5. Вимоги до кваліфікації фахівців за певною спеціальністю

Професійна освіта й підготовка реагують на ринкові зміни, напрями й потреби. У сучасних умовах реформування економіки України до фахівців висувають певні вимоги, оскільки за недосконалого законодавства робота підприємств та організацій дуже ускладнюється як об’єктивними економічними законами, так і недосконалістю роботи самого підприємства. Фірми функціонують для отримання прибутку, і тому від фахівця вимагають професійних дій, які базуються на чіткому розрахунку, глибоких знаннях та аналізі економічної ситуації.

Ринкові умови діяльності підприємств та організацій, з одного боку, і надлишок фахівців-економістів — з іншого, ставлять випускників відповідної професійної спеціалізації в жорсткі конкурентні умови на ринку праці. Щоб досягти успіху, вони повинні мати високу професійну підготовку та вміти виявляти свої професійно важливі якості під час проходження виробничої практики, стажування чи випробування за вступу на роботу. Тільки в такий спосіб, викликавши зацікавлення з боку роботодавця до себе як до прекрасного майбутнього працівника, випускник може отримати хорошу роботу за спеціальністю.

В умовах конкуренції на ринку праці випускник вищої школи потребує не лише високого кваліфікаційного рівня. Сучасний молодий спеціаліст-економіст повинен творчо використовувати здобуті знання в роботі, повсякчас збагачувати їх, уміти самостійно розв’язувати будь-яку проблему. Конкурентоспроможність випускників значною мірою залежить від якості оволодіння сучасними економічними знаннями, ступеня економічної культури, уміння мислити й діяти в категоріальній системі ринкової економіки.

Роботодавці висувають певні вимоги до потенційних працівників, основними з яких є глибока теоретична підготовка, комунікабельність, здатність до швидкого «реагування», здатність мислити на перспективу, організованість, трудова дисциплінованість. У сучасному індустріально-інформаційному суспільстві актуальною лишається важливість основної (базової) освіти. Найпоширенішою ознакою певного рівня кваліфікації спеціалістів є диплом про вищу освіту, який свідчить про наявність необхідної суми знань для виконання тих чи інших обов’язків та про порівнянні переваги випускника. Потенційний роботодавець визначає абсолютність переваг, достатність знань випускника за допомогою різних показників, зокрема й тих, які характеризують роботу навчального закладу.

Зростання попиту на висококваліфікованих спеціалістів підвищує вимоги до якості професійної підготовки спеціалістів, чинить тиск на системи освіти та є сильним фактором їхніх змін та адаптації. Згадані вище вимоги формуються державними інституціями відповідно до потреб суспільного розвитку, проте все важливішу роль у цьому процесі відіграють роботодавці та профспілки, які окреслюють потреби в професійній освіті («революції майстерності»), пропонують навчальні цілі для досягнення мінімальних стандартів, необхідних для збільшення конкурентоспроможності країни, певним чином беруть участь у регулюванні процесу підготовки, планування, забезпечення, коригування освітніх можливостей. Описи посадових обов’язків, які існують сьогодні, є надзвичайно структурованими, у їхній основі лежать особливості виконання головної функціональної ролі працівника (Work-role).

Для зростання ефективності організації відбувається вдосконалення вимог до фахівця за критеріями «типові — екстремальні». Частковий аналіз вимог до спеціаліста на сучасному ринку праці в Україні наведено в табл. *. Безумовно, без глибокої базової освіти людина не зможе реалізувати себе як спеціаліст та отримати відповідну винагороду. Сьогодні роботодавця мало цікавить колір диплома та середній бал. Знати все неможливо, а вміти швидко розбиратись у проблемному питанні та вирішувати його — цілком реально. Але без глибоких теоретичних знань працювати складніше, оскільки в пізнанні теорії можна розвинути свої інтелектуальні здібності. Існує тісний взаємозв’язок між хорошою роботою та здатністю до навчання.

Потенційний працівник повинен уміти відповідно спілкуватися. Цінується його здатність відстоювати свою думку, підтверджувати її фактичними даними, підбирати зрозумілі аргументи, пояснювати всі питання вдало та зрозуміло. Якщо в гарного спеціаліста немає цієї риси, йому буде дуже складно не тільки знайти спільну мову з іншими, а й зробити кар’єру.

