2. Індивідуальні та інституціональні інвестори

Згідно із законодавством України індивідуальними суб’єктами інвестиційного ринку можуть бути фізичні особи – як резиденти, так і нерезиденти (тоб-то ті які проживають за межами України).

Серед інституціональних інвесторів відокремлюють такі три групи:

I які здійснюють переважно спрямовані інвестиції в обмежене коло підприємств – холдинги, фінансові групи та фінансові компанії.

Холдингова компанія – головна компанія будь-якої фінансової імперії, монополії, яка володіє контрольним пакетом акцій дочірніх підприємств і спеціалізується на управлінні тією імперією, яку утворюють ці підприємства разом зі своїми дочірніми фірмами. Холдинг здійснює інвестування з метою зміцнити у довгостроковій перспективі становище своєї фінансової імперії, монополії можливо, відмовившись при цьому навіть від значних прибутків.

Фінансова група – це об’єднання підприємств, пов’язаних в єдине ціле системою взаємної участі (на відміну від холдингу, фінансова група не має головної фірми, яка спеціалізується на управлінні).

Фінансова компанія – це корпорація, що фінансує обране за певним критерієм, визначене, але досить вузьке коло інших корпорацій і не здійснює диверсифікацію вкладень, яка властива інвестиційній компанії та іншим подібним структурам. Фінансова компанія не володіє контрольним пакетом акцій корпорацій, що нею фінансуються.

Інвестори І групи при інвестуванні дуже рідко використовують фінансових посередників (фондову біржу, позабіржовий ринок та ін.).

ІІ які здійснюють повсюдні інвестиції, не дотримуючись якогось певного, заздалегідь обраного набору об’єктів інвестування. Водночас їх портфель інвестицій широкий і відносно стабільний.

У цю групу входять інвестиційні компанії, страхові та пенсійні фонди тощо. Свій капітал вони формують за рахунок внесків інвесторів (насамперед, дрібних (приватних осіб) і середніх), включаючи його у різноманітні цінні папери, щоб забезпечити певний рівень доходу на капітал.

• Інвестиційний фонд – це юридична особа, затверджена в формі акціонерного товариства, виключною діяльністю якого є спільне інвестування. Інвестиційний фонд здійснює випуск акцій і включає мобілізовані таким чином кошти дрібних інвесторів в інші цінні папери, що приносить доход у вигляді процентів і підвищення їх курсової вартості. Інвестиційні фонди класифікують залежно від форми їх організації. В світовій практиці розрізняють дві форми організації інвестиційних фондів: корпорація і довірче товариство (траст). Корпоративне підприємство створюють юридичні і фізичні особи, які поєднують свої кошти в статутному (пайовому) фонді і створюють апарат управління. Згодом корпоративний інвестфонд через засоби масової інформації залучає кошти інших інвесторів (акціонерів). На чолі такого фонду стоїть Рада директорів чи Рада акціонерів, а також інвестиційний управляючий. Інвестиційний фонд може бути організований з зовнішнім апаратом управління, який працює за наймом. Тоді фонд приймає форму класичного довірчого товариства (трасту). В цьому випадку засновники фрнду залучають на контрактних засадах ще одного або декількох учасників фонду, які збирають кошти і створюють довірче товариство. При інвестиційному фонді може бути створено кілька довірчих товариств, які можуть залишати фонд, сплативши невеликий штраф.

• Інвестиційна компанія – це торгівець цінними паперами, який , крім інших видів діяльності, може залучати кошти для здійснення спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів і їх розміщення.

На відміну від інвестиційного фонду і трасту, компанія як посередник в первинному розміщенні цінних паперів між емітентами і інвесторами може працювати також інвестиційним консультантом або брокером на фондовій біржі. Крім того, в Україні інвестиційна компанія може мати філії у вигляді взаємних фодів.

Для створення діючим законодавством українських інвестицій фондів і компаній встановлені певні обмеження:

- ці інституції і компанії не можуть мати більш 5% цінних паперів одного емітента;

- статутний капітал інвестиційного фонду повинен складати не менше 2000 мінімальних заробітних плат (компанії 50 000);

- засновниками фонду (компанії) вважаються юридичні і фізичні особи, частка майна в статутному фонді яких перевищує 25%.

