17. 3. Принципи і методи районування територій за геоморфологічними, гідрогеологічними, грунтово-геологічними і гідрологічними факторами.

Карту інженерно-геологічного районування складають на основі спільності інженерно-геологічних умов окремих частин території з виділенням на ній таксономічних підрозділів. На ній за допомогою системи умовних знаків та індексів показують: регіони – території з певними особливостями геологічної будови; області – території з різними типами рельефу; райони – території з різними глибинами залягання грунтових вод: ділянки – території розвитку певних геолого-генетичних комплексів гірських поріди з визначеними властивостями інженерних грунтів. Зображаються також місця можливого прояву небезпечних інженерно-геологічних процесів процесів, які можуть негативно вплинути на споруди: а) силу можливих землетрусів; б) суфозію; в) карст; г) оповзи; д) яружну ерозію, тощо.

Районування території проводиться за геоморфологiчними, гiдрогеологiчними, геолого-лiтологiчними ознаками.

За геоморфологiчними ознаками спочатку видiляють самi крупні (для масштабу 1:10000) таксономiчнi одиницi - областi. В окремi областi видiляють територiї заплав, надзаплавних терас, корiнних схилiв, балок, вододiльних рiвнин i т.п. Областi на карті позначають великими лiтерами А, Б, В (мал. 63) i т.д., не розфарбовують а видiляють подвiйними жирними лiнiями.

М ал. 63. Схема поділу території карти інженерно-геологічного районування на таксономічні одиниці

За гiдрогеологiчною ознакою видiляють райони. Для цього на карту областей копiюють карту глибин залягання дзеркала грунтових вод i розфарбовують згiдно цiєї ж карти. Кожному районові присвоюється номер: I - глибина залягання дзеркала грунтових вод вiд 0,0 до 0,75 м; II - вiд 0,75 до 1,5 м; III - вiд 1,5 до 3,0 м; IV - вiд 3,0 до 5,0 м i V - бiльше 5,0 м. Так як райони видiляються на територiї ранiше видiлених областей, то їм тепер присвоюється подвiйне позначення: А-I, А-II, Б-III, В-IV i т.д. (мал. 63). Границi районiв показують суцiльними жирними лiнiями.

За геолого-лiтологiчною будовою приповерхневої товщi (глибиною залягання вiд 0,0 до 5,0 м) видiляють дiлянки. Останніми є г е о л о г о – г е н ет и ч н і к о м п л е к с и - асоціації гірських порід однакового походження і віку, що мають певний гранулометричний склад порід, потужність, шаруватість, вивітрилість, тріщинуватість, обводненність, водно-фізичні та фізико-механічні властивості та інші параметри. При їхньому видiленнi необхiдно враховувати несучу здатнiсть грунтiв. Наприклад, при двошаровiй товщi слiд видiляти дiлянки з потужнiстю верхнього шару до 2,0 м i бiльше 2,0 м. Цi дiлянки позначають малими лiтерами, якi записують через дефiс пiсля iндексу району (наприклад: А-I-а, А-I-б, Б-III-г i т.д.) i заштриховують Границi дiлянок проводять жирними штриховими лiнiями.

При видiленнi таксономiчних одиниць слiд враховувати, що при збіганнi границь рiзних порядкiв прiоритет надається границям вищого порядку. Часто трапляється, що деякi таксономiчнi одиницi мають дуже малi розмiри на картi, в таких випадках їх слiд об'єднати з бiльш крупними.