Структура сучасних вимог до фахівця на сучасному ринку праці в Україні

Особистісні риси (задатки, здібності, навички, уміння			Спеціальні професійні якості (компетентності)
інтелектуальні риси	навички міжособистісної комунікації	ділові якості	сприйняття корпоративної культури	специфічні для певного виду діяльності	«вузлові» компетентності
Загальна освіченість, аналітичне мислення, наявність власної думки, ерудиція, гнучкість розуму, швидкість мислення	Чіткий усний і письмовий виклад думок, моральність, уважність, уміння вислухати і ставити запитання, повага до співрозмовника, увічливість	Працьовитість, відповідальність, наполегливість, ентузіазм, захопленість, ініціативність, амбіційність, упевненість в собі, цілеспрямованість	Визнання цінностей інших людей, терпимість, уміння працювати в команді, здатність до компромісу, стриманість	Знання ринкової ситуації та тенденцій, спеціальні знання, що потребують удосконалення	Володіння комп’ютерною технікою, вміння рахувати, планувати, інші спеціальні знання

Роботодавці велику увагу приділяють так званій «здатності до швидкого реагування». Вони бажають, щоб працівник швидко відстежував зміни та пристосовувався до них. Фахівець повинен мислити на перспективу, аналізувати тенденції розвитку організації, виявляти пріоритетні напрями роботи, покращувати позитивні сторони й наслідки та здійснювати заходи з ліквідації негативних. Співробітнику необхідно вміти грамотно протистояти негараздам, які виникають у процесі професійної діяльності, не опускати рук за певних помилок, аналізувати їх, відповідати за них і вирішувати проблему. Для цього знадобляться вольові якості. Серед особливих вимог — надійність у роботі та спроможність витримувати її рутинність (як правило, ці риси притаманні старшим працівникам), а також гнучкість та мобільність. Звичайно, ці та багато інших вимог взаємодіють у різних пропорціях і залежать від специфіки конкретної трудової діяльності. Реальна можливість підвищити ефективність роботи найманих працівників пов’язана з удосконаленням їхньої теоретичної підготовки, розвитком практичних умінь і навичок аналізу проблемних ситуацій.

Економічні задачі дуже складні і не мають легких та однозначних розв’язків. Але економіст може і повинен вирішити для суб’єкта господарювання дві проблеми:

• оцінити, як працює економіка суб’єкта підприємницької діяльності;

• визначити, як може і як саме мала б працювати економіка підприємства.

Вивчення економіки дає можливість зрозуміти:

• яку роль в ринковій економіці відіграє той, хто споживає, і той, хто виробляє, і той, хто наймає працівників, і той, хто наймається на роботу;

• хто і як приймає рішення про те, що повинно вироблятись, як повинно вироблятись, хто буде використовувати вироблене;

• місце держави у підприємницькій діяльності, причини її участі та межі ефективності цієї участі;

• механізм економічного життя підприємства за схемою:

затрати – товар – виручка – доход – прибуток – споживання – затрати. Певна річ, кінцевий продукт цієї діяльності мусить бути прибутковішим, ніж початковий;

• відносини підприємства як продавця і покупця з іншими покупцями і продавцями.

Економіст завжди перебуває на передньому краї щодо оцінки ефективності підприємницької діяльності на підприємстві, адже до нього сходяться стежини всіх структурних підрозділів підприємства, і він повинен визначити оптимальні варіанти їх діяльності, розв’язати вузлові питання прибуткового використання активів. Зрозуміло, чим більше в господарстві активів, чим складніша технологія, тим інтенсивніший потік інформації необхідно освоїти, щоб прийняти правильне рішення. І тут допомагають оперативність, компетентність, почуття нового, вміння оцінити ту чи іншу виробничу ситуацію з позиції економічної ефективності, а наполегливість економіста в аналізі показників господарської діяльності свого підприємства просто незамінна.

Низька фондовіддача? Знижуються продуктивність праці, рентабельність виробництва? Економіст не тільки реєструє коливання економічних показників, але й виявляє об’єктивні причини, що зумовили їх. Так, ними можуть бути недобросовісне виконання роботи деякими працівниками, недоліки в організації справи та інші. Дослідити, осмислити тенденції, що назріли або назрівають в економіці підприємства, знайти шляхи для виправлення становища – основне завдання економіста. Водночас він стежить за тим, якою ціною дається кілограм хліба, яка віддача хвилини робочого часу, літра бензину чи кіловат-години електроенергії, виховує у людей дбайливе ставлення до кожної копійки.