• Страхові компанії – відіграють значну роль в інвестиційному процесі, забезпечуючи підприємцям захист від інвестиційних ризиків. Страхові угоди необхідні для фінансового забезпечення інвестиційних проектів і залучення коштів для інвестування.

• Пенсійні фонди – в країнах з ринковими відносинами можуть бути як державними так і недержавними. Маючи великі фінансові ресурси можуть використовувати їх для фінансових інвестицій у високо надійні цінні папери.

• Лізингові компанії – здійснюють довгострокову оренду обладнання, машин, транспортних засобів. Компанія купує обладнання і передає його інвестору на умовах кредиту.

ІІІ які здійснюють повсюдні інвестиції, але не мають стабільного портфеля цінних паперів - інвестиційні дилери. Ці інституції прагнуть отримати прибуток шляхом спекулятивної гри на біржі. (торгові компанії, інвестиційні банки, фондові дали, інвестиційні пули і т.д.)

Крім фінансових установ, активними суб’єктами інвестиційної діяльності є функціональні учасники, до яких належать:

- фірма-девелопер – юридична особа, яка бере на себе зобов’язання по повній реалізації інвестуємого, капіталу. Вона, як правило, самостійно здійснює пошук найбільш вигідного об’єкта для вкладень, розробку проекту, його фінансування, реалізацію та введення в експлуатацію. За свої послуги фірма отримує від 5% до 10% від загальної суми інвестицій. В договорі з девелопером можуть передбачатися умови, згідно яких інвестор може відмовитися від проекту, а фірма –девелепер стає його власником та компенсує інвестору збитки та втрачений прибуток. Окремі функції з реалізації проекту в цілому чи його окремого етапу може брати на себе проект – менеджер (керівник проекту). У ряді випадків для інвестора економічно та доцільно відмовитися від будівельно-монтажних робіт та придбати готові будівлі, споруди чи незавершений об’єкт. Ці послуги для інвестора виконує фірма-ріелтер.

- фірма- ріелтер – це фірма – посередник з торгівлі нерухомістю. Вона працює на комісійній основі по договорам з продавцями нерухомості. Плата за послуги фірми коливається від 3% до 10% від суми угоди, в залежності від складності об’єкта та кон’юнктури ринку нерухомості. Ріелтори працюють не лише за угодами з продавцями нерухомоті, а й визначають інвесторам економічну доцільність придбання тих чи інших готових будівель, споруд чи незавершених будівельних об’єктів.

В Україні створена Асоціація ріелтерів, яка надає методичну допомогу та організує сертифікаційні курси для своїх членів.

- інжиніринго-консалтингові фірми – це фірми, які розробляють на договірних засадах різноманітну документацію: інформаційну, науково-технічну, проектно-кошторисну та іншу. Вони акумулюють банки даних про умови розміщення тих чи інших об’єктів, галузевих, територіальних і міжрегіональних рівнях конкуренції, нормативах, технічних умовах виробництва будівельно-монтажних робіт, про регіональні рівні цін на інвестиційні товари. Інжинірингова фірма по замовленню окремого інвестора виконує ТЕО проекту, розробляє бізнес-план, може здійснювати моніторинг проекту, авторський та технічний нагляд при його виконанні, органазувати та провести тендерні торги.

- будівельні фірми – виконують весь комплекс робіт по інвестиційному проекту: проектно-дослідницьких, будівельних, монтажних, пусконалагоджувальних та здають готовий об’єкт під ключ.

- аудиторські фірми – виконують в інвестиційному процесі функції перевірки фінансово-господарської діяльності як самого інвестора так і інших його портнерів. Аудитори дають оцінку активів та пасивів балансів фірми, розраховують показники ліквідності балансу, здійснюють оцінку інвестиційних якостей цінних паперів, оцінку капіталу самого інвестора та його акціонерів.

Аудитори мають ліцензії на право здійснення перевірок фінансово-господарської діяльності та займаються виключно аудиторським обслуговуванням на території тієї держави, яка сертифікувала дану юридичну або фізичну особу.