання для самоперевірки

1. У чому полягає різниця між бухгалтерськими та економічними витратами?

2. Дайте визначення явних і неявних витрат.

3. Дайте визначення сукупних, середніх і граничних витрат та аналогічних показників виручки.

4. Поясніть різницю між бухгалтерським та економічним при­бутками.

5. У чому полягає рівновага виробника?

6. Що таке «витрати виробництва»? Які ви знаєте види ви­трат виробництва?

7. Дайте характеристику витрат у короткостроковому пе­ріоді.

8. Сформулюйте правило найменших витрат.

9. Як діє закон зростання граничних витрат?

10. Як отримати оптимум виробника?

11. Поясніть формування довгострокових середніх витрат.

12. Чим характеризуються граничні витрати в довгостроковому періоді?

13. Що є доходом підприємця і які розрізняють види доходу?