Втім, слова економіка, економічна посада ввійшли в лексикон ще в сиву давнину. Кожній формації притаманна певна форма взаємовідносин між людьми, що складаються в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ. Огляньмо на мить світ речей, який оточує нас, розмаїття продуктів харчування на нашому столі. Звідки це все? Чи просто було його виготовити? А хто може сказати скільки коштів, матеріальних ресурсів витрачено на їх виробництво? А хіба ми не замислюємося про споживчі властивості речей, їх ціни, про те, з чого вони складаються?

Так, сьогодні нам потрібні сталь, молоко, тканини, електроенергія, газ – все необхідне в житті людини – хліб, одяг, годинник, транзисторний приймач, модні черевики, телевізор, відеомагнітофон, холодильник. Важко переоцінити працю хлібороба, шахтаря, будівельника, монтажника, токаря, вченого, інженера, які створюють всі ці блага.

Але не слід забувати, що і в наших магазинах не стільки як хотілося б українського виробництва м’яса, молока, овочів, фруктів, одягу, меблів, автомобілів. Ось чому на тій самій землі, в одному й тому ж господарстві ми повинні збільшувати виробництво продукції. Більше виробляти – значить краще господарювати, використовувати землю, технічний потенціал, сировину і матеріали, трудові ресурси тощо. А вміло господарювати вдається, коли є міцні й глибокі знання, коли грамотно, самовіддано працюють спеціалісти, керівники виробничих підрозділів, усі, хто трудиться на підприємствах. Ось як усе взаємопов’язане і, якщо можна так висловитися, цементуючу роль відіграє тут нерідко економіст.

Ми, економісти, головне своє завдання вбачаємо в тому, щоб виявити, хто на що здатний і розвинути краще. Над чим думає, скажімо, інженер? Як поліпшити культуру технології і виробити все більше продукції. А бухгалтер? Як швидко і достовірно визначити фінансовий результат, який вже досягло підприємство.

Саме економічна наука й відповідає на запитання – як правильно, вигідно, прибутково господарювати, щоб мати кошти та матеріали на розширене виробництво. І ще одне. Щоб знайти шляхи нарощування виробництва продукції і зниження її собівартості, просунути вперед справу господарського розрахунку, утвердження суворого режиму економії, слід повсякденно розвивати у членів трудового колективу (робітників, спеціалістів) економічну свідомість і господарське мислення, прагнення виробити продукції більше, високої якості, з мінімальними затратами праці й коштів.

Отже, питання навчання працівника, поповнення його знань для розв’язання економічних проблем набуває першочергового значення.

Сама економічна служба нічого не зробить, якщо керівники господарства, всіх виробничих підрозділів не оволодіватимуть категоріями економічного мислення, а галузеві спеціалісти “плаватимуть” у питаннях економічного аналізу, зростання економічної ефективності кінцевих результатів. І тут працівник економічної служби має можливість – і зобов’язаний – якнайвпливовіше проявити свої педагогічні функції, щоб підвищити у членів свого колективу рівень економічних знань.

Нині навіть школяр знає, що чим твердіше й послідовніше, керівники й спеціалісти, спираються на добре підготовлених у професійному відношенні, заінтересованих у кінцевому результаті людей, чим краще працюють і чим економічніше й раціональніше витрачаються трудові, матеріальні та фінансові ресурси на виробництві, тим багатшим буде підприємство, більшими будуть його прибутки. А, отже, повніше здійснюватиметься асигнування на будівництво, придбання нової техніки, оплату праці, задоволення культурно-побутових потреб. Дехто може зробити висновок, що в економіці і виробництво, і витрати переводять на мову гривні, і не помиляється. Тільки у вартісному виразі можна порівняти, оцінити всі види продукції, витрати на її виробництво. В роботі економісту доводиться оперувати великою кількістю цифр. Але на цьому сфера дії економіки не закінчується.

Народна мудрість підтверджує, що копійка гривню береже. І це правильно не тільки по відношенню до підприємницької діяльності, але й на інші випадки життя людини, тобто у вузькому значенні. Часто доводиться спостерігати: сім’ї рівнозначні, однакова заробітна плата, а життєві рівні протилежні – в одних є багато чого, а в інших немає навіть необхідного. Чи правомірно оперувати в цьому випадку такими поняттями, як марнотратство і розбазарювання, економія й бережливість? Безумовно, рівень життя сім’ї залежить не тільки від розмірів заробітної плати, але і від уміння вести господарство.

Скажіть: без чого бувалий моряк не вирушає в плавання? Без компасу. І піднесення економіки підприємств неможливе без глибокої наукової розробки розрахованих на тривалий строк корінних проблем організації виробництва і раціонального й ефективного використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, техніки, прогресивної технології, передових методів господарювання з урахуванням конкретних особливостей підприємства. Тобто, в нашому випадку таким “компасом” є економіст як фахівець і керівник економічної політики підприємства.

Поняття ефективність, якість були завжди чи не найактуальнішими і найпопулярнішими в соціально-економічній літературі. В теле- і радіо- передачах, у газетних і журнальних статтях, з великих і малих трибун безперестанно лунало: “ефективність виробництва”, “ефективність наукового пошуку”, “ефективність пропаганди”, “ефективність якості”, “ефективність рішень” і т.д. Слів було багато, значно більше ніж конкретних справ. Дехто, на наш погляд, навіть не замислювався: а що ж таке ефективність?

Відповісти на це питання можна так: ефективний – той, що дає ефект, забезпечує бажані результати, дійовий. Ну, а які повинні бути ці результати, коли йдеться про економіку, прискорення темпів зростання національної економіки?

Насамперед, при оптимальних затратах праці одержати найбільше продукції. Суть проблеми полягає в тому, що країна в своєму розвитку підійшла до тієї межі, коли підвищення економічної ефективності виробництва стало не тільки головним, але й єдино можливим шляхом розвитку нашої економіки і розв’язання таких кардинальних соціально-економічних завдань, як будівництво ринкової економіки, підвищення добробуту працівників. Щоб привести в дію складові ефективності на кожну одиницю витрат (трудових, матеріальних і фінансових) добитися істотного збільшення обсягу виробництва та національного доходу, необхідно, щоб кожен працівник, кожен трудовий колектив наполегливо боровся за досягнення найвищих результатів при найменших витратах, добивався повнішого і раціональнішого використання машин та устаткування, матеріальних і фінансових ресурсів, економії робочого часу, сировини, палива й електроенергії, проявляв господарську турботу про поліпшення якості продукції підприємства, постійно підвищував продуктивність праці в усіх ланках нашого господарювання, на кожному робочому місці.

Економічно мислити, вміти планувати й правильно організувати свою роботу, а також роботу підпорядкованого тобі колективу чи служби, обраховувати затрати праці, підвищувати її продуктивність, контролювати витрачання матеріальних та інших ресурсів, бути економним та заощадливим, наполегливо добиватися високої ефективності виробництва – обов’язок кожного працівника – від рядового до керівника підрозділу і підприємства. Важлива роль тут належить економічній службі господарства.

Зрештою, то тільки на перший погляд здається, що сфера діяльності економіста – цифри та папери. Насправді ж цифра – тільки з’єднувальна ланка, місток між верстатником, будівельником, інженером і економічною службою. Займаючись аналітичною роботою в кабінеті, необхідно розуміти, що високий кінцевий результат залежить від праці людини, вирішується на робочих місцях.

Ускладнення функцій економіста вимагає його постійного самовдосконалення, формування в нього таких професійних і особистісних якостей, які в майбутньому допоможуть здійснювати фахову діяльність (див. Додаток 3,4).

Навчання студентів, майбутніх фахівців в ЖДТУ проводиться відповідно до Навчальних планів за кожною спеціальністю. Навчальний план складається з серії розділів:

І. Нормативна частина

1. Цикл гуманітарної та соціально-економічної підготовки

2. Цикл природничо-наукової та загальноекономічної підготовки

3. Цикл професійної та практичної підготовки

ІІ. Варіативна частина

Вибірковий блок 1- Дисципліни природничо-наукової підготовки

Вибірковий блок 2 - Дисципліни професійної підготовки

Вибіркові дисципліни гуманітарної підготовки

Практична підготовка:

Виробнича практика

Виконання кваліфікаційної роботи бакалавра

Державний екзамен

За даними розділами відбувається розподіл годин відповідно до навантаження студента (Додаток 5).

Майбутній фахівець Житомирського державного технологічного університету з “Економіки підприємства” при виконанні навчального плану має можливість одержати знання, які дозволять йому здійснювати:

• розробку моделей внутрішнього економічного механізму діяльності підприємств різних форм власності, господарювання і видів економічної діяльності на основі створення центрів витрат і відповідальності;

• розробку бізнес-планів щодо залучення інвестицій, розширення асортименту об'єктів підприємницької діяльності, обсягів виробництва, створення нових суб'єктів господарювання, складання фінансових планів підприємств;

• економічну діагностику, фінансовий аналіз і аудит економічного стану суб'єктів господарювання;

• розробку економічної політики підприємства в сфері оптимізації об’єктів бізнесу, організаційної структури підприємства, розподілу доходів, ціноутворення, відносин з постачальниками і покупцями;

• розробку моделей визначення фонду оплати праці та розподілу між окремими структурними підрозділами і працівниками підприємства;

• оцінку кредитоспроможності підприємств;

• визначення податкового навантаження на суб'єкти господарювання та оцінку податкового потенціалу регіонів і платників податків;

• ведення бухгалтерського, податкового і статистичного обліку та використання інформаційних ресурсів у системі економічної діяльності;

• моделювання рівня беззбиткової діяльності суб'єктів господарювання;

• розробку синергетичних моделей розвитку підприємств і регіонів;

• побудову системи корпоративного управління в господарюючих системах

Наші випускники працюють: у планово-фінансових, економічних відділах підприємств, державних установах, банках, комерційних структурах, займаються власною підприємницькою діяльністю, в науково-дослідних установах, в органах державного управління.

Рекомендована література:

1. Тадіян С.В. Проблеми формування професійної свідомості фахівця ДПО в умовах ВНЗ. // Формування та розвиток особистості в умовах вищих навчальних закладів МНС України. Матеріали Першої міжвузівської науково-практичної конференції 19 грудня 2003року. – Харків – 2003.

Питання для самоконтролю знань:

1. Порівняйте суть спеціалізації та кваліфікації фахівців.

2. Суть професійної свідомості та процес її формування.

3. Передумови або фактори вибору професії

4. Сучасні зміни на рику праці фахівців різних спеціальностей.

5. Кваліфікація фахівця та способи її набуття.

6. Вимоги до кваліфікації фахівця спеціальності «Економіка підприємства»

Завдання:

Провести тестування на визначення власної професійної спрямованості.

Інтерактивна гра «СОБАКА ІВАНА»

Необхідний час: біля 20-30 хвилин.

Мета: виявити професійну спрямованість студентів

Хід гри:

Ситуація: у Івана була пухнаста собачка, яку він дуже полюбляв. Його подруга також її полюбляла. Коли вона запропонувала за неї Івану 100 гривень – все, що в неї було, - він відчув, що має віддати собачку. Однак він також сумував по тваринці, що на наступний день дав своїй подрузі 200 грн. і забрав собачку до дому. Але подруга, яку звали Марія, все одно хотіла мати у себе цю собачку, а тому заощадила ще 100 грн. і запропонувала Івану вже 300. Бідний Іван не вмів відмовляти, тому від залишив їй собачку і взяв вже 300 грн. Але до цього часу йому набридла вся ця історія, і через декілька днів він прийшов до Марії, віддав їй 400 і попросив віддати собачку назад. На цьому історія закінчилась.

Запитання до ситуації: Чи залишився хтось у виграшу після даних маніпуляцій? Якщо так, то хто і на скільки?

Запис відповідей студентами на своїх папірцях.

Аналіз відповідей та уявлення ситуації

Висновок. На основі отриманих відповідей визначаємо професійну спрямованість:

Професії пов’язані з розрахунками (бухгалтер, економіст, математик і т.д.): відповідь основана на підрахунку доходів і витрат кожної з сторін., і виявлення що Марія виграла 200 грн.

Соціальна спрямованість: роздуми про те, що Іван виг­рав тому, що залишив собі собачку, або, що він виграв втративши подружку, або те, що подружка втратила більше тому, що розлучилася з собачкою, або можливо, що виграли всі, оскільки Іван і Марія почали жити разом. Можливо в кінцевому рахунку програла собачка, тому що пережила стрес.

Культурна спрямованість: розгортання подальшого сюжету ситуації, інсценування ситуації на занятті

	Тема 5. БІБЛІОТЕКА УНІВЕРСИТЕТУ І ПРАВИЛА КОРИСТУВАННЯ ЇЇ ФОНДАМИ

5.1. Загальні підходи до ролі бібліотеки в університетській освіті

5.2. Бібліотека вузу в умовах трансформації вищої професійної освіти

5.3. Особливості організації та функціонування університетської бібліотеки у світовій практиці

5.4. Інноваційні інформаційні технології у бібліотеці університету та їх вплив на формування інформаційної культури університетської освіти

5.5. Структура бібліотеки ЖДТУ та інші бібліотечні фонди міста

5.6. Електроні бібліотеки та правила користування ними